Рішення № 32644470, 24.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

24.07.2013 року

Справа № 127/2657/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І. Е.,

за участю: секретаря Дерун А. С.,

представника позивача Мандери М. О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулося ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2008 року на підставі кредитного договору № 746/2008-Ф банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 50 000, 00 доларів США строком з 28.05.2008 року по 27.05.2009 року з відсотковою ставкою 15, 5 % річних. Договором про внесення змін до кредитного договору від 17.09.2008 року ліміт кредитної лінії було збільшено до 80 000, 00 доларів США. Договором від 26.11.2009 року термін дії кредитного договору продовжено і встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 27.11.2010 року. Починаючи з серпня 2009 року відповідач не виконує умови кредитного договору. Станом на 01.02.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 114 326, 78 дол. США, що еквівалентно 913 813, 95 гривень згідно офіційного курсу НБУ, з яких: заборгованість за кредитом - 80 000, 00 дол. США, що еквівалентно 639 440, 00 гривень; заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 20.08.2009 року по 30.04.2012 року - 39 910, 00 дол. США, що еквівалентно 271 042, 63 гривень; пеня - 416, 78 дол. США, що еквівалентно 3 331, 32 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року в розмірі 913 813, 95 гривень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві і просив позов задовольнити. Зазначив, що по тексту позовної заяви представником позивача допущено описку, а саме: за невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору позивачем нараховано штраф згідно п. 2.11 цього договору в сумі 416, 78 доларів США, а не пеня.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість по тілу кредиту в сумі 80 000, 00 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28.05.2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 746/2008-Ф, згідно якого банк зобов'язався надати останньому споживчий кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 50 000, 00 дол. США строком з 28.05.2008 року по 27.05.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних. Датою видачі кредиту є 03.06.2008 року. (а.с. 5-6)

На виконання умов вище зазначеного кредитного договору позивачем було видано відповідачу кредит в сумі 50 000, 00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 6/КР від 03.06.2008 року. (а.с. 10)

17.09.2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року, згідно якого сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до п. 1.1. кредитного договору і викласти його в новій редакції: банк надає позичальнику споживчий кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 80 000, 00 дол. США стороком з 28.05.2008 року по 27.05.2009 року. Датою видачі кредиту є 03.06.2008 року. (а.с. 7)

22.09.2008 року позивачем було видано відповідачу кредит в сумі 30 000, 00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1/КР від 22.09.2008 року. (а.с. 11)

27.05.2009 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року, згідно якого сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.5 кредитного договору і викласти їх у новій редакції. (а.с. 8)

26.11.2009 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року, згідно якого сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.6 кредитного договору і викласти їх у новій редакції, а також доповнити кредитний договір п. 2.13 та п. 3.5. (а.с. 9)

Згідно п. 1.5. Статуту у новій редакції ПАТ «Банк «Київська Русь» останнє є правонаступником Акціонерного банку «Київська Русь». (а.с. 49-51).

Відповідно до п. 2.4. вище зазначеного кредитного договору відповідач зобов'язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення. У випадку, якщо день погашення кредиту співпадає з вихідним (святковим) днем, сплата відсотків і погашення основної суми кредиту здійснюється в перший робочий день, наступний за вихідним (святковим) днем.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись письмові вимоги про необхідність повного погашення заборгованості. Отримання даних вимог підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, вимоги направлялись позивачем за адресою, зазначеною позичальником в кредитному договорі. (а.с. 43-46) Згідно п. 2.8. кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року позичальник зобов'язаний повідомити банк, зокрема, про зміну місця проживання. Окрім того, отримання банківських вимог в судовому засіданні не заперечувалось. Однак вимоги позивача ОСОБА_3 були залишені без належного реагування.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Також, право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

На вище викладене, також, звернув увагу в п. 10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. (а.с. 7-9 (зворот))

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно надано кредит в іноземній валюті.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.11 кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зазначених в п. 2.4 договору, сплачувати банку штраф у розмірі 10 % від суми прострочених відсотків за кожний випадок прострочення.

Станом на 01.02.2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року становить 114 326, 78 дол. США, що еквівалентно 913 813, 95 гривень згідно офіційного курсу НБУ, з яких: заборгованість за кредитом - 80 000, 00 дол. США, що еквівалентно 639 440, 00 гривень; заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 20.08.2009 року по 30.04.2012 року - 39 910, 00 дол. США, що еквівалентно 271 042, 63 гривень; штраф - 416, 78 дол. США, що еквівалентно 3 331, 32 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості та письмовими поясненнями до нього, випискою по особовому рахунку, заявами на переказ готівки. (а.с. 12-41, 72, 78-88, 99)

В судовому засіданні представником відповідача було визнано суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 80 000, 00 дол. США, що відповідно, не підлягає доказуванню у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ 01.02.2013 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 100 дол.США = 799, 30 гривень. (а.с. 47)

Твердження представника відповідача про невідповідність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розрахунку виплат по кредитному договору здійснених відповідачем, є безпідставним та необґрунтованим. (а.с. 73) Розрахунок, наданий відповідачем, не підтверджений належними доказами в розумінні ст.ст. 57, 58 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Представником позивача на підтвердження часткового погашення відповідачем кредиту, окрім виписки по особовому рахунку, надано заяви на переказ готівки, які, як встановлено судом, враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача по кредитному договору. (а.с. 72, 78-88)

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо того, що в матеріалах справи не містяться первинні документи, які б підтверджували заборгованість відповідача по кредитному договору.

Згідно Переліку типових документів, затвердженому Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України, касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги та виписки банків віднесені до первинних документів. Аналогічну позицію з цього питання викладено у листі НБУ від 11.04.2012 № 12-109/658-3917.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача про наявні помилки у проведенні розрахунків відсотків та як наслідок штрафних санкцій, оскільки дане твердження спростовується простими арифметичними розрахунками, зокрема (приклади):

50 000, 00 дол. США (сума кредиту за період з 03.06.2008 року по 21.09.2008 року) х 15, 5 % (річні відсотки)/ 360 днів (згідно п. 5.3. кредитного договору) х 28 днів (за період) = 602, 777 дол. США;

80 000, 00 дол. США (сума кредиту за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року) х 15, 5 % (річні відсотки)/ 360 днів (згідно п. 5.3. кредитного договору) х 30 днів (за період) = 1 033, 33 дол. США.

Порядок нарахування відсотків чітко визначений п. 5.1. - п. 5.4. кредитного договору.

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його відповідність умовам кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року.

Судом встановлено неналежне виконання умов кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року ОСОБА_3

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 28.05.2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 746/2008-Ф (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 80 000, 00 доларів США, зобов'язувався повернути їх, сплатити проценти, на умовах визначених договором, але взяті на себе зобов'язання не виконав, що підтверджується доказами, наданими позивачем.

Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за кредитним договором № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, згідно кредитного договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року загальної суми заборгованості в розмірі 114 326, 78 дол. США, що станом на 01.02.2013 року еквівалентно 913 813, 95 гривень згідно офіційного курсу НБУ, з яких: заборгованість за кредитом - 80 000, 00 дол. США, що еквівалентно 639 440, 00 гривень; заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 20.08.2009 року по 30.04.2012 року - 39 910, 00 дол. США, що еквівалентно 271 042, 63 гривень; штраф - 416, 78 дол. США, що еквівалентно 3 331, 32 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 441, 00 гривень.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 2, 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 3 та п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 14-16, 192, 203, ч. 1 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 530, ч. 2 ст. 533, ст.ст. 536, 546, 549, 550, 610, 611, 612, ч. 1 ст. 624, ст.ст. 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1-ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 27, ст.ст. 57-60, ч. 1 ст. 64, ст.ст. 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція» ПАТ «Банк «Київська Русь» (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Козицького, 51, код ЄДРПОУ 24214088, п/р 3739997160 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092) заборгованість по кредитному договору № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року в розмірі 913 813 (дев'ятсот тринадцять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 95 копійок та судовий збір в розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: \підпис\

Копія вірна:

Суддя: І. Е. Борисюк

Секретар: А.С. Дерун