Постанова № 32646295, 15.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року ( 16 год. 05 хв.)Справа № 808/5444/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Горбовій І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммехлит», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д», м. Дніпропетровськ

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача: Майстро Д.М., довіреність від 11.06.2013

від відповідача: Панцаков С.Ю., довіреність № 494/10-014 від 04.03.2013

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммехлит» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2013 № 0000492214/4707.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не беручи до уваги доказів, які спростовують фіктивність господарських операцій, що здійснювалися між ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Проммехлит» - первинні документи, які відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків: передача товару за видатковими та податковими накладними, транспортування товару на підставі ТТН, оплата товару згідно платіжних документах тощо. Вказує, що укладений між ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Проммехлит» договір від 01.02.2012 є чинним, відповідачем не оскаржувався, та у встановленому порядку не був визнаний недійсним, будь-яких підстав вважати його нікчемним немає. Натомість, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач письмові заперечення на адміністративний позов не надав, представник у судовому засіданні зазначив, що проведеною податковим органом перевіркою ТОВ «Проммехлит» встановлено, що останній є «вигодонабувачем», тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру. Зазначає, що такий висновок сформовано на підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення. Вказує, що в ході вказаної перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу, а тому податковий орган вважає, що ТОВ «Ферріт-Д» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку із цим перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

ТОВ «Ферріт-Д» письмові пояснення по суті спору не надало, представника в судове засідання не з'явився. Надіслана на адресу зазначену у позовній заяві поштова кореспонденція повернулась з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання та неявкою адреса за отриманням».

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 15.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19.04.2013 № 471, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Проммехлит» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д», їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2012 року, про що складено акт від 25.04.2013 № 91/22-1421/36277286.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Проммехлит» вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, № 1492 від 02.02.2012 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та завищено податковий кредит, який сформований від контрагента ТОВ «Ферріт-Д», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 18 421,00 грн.

24.05.2013 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки від 25.04.2013 № 91/22-1421/36277286 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492214/4707 про збільшення ТОВ «Проммехлит» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 026,00 грн., в т.ч. 18 421,00 грн. за основним платежем та 4 605,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2013 № 0000492214/4707, ТОВ «Проммехлит» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Проммехлит» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 10.12.2008 за № 1 103 102 0000 024508 та взято на податковий облік у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 11.12.2008 за № 13408.

В періоді, що перевірявся, ТОВ «Проммехлит» здійснювало неспеціалізовану оптову торгівлю.

01.02.2012 між ТОВ «Ферріт-Д» (продавець) та ТОВ «Проммехлит» (покупець) укладено договір № 02/036 (ВП), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує у строк канцелярські товари, в кількості, в якості, асортименті та на умовах у відповідності з накладною та рахунком, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору, через перевізника продавець передає покупцю наступні документи: товарну накладну, рахунок, податкову накладну, інші документи, передбачені вказаним договором.

На виконання умов договору продавець передав покупцеві товар за видатковими накладними № РН-0007205 від 22.10.2012 на суму 59 578,56 грн., № РН-0006331 від 18.09.2012 на суму 50 291,15 грн., № РН-0006426 від 25.09.2012 на суму 655,20 грн. (копії у справі). Приймання товару здійснювалось уповноваженою особою позивача на підставі довіреностей (копія електронного Журналу виданих довіреностей за 2012 рік долучена до справи).

За даними господарськими операціями були виписані податкові накладні від 22.10.2012 № 223 на суму 9 929,76 грн., від 18.09.2012 № 115 на суму 8 381,86 грн., від 25.09.2012 № 215 на суму 109,20 грн.

Транспортування товару здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_3, що підтверджується долученими до справи копіями ТТН АА № 1809.1 від 18.09.2012, АА № 2210.1 від 22.10.2012.

На підставі рахунків-фактур ТОВ «Ферріт-Д», позивачем було здійснено оплату за отриманий товар безготівковими коштами на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок.

Оприбуткування придбаних ТМЦ здійснювалось позивачем по рахунку 281, що підтверджується долученими до справи Оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 за вересень-жовтень 2012.

В подальшому придбанні ТМЦ були реалізовані позивачем ПАТ «Мотор Січ» за договором від 28.01.2009 № 1162/09-Д (УЗ) (в редакції додаткової угоди № 7 від 10.10.2011). Факт поставки позивачем придбаних у ТОВ «Ферріт-Д» канцелярських товарів ПАТ «Мотор Січ» підтверджується видатковими та податковими накладними (копії у справі). Транспортування частково здійснювалось ПАТ «Мотор Січ» самовивозом, а частину товару було доставлено перевізником - ФОП ОСОБА_3 за ТТН № ГЕ № 1809.2 від 18.09.2012

Щодо документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «Проммехлит» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому реалізовані іншому суб'єкту господарювання, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Натомість, податковий орган говорячи про відсутність належних доказів факту придбання ТОВ «Проммехлит» товару від ТОВ «Ферріт-Д» посилається лише на акт перевірки контрагента, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення. В акті зазначено, що в ході вказаної перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу, а тому податковий орган вважає, що ТОВ «Ферріт-Д» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку із цим, перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках.

З цього приводу суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/1263/13-а за позовом ТОВ «Ферріт-Д» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій встановлено, що висновки податкового органу, які містяться в акті перевірки від 21.12.2012 за № 7210/224/36441206 зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а тому такий акт не може бути належним доказом порушення товариством вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним з січня 2011 року по жовтень 2012 року угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

Крім того, в акті перевірки позивача відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності ТОВ «Ферріт-Д» та його контрагентами за ланцюгом постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

В свою чергу, відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ТОВ «Проммехлит» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 25.04.2013 № 91/22-1421/36277286, про порушення ТОВ «Проммехлит» вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, № 1492 від 02.02.2012 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 24.05.2013 № 0000492214/4707 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммехлит» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 24.05.2013 № 0000492214/4707 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Проммехлит» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23 026,25 грн., в т.ч. 18 421,00 грн. за основним платежем та 4 605,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммехлит» 230,26 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко