увійти
УКР
Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич
Суддя І інстанції - Ісаєнко Ю. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«12» листопада 2008 року справа № 22-11179/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Гаврищук Т. Г.
Білак С. В.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін:
від позивача - Авер»янова О. І.
від відповідача - Мандров О. А.
| розглянувши апеляційну скаргу | Жовтневої МДПІ м. Маріуполя | на постанову Донецького окружного адміністративного суду |
| від | 15 серпня 2008 року | по адміністративній справі | № 2-а-12682/08 | за позовом | Жовтневої МДПІ м. Маріуполя | До про | Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Флеш Байк Україна» Стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином ВСТАНОВИЛА:
Жовтнева МДПІ у м. Маріуполі звернулася до суду з позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Флеш Байк Україна» про стягнення коштів у сумі 5 876,73 грн., отриманих за нікчемним правочином. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідачем до перевірки ніяких документів щодо фактичного передання споруди наймачеві не було надано, тому у зв»язку з відсутністю акту передачі приміщення орендатору строк обчислення дії договору не настав та правочин вважається нікчемним. Згідно з п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України - строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Таким чином, згідно з вимогами ст. 215, 203, 774, 795 Цивільного Кодексу України правочин укладений між СП ТОВ «Флеш Байк Україна» та ТОВ «Стім-Донецьк» є нікчемним. Постановою від 15 серпня 2008 р. Донецьким окружним адміністративним судом у задоволенні позовних вимог було відмовлено за безпідставністю. Не погодившись з таким судовим рішенням, Жовтнева МДПІ у м. Маріуполі подала апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції просить скасувати, прийняти нову, якою вимоги задовольнити. В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме п. 11 ст. 10, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 202, 203, 215, 795, 236, п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України та п. 4 ч. 1 ст. 17, ст. 104 КАС України. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанову такою, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Апеляційним судом встановлено наступне. 24.04.2008 року Жовтневою міжрайонною ДПІ в м. Маріуполі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку СП ТОВ «Флеш Байк Україна» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт № 1088/23-4/24651206 (далі - акт перевірки). Актом перевірки встановлено, що 01.02.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1та СП ТОВ «Флеш Байк Україна» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/1, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в оренду нежитлове приміщення площею 1256 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, для складу виробничіх цехів, терміном до 31.12.2009 року. Згідно п. 3 договору визначено розмір орендної плати за один місяць, який дорівнює 9 000 грн., без ПДВ. У п. 7 договору зазначено, що орендар має право здавати зазначене приміщення за власним бажанням без згоди орендодавця. Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність зазначеної угоди, оскільки для перевірки платником не надано будь-якого документу щодо фактичного передання споруди наймачеві, тому у зв»язку з відсутністю акту передання приміщення орендатору строк обчислення дії договору не настав. СПТОВ «Флеш Байк Україна» з ТОВ «Стім-Донецьк» 23.06.2007 року уклало угоду суборенди нежитлового приміщення, орендована площа 23 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення здане в суборенду, СП ТОВ «Флеш байк Україна» орендує у СПД ОСОБА_1 згідно з угодою оренди № 1/1 від 01.02.2007 року ( в договорі суборенди № 16 від 23.06.2007 року вказано договір оренди № 2/5 від 01.02.2007 року, укладений між ФЛП ОСОБА_1 та СП ТОВ «Флеш Байк Україна», який до перевірки не надано, строк обчислення дії договору № 1/1 від 01.02.2007 року не настав, правочин є нікчемним (а.с. 42-43). Позивач стверджує, що правочин щодо передання відповідачем в суборенду майна по договору суборенди № 16 від 23.06.2007р. є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом. Як на підставу для звернення із зазначеним позовом, Жовтнева МДПІ у м. Маріуполі посилається на п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно якої позивач може звернутися до суду із позовом про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Колегія суддів погоджує висновок місцевого суду про безпідставність позову Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та недоведеність нею своїх позовних вимог. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим, суду під час розгляду вимог щодо застосування наслідків такого правочину, необхідно перевірити та встановити обставини з якими закон пов»язує нікчемність правочину. Із змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства. Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом. Як на доказ наявності протиправного умислу, позивач посилається на той факт, що основний договір оренди не набув чинності тому, є нечинним і договір суборенди. Проте, позивач не довів належними і допустимими доказами наявність умислу в діях сторін за угодою на яку він вказує як на нікчемну, укласти та виконати договір з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Як не довів й відповідну мету такого правочину. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що безпідставність одержання відповідачем коштів за договором суборенди позивачем в суді не доведена та відповідно підстав для звернення позивача з зазначеним позовом відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не має. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року по справі № 2-а-12682/08 залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року по справі № 2-а-12682/08 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 листопада 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 14 листопада 2008 року. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді Т. Г. Гаврищук
С. В. Білак
Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич Суддя І інстанції - Ісаєнко Ю. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А Іменем України (Вступна та резолютивна частини)
«12» листопада 2008 року справа № 22-11179/08 м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Малашкевича С. А. суддів Гаврищук Т. Г. Білак С. В.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін: від позивача - Авер»янова О. І. від відповідача - Мандров О. А.
|
