Рішення № 32650002, 14.09.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/10854/2012

2 /0417/6142/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Щіголєвій Л.І.,

за участю представника позивача ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» Федосової Г.І., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» пред'явило через суд зазначений позов, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг позивача з постачання гарячої води та опалення жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, де проживають та зареєстровані, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснюють, в результаті чого утворилась заборгованість, тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за період з 01 лютого 2007 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 5318,83 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, в межах трирічного строку позовної давності, наслідки пропуску якого просив застосувати до даних правовідносин.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КЖЕП №50 від 11 січня 2012 року №102 (а.с.8) та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Позивач є виробником теплової енергії, яка постачається у квартиру відповідачів, що підтверджується договором на транспортування та розподіл теплової енергії у вигляді гарячої води від 09 січня 2007 року з додатковими угодами (а.с.10-19)

Відповідачі користуються послугами позивача з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, що визнано відповідачем та об'єктивно підтверджується карткою квартиронаймача з даними про проведені проплати за вказані послуги (а.с.4-6).

Статтями 64, 67, 68 Житлового кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, а члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів. До послуг за функціональним призначенням п. 1 ч. 1 ст. 13 зазначеного вище Закону віднесено комунальні послуги - централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, а згідно ст. 19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пункт 1 частини 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачає обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Зі змісту даного закону випливає, що наявність письмового договору щодо комунальних послуг не обов'язкова, проте наявність фактичних договірних відносин є обов'язковою умовою щодо виникнення прав та обов'язків сторін такого правочину.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 20, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), що кореспондує положенням ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV "Про теплопостачання" про те, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, відносини між споживачами та суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг з отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, за змістом п.п.18, 20, 30 яких, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем та здійснюється за розрахунковими книжками, платіжними квитанціями або за умовами договору.

Судом встановлено, що відповідачі, будучи з позивачем у фактичних договірних відносинах з січня 2002 року, свої зобов'язання з оплати фактично наданих послуг позивача у відповідності з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України належним чином не здійснювали, оплати проводили періодично, з порушенням встановлених строків та нарахованих сум, в результаті чого станом на 31 жовтня 2009 року виникла заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.7), приходить до висновку про його обґрунтованість та достовірність, оскільки останній проведено виходячи з кількості зареєстрованих у квартирі осіб, відсутності відповідних лічильників, розміру опалювальної площі квартири, встановлених тарифів (рішенням Дніпропетровської міської ради №2569 від 19 жовтня 2000 року, рішенням Дніпропетровської міської ради №3712 від 16 жовтня 2006 року, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №3363 від 27 жовтня 2008 року), відсутності у споживачів пільг та керуючись Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005, з відповідними змінами та доповненнями.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку позовної давності, з огляду на те, що позивач звернувся з позовом лише 01 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 257, ч.3,4 ст.267 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Між тим, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.2,3 ст.264 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Дніпроенерго» стягнута заборгованість за теплову енергію за період з 01 квітня 2004 року по 31 січня 2007 року в сумі 2813,03 грн. Фактично рішення суду виконане 12 жовтня 2007 року, про що свідчить відмітка на виконавчому листі №2-1402/2007 та постанова про закінчення виконавчого провадження, долучені до матеріалів справи в копії (а.с.36-38).

Однак посилання представника позивача на ту обставину, що проплата в сумі 2813,03 грн. 12 жовтня 2007 року свідчить про визнання відповідачами боргу та перериває перебіг позовної давності судом до уваги не приймаються, оскільки сплата даної заборгованості відбувалась в результаті примусового виконання судового рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в порядку та строки визначені цим Законом за період з 01 квітня 2004 року по 31 січня 2007 року і не пов'язана із заборгованістю за надані послуги після 01 лютого 2007 року.

Одночасно, судом встановлено, та вбачається з картки квартиронаймача, що починаючи з 01 лютого 2007 року, за вирахуванням суми погашення боргу 2813,03 грн. за судовим рішенням, відповідачами періодично проводилась оплата послуг, та внесені суми позивачем зараховувались згідно з п.18 Правил (затверджених постановою Кабміну 21.07.2005 № 630). Так, за листопад 2007 року нарахована сума складала 247,56 грн., а сплачена 10 грудня 2007 року - 265,00 грн.; за лютий 2008 року нарахована сума складала 262,15 грн., а сплачена - 04 березня 2008 року - 265,00 грн.; за березень 2008 року нарахована сума складала 209,44 грн., а сплачена - 02 квітня 2008 року - 265,00 грн.; за березень 2009 року нарахована сума складала 325,48 грн., а сплачена 04 квітня 2009 року - 400,00 грн.; за серпень 2009 року нарахована сума складала 151,12 грн., а сплачена 21 серпня 2009 року - 200,00 грн.

Відтак, враховуючи наведене та з огляду на пояснення відповідача ОСОБА_2, який зазначив, що оплату послуг проводив в сумах та розмірах своїх фінансових можливостей, суд приходить до висновку, що відповідачі, проведенням оплат у більших ніж нараховані за розрахунковий період сумах, фактично визнали борг, що виник з 01 лютого 2007 року, чим перервано перебіг позовної давності і це є підставою для обчислення позовної давності спочатку, починаючи з 21 серпня 2009 року, тому, зважаючи, що з вимогою про стягнення боргу позивач звернувся в наказному провадженні 08 березня 2012 року, тобто в межах трирічного строку звернення до суду за захистом, заборгованість підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог за період 01 лютого 2007 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 3518,83 грн. в солідарному порядку.

Доказів протилежного у відповідності зі своїми обов'язками за ст.10,60 ЦПК України відповідачами не надано.

В порядку розподілу судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872, МФО 305482, м. Дніпропетровськ, вул. Добролюбова, 20 м. Запоріжжя, р/р 26001301583823 у філії Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк») солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, заборгованість за теплову енергію за період з 01 лютого 2007 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 3518,83 грн. ( три тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень 83 коп.).

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872, МФО 305482, м. Дніпропетровськ, вул. Добролюбова, 20 м. Запоріжжя, р/р 26001301583823 у філії Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк») солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір в сумі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко