Ухвала суду № 32643793, 22.07.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/4477/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/3190/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи: 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Служалі А.Ю.,

за участю ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4;

відповідача ОСОБА_5 і його представника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 і його представник ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_8, в кінцевій редакції позовних вимог якого просили суд визнати недійсним Договір дарування житлового будинку разом із земельною ділянкою, а саме - житлового будинку АДРЕСА_1 разом з належними до нього будівлями та спорудами та разом з земельною ділянкою площею 0,0802 га на якій цей житловий будинок розташований, укладений 10 квітня 2012 року між ОСОБА_5 („Дарувальник") та ОСОБА_8 („Обдарована") (в подальшому - „спірний будинок" і „Договір дарування"), скасувати Витяг про державну реєстрацію прав № 34088748 від 11.05.2012 року на спірний будинок і повернути цей будинок у власність його попереднього власника. Свої позові вимоги обґрунтовували тим, що з 2003 року в проваджені Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні будинком та інше, в ході розгляду якої ухвалою згаданого суду від 19 вересня 2006 року в порядку забезпечення цього позову було накладено арешт на спірний будинок, однак, незважаючи на вжиті заходи забезпечення позову, ОСОБА_5 10 квітня 2012 року все ж таки уклав Договір його дарування (а.с. 1-2, 27, 28, 43).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 59-62).

Дане рішення оскаржили позивач ОСОБА_4 і його представник ОСОБА_3

Апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове - „по суті позовних вимог", покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Вважають неправомірним посилання суду на ту обставину, що ухвала суду від 19 вересня 2006 року про накладення арешту на спірний будинок, а також ще ряд документів, в матеріалах справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні будинком та інше відсутні, оскільки відповідальними за збереження процесуальних документів є саме працівники апарату суду.

Вважає, що матеріалами даної справи стверджується, що відповідачу ОСОБА_5 (як дарувальнику) на час укладення Договору дарування було добре відомо про існування ухвали суду про накладення арешту на спірний будинок.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В апеляційній скарзі в обгрунтування її доводів про те, що відповідачу ОСОБА_5 (як дарувальнику) на час укладення Договору дарування було добре відомо про існування ухвали суду про накладення арешту на спірний будинок, міститься посилання на аркуші справи 51-52, 10, 9, 49 і 8 (а.с. 66).

В той же час, на аркушах справи 51-52 знаходиться рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 травня 2012 року, тобто - рішення, яке було ухвалене судом вже після 10 квітня 2012 року - дня укладення Договору дарування, що оспорюється позивачами.

На аркушах справи 10 і 49 знаходяться заяви самих позивачів, на аркуші справи 9 довідка суду, а на аркуші 8 - постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2006 року, які аж ніяк не можуть бути доказами того, що ОСОБА_5 на час укладення Договору дарування було відомо про існування ухвали суду про накладення арешту на спірний будинок, а відтак доводи апеляційної скарги з цього приводу до уваги прийматися не можуть за їх недоведеністю.

Як вбачається з матеріалів справи, вже після укладення 10 квітня 2012 року Договору дарування, що оспорюється позивачами, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 травня 2012 року вжиті ухвалою суду від 19.09.2006 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний будинок було скасовано (а.с. 51-52) і в цій частині це рішення суду першої інстанції рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2012 року залишено без змін (а.с. 37-39). Таким чином, будь-які перешкоди для укладення договору дарування спірного будинку після 25 грудня 2012 року відсутні.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а Цивільним кодексом України - що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі (ч.3 ст. 13), і порушення особою цього положення може бути підставою для відмови судом цій особі у захисті цивільного права та інтересу (ч.3 ст. 16).

З урахуванням змісту вище згаданих судових рішень, які були ухвалені судами по справі по якій судом в порядку забезпечення позову 19.09.2006 року постановлялась ухвала про накладення арешту на спірний будинок, як позовна заява, так і апеляційна скарга, яка є предметом даного апеляційного розгляду, не містять доводів стосовно того, як саме на даний час Договір дарування спірного будинку порушує права, свободи чи інтереси позивачів.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_3 відхилити та залишити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: