Ухвала суду № 32650786, 10.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12997/11/0170/15

10.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-12997/11/0170/15 за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 10.04.13

за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд. 30, Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (вул. Толстого, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про стягнення 69314,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (пеня) в розмірі 69314,64 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих обмеженою відповідальністю "Адоніс" (ЄДРПОУ 19446678), податковий борг з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 11403,87 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що згідно акту перевірки №464/23-1/19446678 від 26.12.2010 встановлено несвоєчасне погашення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим, за результатом перевірки, нарахована пеня, не погашена, що і стало підставою для звернення податкового органу до суду.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені частини позовних вимог.

Апелянт наголошував, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс" є юридичною особою, зареєстрованою 29.01.1993 р. виконавчим комітетом Джанкойської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №448860 та довідкою АБ №049468 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 19446678).

ТОВ "Адоніс" використовує працю найманих працівників та є орендарем земельної частки (паю), а відтак є податковим агентом щодо нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс" взято на облік платника податків у Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим.

Посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Адоніс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р.

За наслідками перевірки складений акт № 464/23-1/19446678 від 26.02.2010 року, за висновками якого встановлено несвоєчасне і не в повному обсязі перерахування податку до бюджету за період з 31.10.2006 р. по 30.09.2009 року утриманого з фактичних виданих доходів фізичним особам. У зв'язку з чим, встановлено порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", донараховано 69314,64 грн. пені.

У зв'язку з відмовою від підпису акту перевірки вказаний акт був спрямований на адресу відповідача та отриманий останнім, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була виставлена перша податкова вимога 1/94 від 19.05.2010 року на суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 69314,64 грн. та друга податкова вимога 2/117 від 29.06.2010 року на суму 69314,64 грн., які були отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці вимоги.

07.07.2010 року податковим органом було прийнято рішення №27/24-0 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон №899 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п. 3.5. ст. 3 Закону №899 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Підпунктом 3.1.3.пункту 3.1 статті 3 Закону №899 встановлено, що об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно п. 9.1.1 п. 9.1. ст. 9 Закону № 899 податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Підпунктом 9.1.5. п. 9.1. ст. 9 Закону № 899 передбачено, що доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №899 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковий агент, згідно визначення, наведеного у пункті 1.15 статті 1 цього ж Закону, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт "а"і підпункт "б" п. 19.2 ст. 19 Закону №899).

Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 разом із Порядком заповнення та подання податковими агентами такого податкового розрахунку.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (надалі Закон №2181 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, самостійне узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, несплаченого протягом граничних строків, податковим боргом та погашення податкового боргу здійснюється відповідно до вимог Закону №2181.

У пункті 1.11 статті 1 Закону №2181 визначено, що під терміном "податкова декларація", "розрахунок" розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналіз положень пунктів 2.1 та 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, свідчать, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для подачі податкової декларації за календарний квартал, і цей розрахунок містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією у розумінні Закону №2181.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2012 р. у справі К/9991/84467/11.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181).

Отже, зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначені платником податків у розрахунку 1ДФ, є податковими зобов'язаннями у розумінні норм Закону №2181.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону №2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону №2181 передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пп. 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3. ст. 16 Закону №2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону №2181 встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Згідно пп. 16.4.1. п. 16.4. ст. 16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що пеня за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, є податковим боргом платника податку, особливість якого є те, що пеня нараховується у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання за основним платежем.

Відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону №2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Отже, згідно вказаним нормам Закону №2181, у разі закінчення граничного строку стягнення податкового боргу за основним платежем (податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб), відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несплатою такого податкового зобов'язання.

У цьому випадку відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 податковий борг підлягає списанню як безнадійний податковий борг. Під терміном "безнадійний" відповідно до підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону розуміється податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Відносно доводів апеляційної скарги, щодо безпідставної відмови в задоволені частини позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Контролюючим органом нарахована пеня у сумі 69314,64 грн., в тому числі, пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) за 4 квартал 2006 р., 2007 р., 2008 р., 1,2,3 квартал 2009 р., загалом у сумі 2936,95 грн., та пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (доходу від надання в оренду земельної частки (паю)) за 3 квартал 2006 р., 3 квартал 2007, 3 квартал 2008 р., загалом у сумі 66377,69 грн.

Водночас, виходячи з вимог наведених норм податкового законодавства, та розрахунків експертного дослідження(а.с.180-183), пеня підлягає стягненню з урахування строків давності, встановлених ст. 15 Закону №2181 у розмірі 11403,87 грн., а саме:

- пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) за 3,4 квартал 2008 р., 1,2,3 квартал 2009 р. (нарахована на суму податкового боргу за 3,4 квартал 2008 р. та 1,2,3 квартал 2009 р.) у сумі 2201,92 грн.(25,70+97,92+44,93+7,64+65,19+93,90+3,67+23,54+113,03+21,02+21,72+162,96+43,50+125,12+43,55+17,59+3,22+16,78+54,37+141,45+4,48+92,60+39,57+38,15+5,45+5,35+152,32+103,42+14,84+49,01+125,33+13,53+20,01+100,36+31,41+65,26+9,87+64,88+97,43+41,85).

- пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (доходу від надання в оренду земельної частки (паю)) за 3 квартал 2008 р. у сумі 9172,60 грн.((88458,51*59*0,039452%) + (88458,51*31*0,039452%) + (88458,51*30*0,039452%) + (88458,51*61*0,039452%) + (88458,51*13*0,036164%) + (88458,51*49*0,036164%) + (88458,51*30*0,032877%)).

А відтак, відносно заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 57910,77 грн.(69314,64 - 11403,87), на час звернення з адміністративним позовом (20.10.2011р.), минув строк давності щодо нарахування цієї пені, тому відсутні підстави для стягнення вказаної заборгованості.

Судова колегія зазначає, що доводи апелянта, що вказана пеня може бути нарахована виключно на підставі акту документальної перевірки, адже податковий орган не веде облік оплат податковим агентом податку з доходів фізичних осіб, оскільки, виходячи з правової природи виникнення податкового боргу з пені, останній виникає у разі несвоєчасної сплати податкових зобов'язань за відповідним видом податку, та у разі закінчення граничного строку нарахування та стягнення податкового боргу, у даному випадку з податку з доходів фізичних осіб, визначеного ст. 15 Закону №2181, відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, нарахованої на цій податковий борг.

Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неприйняття доводів відповідача, що податковим органом не ведеться окремо облік нарахованих зобов'язань за формою 1-ДФ, оскільки до функцій та повноважень податкового органу віднесено, зокрема, здійснення контролю щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків, в тому числі податку з доходів фізичних осіб.

Згідно висновку №92/12 судово-економічної експертизи за адміністративною справою №2а-12997/11/0170/15 експертом встановлено, що при розрахунку податку з доходів фізичних осіб, який необхідно було перерахувати до бюджету при виплаті за оренду земельних паїв враховані усі виплати по рахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами", зокрема, соціальні виплати на народження та поховання, виплати по авансовим звітам, аліменти.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.13 у справі № 2а-12997/11/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко