Постанова № 32640682, 10.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2013 року місто Севастополь 11 год. 46 хв. Справа №827/1226/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.;

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю сторін:

позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополя 28 серпня 1998 року,

представника відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі - Запорожець Лесі Василівни, довіреність від 25 лютого 2013 року № 2/05-02-32, посвідчення від 30 січня 2013 року № 8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання незаконними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополя про визнання протиправними дій відповідача що притягнення підприємця ОСОБА_1 до відповідальності та скасування постанови від 09 квітня 2012 року № 5 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 143 грн. 00 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2012 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання дій протиправними та скасування постанови передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 травня 2013 року справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання незаконними дій та скасування постанови прийнято до провадження суддею Водяхіним С.А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про те, що позивач здійснював реалізацію продукції без необхідної, достовірної, повної та своєчасної інформації про товар, оскільки вся необхідна інформація щодо конкретного товару зазначена на індивідуальній упаковці. Крім того, у порушення вимог пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, позивач не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи та питання щодо накладення штрафу було розглянуто за відсутністю суб'єкта господарювання.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти позову. Пояснив, що інспекція про прийнятті постанови про застосування до позивача штрафних санкцій діяла у порядку, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі надійшла заява від громадянина ОСОБА_3 від 13 грудня 2011 року за вх. № 2949/709-В щодо порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у частині відсутності документів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджують якість та безпеку товару, який ним реалізується.

03 лютого 2012 року за вих. № 479-2-7/7 Держспоживінспекцією України було надано згоду на проведення позапланової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

22 лютого 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі було проведено позапланову перевірку у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по АДРЕСА_1 та належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої було встановлено наступні порушення: пункту 10 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (далі Порядок № 833), що виразилося у відсутності у куточку споживача свідоцтва про державну реєстрацію, розташування куточку споживача у недоступному місці для споживача; пункту 7 Інструкції про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та у закладах ресторанного господарства, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24 червня 1996 року № 349 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 липня 1996 року за № 336/1361, що виразилося у відсутності у книзі відгуків відповідей керівника на заяву споживача від 17 січня 2012 року № 1; статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 16, 17 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2007 року під № 1257/14524 (далі правила № 1104), а саме: реалізація товарів без повної, достовірної та своєчасної інформації для споживача; статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 14 Порядку № 833, пункту 14 Правил № 104, а саме: реалізація товарів з минулим терміном придатності; статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 17 Порядку № 833, а саме: реалізація товарів без документів, що підтверджують якість та безпеку.

Вказані порушення зафіксовані у акті перевірки від 22 лютого 2012 року № 000007, на підставі якого 09 квітня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі було прийнято постанову № 5 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на підставі статей 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» штрафних санкцій у загальному розмірі 2 134 грн. 00 коп., у тому числі за реалізацію непродовольчих товарів без необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації у розмірі 1 530 грн. 00 коп., за реалізацію товару, термін придатності якого вичерпний у розмірі 604 грн. 00 коп.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно з частинами першої, другої статтею 15 вказаного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6 1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до пунктів 7, 10 частини першої статті 23 закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 13 частини першої статті 26 Закону України «про захист прав споживачів» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 затверджено «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», яким визначено порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 4 цього Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, листом від 02 квітня 2012 року за вих. № 790/01-12/07 Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі запросила фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на розгляд акту перевірки від 22 лютого 2012 року № 000007, що відбудеться 09 квітня 2012 року о 11 год. 30 хв. за адресою: м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 32, каб. 106.

При цьому у листі зазначено, що присутність позивача або його представника на розгляді є обов'язковою, та зазначено, що при неможливості бути присутнім на розгляді, він має право заявити письмове клопотання про відкладення розгляду на адресу Інспекції. При неподанні зазначеного клопотання розгляд відбудеться за його відсутністю.

Лист від 02 квітня 2012 року за вих. № 790/01-12/07 було надіслано на адресу позивача 04 квітня 2012 року та отримано останнім, відповідно до картки поштового повідомлення № 99045 0136189 4, 12 квітня 2012 року, тобто пізніше, ніж призначено дату розгляду питання щодо притягнення суб'єкта господарювання ОСОБА_1 до відповідальності.

19 квітня 2012 року за вх. № 844 позивач звернувся до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі зі заявою про перенесення розгляду акту перевірки від 22 лютого2012 року № 000007 на іншу дату, у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про розгляд питання щодо притягнення до відповідальності.

Разом з цим, судом встановлено, що незважаючи на відсутність належного доказу повідомлення позивача про час розгляду питання про притягнення його до відповідальності, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі 09 квітня 2012 року було прийнято постанову № 5 про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог статей 7, 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд критично відноситься до посилань представника відповідача на своєчасність відправлення інспекцією запрошення на розгляд акту перевірки, оскільки за змістом Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів розгляд питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності для об'єктивного його вирішення повинен відбуватися у присутності підприємця або за участю його представника. Це питання може бути вирішено Інспекцією з питань захисту прав споживачів за відсутністю суб'єкта господарювання лише у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим про час розгляду справи, не надасть клопотання відкладення її розгляду.

При цьому, суд зазначає, що належним повідомленням про час розгляду справи щодо притягнення особи до відповідальності є не тільки завчасне відправлення поштової кореспонденції, а, у першу чергу, завчасне отримання підприємцем листа-запрошення.

Позивач у ході судового розгляду справи пояснив, що він мав намір бути присутнім при розгляді питання про притягнення його до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та бажав надати документи, що спростовують висновки акту перевірки від 22 лютого 2012 року № 000007 і мають суттєве значення для вирішення питання про притягнення його до відповідальності.

Крім того, позивач вказав, що на всі товари, які зазначені в додатках до акту перевірки, є сертифікати відповідності з відповідними додатками до них, у яких зазначено виробників, імпортерів та інша необхідна інформація про товар. Також ця інформація міститься на упаковках товарів.

Отже, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі було порушено вимоги пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, що, у свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача щодо притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі від 09 квітня 2012 року № 5 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 134 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі у частині накладення на позивача штрафу суд зазначає, що за своєю суттю це є оскарженням самої постанови, при вирішення питання щодо правомірності якої суд з'ясовує, у тому числі, питання про законність дій суб'єкта владних повноважень щодо його прийняття. Тому належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі від 09 квітня 2012 року № 5 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 2 134 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі від 09 квітня 2012 року № 5 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. штрафних санкцій у розмірі 2 134 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін