Постанова № 32648652, 26.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 922/1378/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі – Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Металіст-Будметалконструкція” (вх. №1872Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1378/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метали і полімери”, м.Алчевськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металіст-Будметалконструкція”, м.Харків

про стягнення 799308,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач, ТОВ “Метали і полімери”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ “Металіст-Будметалконструкція” заборгованості в розмірі 720377,06 грн., пені в розмірі 57025,67 грн., 3% річних в розмір 21906,19 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1378/13 (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ “Металіст-Будметалконструкція” на користь ТОВ “Метали і плімери” заборгованість в розмірі 720377,06 грн., пеню в розмірі 22493,97 грн., та 3% річних в розмірі 10500,00 грн., судовий збір в розмірі 15067,42 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач, ТОВ “Металіст-Будметалконструкція”, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. по справі №922/1378/13 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 22493,97 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені. В іншій частині рішення просить залишити без змін та розподілити судові витрати. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку рішення суду першої інстанції в частині стягнення з його підприємства суми пені є таким, що не відповідає вимозі обґрунтованості, ухвалене при невідповідності висновків обставинам справи.

Позивач, ТОВ «Метали і полімери», у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники сторін не скористалися наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

22.07.2013 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв’язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши надане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки згідно ст. 28 ГПК України відповідач не позбавлений права направити в судове засідання для представництва інтересів підприємства іншого представника за довіреністю, тобто, інститут представництва не обмежений колом осіб. Крім того, на підтвердження фактів, зазначених в клопотанні, відповідачем не було надано жодного доказу.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 04.01.2012 р. між ТОВ «Метали і полімери» (продавець – позивач по справі) та ТОВ «Металіст-Будметалконструкція» (покупець – відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу №Р-146, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а покупець прийняти та сплатити металопродукцію, що в подальшому йменується товаром. Найменування товару, кількість, ціна, технічні умови та інші вимоги до якості, період та умови поставки, упаковка визначаються та узгоджуються сторонами в специфікації (специфікаціях), що додаються до договору та є його невід’ємною частиною.

За умовами порядку та строків розрахунків, які визначені в розділі 5 договору, покупець здійснює оплату товару по узгодженій сторонами специфікації (специфікаціям) шляхом здійснення попереднього платежу в розмірі 100% від вартості партії товару протягом 2 банківських днів з моменту виставлення продавцем рахунку. Датою виконання зобов’язання по оплаті вважається дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.1)

За порушення строків оплати товару, передбачених п. 5.1 договору (за виключенням строків внесення передплати), покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару (п. 5.6).

04.01.2012 р. сторони за спірним договором підписали додаток №1 до договору, оформлений у вигляді специфікації, п. 10 якого передбачено, що оплата товару здійснюється в розмірі 20% передплати від суми специфікації та 80% перед відвантаженням кожної партії товару.

01.03.2012 р., сторонами був підписаний додаток №2 до договору купівлі-продажу, пунктом 7 якого визначено, що покупець має здійснити передплату.

Позивач по справі, як продавець, належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу щодо передання покупцю товару на загальну суму 2 243 816,96 грн., на підтвердження чого надав видаткові накладні та довіреності. (т. 1 арк. спр. 29-60).

Відповідач, в свою чергу, лише частково виконав взяті на себе за договором зобов’язання, та сплатив позивачу за частину поставленого товару суму в розмірі 1 523 439,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку (т. 1 арк. спр. 61-85).

Тобто, у відповідача утворилася перед підприємством позивача заборгованість за договором купівлі-продажу щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 720 377,06 грн.

Відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, визнає існування заборгованості в зазначеному розмірі та позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 720377,06 грн., вважає його обґрунтованим та правомірним.

Звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідач ТОВ «Металіст-Будметалконструкція» зазначає, що не може погодитись із задоволенням вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару. Так, на думку відповідача, в даному випадку судом було помилково застосовано положення статті 692 ЦК України, в той час, як повинні були бути застосовані положення ч. 1 ст. 693 та ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, дійсно керувався положеннями статті 692 ЦК України.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

За своєю суттю між сторонами склалися відносини з купівлі-продажу, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, як це визначено в статті 655 ЦК України.

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов’язку продавця передати товар, зокрема, такий обов’язок вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

При цьому, статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом було встановлено, що позивач фактично здійснював поставку товару відповідачу без попередньої оплати.

Також господарським судом було встановлено, що між сторонами по справі не було врегульовано в договірному порядку питання стосовно строку оплати товару.

Таким чином, враховуючи те, що строк виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару не встановлено сторонами у договорі, а інший (ніж в ст. 692 ЦК України) не передбачено в актах цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними почався з моменту прийняття ним відповідного товару.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в своєму листі №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. (п. 1 абз. 3).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 5.6 договору, як вже зазначалося, сторони визначили, що за порушення строків оплати товару, передбачених п. 5.1 договору (за виключенням строків внесення передплати), покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Судом першої інстанції було ретельно досліджено поданий позивачем розрахунок пені за укладеним сторонами договором купівлі-продажу, та виявлено в розрахунку пені помилки, зокрема позивачем пеня була розрахована на суму загального боргу та було невірно визначено періоди обчислення пені. Суд першої інстанції, користуючись положеннями частини 6 статті 232 Господарського Кодексу, цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені з підприємства відповідача в розмірі 22 493,97 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в рішенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги ТОВ «Металіст-Будметалконструкція» не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 у справі № 922/1378/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 травня 2013 року по справі № 922/1378/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 26 липня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.