Рішення № 32643860, 25.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.13р. Справа № 904/3797/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП", Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ

про стягнення 20824,64 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Мєхоношин Д.В., довіреність № 11 від 05.03.2013 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3; ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги б/н від 31.05.2013 року, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитки у сумі 20824,64 грн., завдані частковою втратою вантажу при його перевезенні. Судовий збір у сумі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані незабезпеченням збереження відповідачем прийнятого до перевезення за товарно-транспортною накладною № А0000007 від 11.04.2013 р. вантажу у кількості 128 кг, а саме: інокулянту "RihzUp" ("Різап") у пакетиках по 0,4 кг за ціною 5,90 Євро (11,03 грн. за 1 євро) за маршрутом: пункт навантаження: м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11, склад ТОВ "Агроскоп Україна" - пункт доставки (розвантаження): м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 14, склад ТОВ "Агроскоп Україна, одержувач - позивач.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у ному підстав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. У наданому відзиві на позов стверджує, що у товарно-транспортній накладній № АС0000007 від 11.04.2013 р. відсутні найменування товару (вантажу), його кількість, вартість та інші характеристики. У колонці "Назва продукції, товару (вантажу) або № контейнера/№ документу" вказаної накладної зазначено номери накладних на переміщення вантажу, а саме - АС000000025. У накладній на внутрішнє переміщення №АС000000025 зазначена кількість товару однакова з тією, що доставлена на склад у Дніпродзержинську та відображена у акті про недостачу, а саме - 64 кг. У застереженні, зробленому власноручно до зазначеного акту, водій перевізника визнав факт крадіжки товару, але не визнав суму недостачі, кількість та перелік викраденого, мотивуюче своєю некомпетентністю. За таких обставин відповідач вважає, що позивачем не доведені суттєві обставини - недостача при перевезенні спірного вантажу.

Посилаючись на порушення СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінального провадження за фактом крадіжки спірного вантажу, просить залишити позов без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, або зупинити провадження у справі до прийняття рішення за результатом кримінального провадження згідно з пунктом 2 частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали свої заперечення проти позову з наведених у відзиві підстав.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2013 р. за клопотанням представника відповідача від 27.06.2013 р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів до 30.07.2013 року.

Розгляд справи відкладався з 03.06.2013 року на 27.06.2013 року, а потім на 15.07.2013 року, 25.07.2013.

У судовому засіданні 25.07.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з товарно-транспортною накладною № А0000007 від 11.04.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Перевізник, Відповідач) прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП" (далі - Замовник, Позивач) до перевезення вантаж відповідно до видаткової накладної № АС000000025 від 11.04.2013 р., а саме: 192 кг інокулянту для сої "Різап" за ціною 272,25 грн. (без ПДВ) за 1 кг на загальну суму 62 726,40 грн. (з ПДВ).

Як вбачається із указаних накладних, а також письмових пояснень позивача від 14.06.2013 р. № 14-06/2013-2 (а.с. 73 - 75) та пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 25.07.2013 р., прийнятий до перевезення вантаж повинен був бути доставлений з одного складу позивача за пунктом навантаження: м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11 на інший його склад за пунктом розвантаження: м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 14. Вантажоодержувач - Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Фрунзе, на користь якого за договором купівлі-продажу № 13 ПК 042/ДНСС від 20.02.2013 р. позивач зобов'язався передати у власність препарати підкореневого живлення згідно Специфікації, а саме - "Різап", культура - соя, у кількості 192 кг (а.с. 55 - 57).

Факт прийняття спірного вантажу до перевезення на належному відповідачу автомобілі НОМЕР_1, підтверджується підписом водія ОСОБА_4 на накладних від 11.04.2013 р. № А0000007 та № АС000000025 та реєстраційними документами на цей автомобіль на ім'я відповідача (а.с. 12). Перебування водія ОСОБА_4 у трудових відносинах із відповідачем підтверджується укладеним між ними відповідним трудовим договором від 03.12.2012 р., зареєстрованим того ж числа відповідно до вимог статті 24-1 Кодексу законів про працю України у державній службі зайнятості - Вільногірському міському центрі зайнятості (а.с. 63).

Видачу розпорядження водію ОСОБА_4 на виконання перевезення за вказаним маршрутом відповідач у судовому засіданні 25.07.2013 року не заперечував.

Згідно з частинами першою та другою статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Згідно з абзацом першим пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (зар. в МЮ України 20.02.1998 ро. за № 128/2568) /далі - Правила перевезень вантажів/ основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу за перевезення вантажу стягується плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначенний,стягується розумна плата.

За змістом частини першої статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до нормативних положень статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо якипх на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, з огляду на викладене, можна дійти висновку, що між сторонами у належній формі та у визначеному законом порядку була укладена двохстороння угода, внаслідок чого між ними виникли договірні відносини, характерні для договору перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевезень вантажів перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-траспортною накладною.

У випадку прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника вантажоодержувач у пунктах призначення має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан (п/п. а) п. 13.4 Правил перевезень).

За змістом пунктів 15.1, 15.2, 15.3 Правил перевезень вантажів у разі розбіжності між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті, окрім іншого, такі обставини як: невідповідність між масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія.

12 квітня 2013 року, після прибуття автомобіля відповідача у пункт призначення - на склад позивача у м. Дніпродзержинськ та до видачі останнім спірного вантажу вантажоодержувачу, комісією у складі представників позивача (Фортуна В.Н., Козирь, Німець) та відповідача - водій ОСОБА_4, відповідно до зазначених нормативних приписів був складений та підписаний акт № 7 приймання товару за кількістю та якістю у якому було зазначено: стан кузова, причепа, тента - гарний; стан пломб - пломба порушена (розрізана); найменування товару - Різап (0,4 кг) МЧХ 296 за накладною постачальника - 192,000 кг, фактично надійшло - 64,000 кг, недостача - 128,000 кг.; кількість нестачі продукції визначена способом перерахунку; зі слів водія товар був відсутнім у селі Мішурин Ріг. Висновок комісії про причини недостачі: кража, ціна за 1 кг - 326,70 грн. згідно з АС000000025 на суму 41817,60 грн. з ПДВ.

Недостача встановлена способом перерахунку.

В акті міститься застереження водія ОСОБА_4 наступного змісту (мовою оригіналу): "Факт недостачи в связи с кражей подтверждаю. Сумму ущерба подтвердить не могу в связи с моей некомпетентностью и отсутствием полномочия для подписания каких-либо финансовых документов".

Заявлена позивачем до стягнення сума збитків від часткової нестачі вантажу при його перевезенні позивачем розрахована, виходячи з вартості 1 пакету інокулянта "RihzUp" ("Різап") вагою 0,4 кг за ціною 5,90 Євро (11,03 грн. за 1 євро) з урахуванням загальної маси встановленої недостачі (128 кг): 128 кг/0,4 кг х 5,90 Євро х 11,03 грн. = 20824,64 грн.

Придбання позивачем спірного вантажу за вказаною ціною підтверджується укладеним між ним та Компанією "Бекер Андервуд Лтд" (Великобританія) зовнішньоекономічного контракту 17-12-12 від 17.12.2012 року (а.с. 13 - 22), вантажно-митними деклараціями форми МД-2 (а.с. 23 - 26), рахунками (INVOICE TO) №№ 130228, 130308 (а.с. 27-28), а також платіжними документами на придбання позивачем Євро за курсом 11,03 грн. на загальну суму 25000 Євро (а.с. 29) та перерахуванням ним зазначених коштів нерезиденту-продавцю за контрактом 17-12-12 від 17.12.2012 року (а.с. 30).

Відмова відповідача сплатити заявлені позивачем збитки у сумі 20824,64 грн., завдані втратою 128 кг спірного вантажу - інокулянта "RihzUp" ("Різап") під час його перевезення і є причиною спору.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За пунктом 4.1 Правил перевезень вантажів перевізник і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому договору несуть взаємну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України та взаємною угодою.

За статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім цього, стаття 611 Цивільного кодексук України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається вартість встраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України збитками, окрім іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Аналізуючи встановлені обставини справи, надаючи правову оцінку доказам, що надані сторонами в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи законодавчо визначені зобов'язання відповідача як перевізника у відносинах з позивачем, а також види та розміри його відповідальності за їх неналежне виконання, вважає позовні вимоги законними та обгрунтованими

У діях відповідача наявний повний склад правопорушення, необхідний для стягнення з нього на користь позивача завданих останньому збитків у сумі 20824,64 грн. внаслідок втрати 128 кг прийнятого до перевезення інокулянта "RihzUp" ("Різап").

Сума збитків позивачем розрахована правильно і доведена наявними в матеріалах справи доказами.

Натомість, відповідач не довів відсутність своєї вини у збитках, заявлених до стягнення позивачем. Посилання відповідача на порушене кримінальне провадження за фактом крадіжки спірного вантажу не звільняють його від відповідальності за часткову втрату прийнятого до перевезення спірного вантажу з огляду на нормативні положення статті 924 Цивільного кодексу України щодо зобов'язань перевізника у запобіганні та усуненні обставин, що можуть привести до втрати, нестачі вантажу, а також персональної його відповідальності за забезпечення збереження вантажу, прийнятого до перевезення.

Доводи відповідача про відсутність доказів нестачі вантажу з посиланням на видаткову накладну АС000000025 від 11 квітня 2013 року та акт № 7 від 12 квітня 2013 року про недостачу не відповідають дійсності. Заперечення щодо укладення між сторонами договору перевезення у зв'язку з відсутністю домовленостей щодо усіх устотних його умов спростовуються наведеними обставинами справи з посиланням на докази та чинне законодавство України.

Заявлене відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом другим частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України є необгрунтованим, оскільки за вказаною правовою нормою залишення позову без розгляду можливе у разі наявності у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження існування таких підстав.

Не підлягає задоволенню також клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за пунктом другим частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, так як за цією нормою закону зупинення провадження можливе тільки у разі надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів. Під час розгляду цієї справи суд не приймав рішення про її наравлення до слідчих органів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 720,50 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 25-А, ідентифікаційний код 36263404) збитки від втрати вантажу у сумі 20 824,64 грн., судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2013 року.

Суддя І.І. Колісник