Ухвала суду № 32644725, 24.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"24" липня 2013 р. Справа № 817/1298/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: Грімової Г.М., представника за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу про звільнення з публічної служби та висновку службового розслідування ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу про звільнення з публічної служби та висновку службового розслідування.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що постанова є незаконною, просить її скасувати з підстав, зазначених у скарзі.

Позивач у скарзі, зокрема вказав, що наказ начальника УМВС України в Рівненській області №62 о/с від 04.03.13 р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу), в порушення норм чинного законодавства виданий на підставі висновку службового розслідування від 21.01.13р. у період тимчасової непрацездатності позивача.

Вважає, що постанова про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України не є доказом встановлення вини позивача у вчиненні злочину, а тому висновок службового розслідування від 21.01.13р. є неправомірним.

Також зазначає, що службове розслідування було закінчено 21.01.2013 року, а оспорюваний наказ в порушення вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України було видано 04.03.2013 року, чим порушено місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом начальника УМВС України в Рівненській області №62 о/с від 04.03.13 та на підставі висновку службового розслідування від 21.01.2013р. він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Проте видання наказу про звільнення від 04.03.2013р. відбулося у період тимчасової непрацездатності позивача з 04.03.2013р. по 07.03.2013р., що підтверджується листком непрацездатності серії АГА №110252 від 04.03.2013р. У зв'язку з цим, позивач вважає, що звільнення є незаконним.

Вважає висновок службового розслідування від 21.01.2013р. неправомірним, оскільки в ньому зазначено, що вина позивача у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2012р. про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України. На думку позивача, дане твердження суперечить ст.62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За наведених обставин позивач вважає, що постанова суду про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України не є доказом встановлення вини особи у вчиненні злочину. Тому просить скасувати наказ про звільнення з публічної служби та висновок службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією з особового складу ВРП УМВС проведено службове розслідування по вимозі Дубенської міжрайонної прокуратури за скаргами громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8, в якому вказується, що 09.06.04 співробітники ВДСБЕЗ Дубенського МРВ ОСОБА_9 і ОСОБА_3 разом з оперуповноваженим ВДСБЕЗ Рівненського МВ ОСОБА_10 здійснили перешкоди у здійсненні правомірної діяльності захисника - адвоката ОСОБА_8 і причинили останньому та громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження.

Висновком службового розслідування від 02.07.2004р. встановлено професійну неграмотність співробітників ВДСБЕЗ Дубенського МРВ та Рівненського МВ ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 щодо невжиття заходів стосовно документування допущеного ОСОБА_11 та ОСОБА_8 адміністративного правопорушення. Крім того, вказані працівники своєчасно не доповіли керівництву про конфліктну ситуацію з вказаними громадянами та ОСОБА_7

Висновком службового розслідування від 02.07.2004р. було передбачено, що питання доцільності подальшого перебування на службі, зокрема, ОСОБА_3 повинно бути розглянуто після прийняття прокуратурою процесуального рішення.

На підставі висновку службового розслідування від 02.07.2004р. видано наказ від 02.07.2004р. №272, відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасну доповідь керівництву Дубенського МРВ про конфліктну ситуацію з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, позбавивши виплати надбавок за особливі умови служби на час дії стягнення і в подальшому використовувати їх поза службою ДСБЕЗ.

У зв'язку із отриманням 14.01.2013р. постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2012р., якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності, 16.01.2013р. до УМВС України в Рівненській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника Дубенського МВ УМВС Гай І.М. щодо подальшого перебування в органах внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого ВКМСД Дубенського МВ УМВС майора міліції ОСОБА_3

Згідно з висновком службового розслідування від 21.01.2013р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, й вказано, що всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2012р. про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України.

У вказаному висновку зазначено, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, ОСОБА_3 необхідно звільнити з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР за №114 від 29.07.1991 року.

За результатами службового розслідування було видано наказ №62 о/с від 04.03.13 про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 30).

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Пунктом 66 вказаного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Слід зазначити, що положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на вищевказані випадки не поширюються. Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 зазначеного Положення є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, а тому строки, визначені ст. 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", не застосовуються.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п.66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як вже зазначалось, вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, встановлена постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2012р., якою кримінальну справу, зокрема, по його обвинуваченню закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України вважається доведеним (а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в адміністративній справі, якщо вони набрали законної сили.

У даному випадку кримінальну справу по обвинуваченні ОСОБА_3 закрито з нереабілітуючих підстав.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 р. звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК).

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Отже, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності шляхом закриття кримінальної справи за ст.49 КК України лише у випадку вчинення злочину, передбаченого КК України, вина якої встановлена і доведена, але у зв'язку із закінченням строків давності не може бути піддана кримінальному покаранню.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про законність звільнення в даному випадку позивача на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що наказ про його звільнення з органів внутрішніх справ №62 о/с від 04.03.2013 р. є незаконним, оскільки виданий у період його тимчасової непрацездатності, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Як встановлено судом першої інстанції, в день винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивач перебував на лікарняному, зокрема, з 04.03.2013 року по 07.03.2013 року, що підтверджується листом непрацездатності серії АГА №110252.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Управління МВС України в Рівненській області №118 о/с від 14.05.2013 року внесені зміни до оскаржуваного наказу №62 о/с від 04.03.2013 року в частині дати звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а саме зазначено, що вважати ОСОБА_3 звільненим з 11.03.2013 року (а.с. 60).

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про протиправність наказу №62 о/с від 04.03.2013 р. про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на пропущення відповідачем місячного строку накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, передбаченого Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, оскільки, як вже зазначалось вище, ОСОБА_3 було звільнено не за Дисциплінарним статутом, а за ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Також слід вказати, що до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність, передбаченої ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача було притягнуто на підставі висновку службового розслідування від 02.07.2004р. та наказу №272 від 02.07.2004р., а саме за несвоєчасну доповідь керівництву Дубенського МРВ про конфліктну ситуацію.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати неправомірними висновок службового розслідування від 23.01.2013 року та наказ про звільнення з органів внутрішніх справі №62 о/с від 04.03.2013 року.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно сказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вул.Хвильового , 2,м.Рівне,33000