Рішення № 32639071, 25.07.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5088/13-ц

Провадження № 2/750/1802/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

при секретарі Сірій К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

третя особа - ОСОБА_5,-

встановив:

у травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виселення з житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 за неможливістю спільного проживання без надання іншого житлового приміщення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач систематично влаштовує сварки, спричиняє тілесні ушкодження йому та його дружині ОСОБА_5, зловживає спиртними напоями, що робить неможливим спільне проживання.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивач та третя особа самі провокували сварки.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на те, що онука створює нестерпні умови, так як на декілька діб покидала свою малолітню дитину на них, приходила в стані алкогольного сп'яніння, влаштовувала сварки, била її та позивача, у зв'язку з чим вони неодноразово зверталися до органів внутрішніх справ, проте вжиті міліцією міри не дали належних результатів.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційним посвідченням на а.с.15.

Згідно довідки ОЖБК м. Чернігова від 12.07.2013 року на а.с.61, в указаній квартирі зареєстрований власник житла ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_5, їх онука ОСОБА_3 та з 02.07.2013 року ОСОБА_3 зареєструвала в спірній квартирі свою малолітню дитину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація місця проживання дитини відбулася після пред'явлення даного позову, так як позов поданий 29.05.2013 року, а перше судове засідання призначено на 04.07.2013 року.

З питань сварок і конфліктів, що вчиняла відповідач, позивач та третя особа неодноразово звертались в міліцію. ЧМВ УМВС в Чернігівській області до відповідача неодноразово застосовувались заходи адміністративного впливу, складалися протоколи за ст.173-2 ч.1, 173-2 ч.2 КУпАП.

Постановами Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2013 року та від 05.06.2013 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. та за ст. 173-2 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. за вчинення психологічного насильства в сім'ї, а саме щодо бабусі ОСОБА_5, яку правопорушниця ображала і принижувала. ОСОБА_3 в обох випадках визнала свою вину, штрафи сплатила в добровільному порядку, що підтверджується матеріалами адміністративних справ №3/750/1020/13 та №3/750/1531/13.

Слідчим відділом ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 11.04.2013 року розпочато кримінальне провадження за фактом побиття ОСОБА_1 його онукою ОСОБА_3, яка 10.04.2013 року близько 18 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, спричинила йому тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №339 від 12.04.2013 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден голови, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі і в результаті нанесення ударів руками та ногами з боку сторонніх осіб і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Інше кримінальне провадження розпочато слідчим відділом ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 19.06.2013 року за фактом спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень своїй бабусі ОСОБА_5, що мало місце 15.06.2013 року за місцем помешкання потерпілої та ОСОБА_3, тобто в АДРЕСА_1.

По обох справах 22.04.2013 року та відповідно 03.07.2013 року винесені постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з поданням потерпілими особами заяв про закриття провадження.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_5, вони з чоловіком не бажали, що відповідача покарали, враховуючи наявність у неї малолітньої дитини, пожаліли її.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є дільничним інспектором, показав, що позивач та ОСОБА_5 систематично звертаються до нього зі скаргами прийняти міри до онуки ОСОБА_3 В його присутності відповідач наносила ОСОБА_5 удари по голові, і не реагувала на його зауваження.

Свідок ОСОБА_8, яка проживає по сусідству з позивачем, показала, що з січня поточного року, коли відповідач повернулася з Росії у квартиру дідуся і бабусі, вона вчиняє сварки і бійки, виражається нецензурною лайкою на адресу бабусі, била її по голові, тягала за волосся, кидала в дідуся різні предмети, що траплялися під рукою, свідком чого була ОСОБА_8 особисто. При цьому відповідач знаходилася в стані алкогольного сп'яніння.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що двічі бачила, як ОСОБА_3 приходила додому у стані алкогольного сп'яніння. Свідок особисто 22.05.2013 року дзвонила у міліцію, бо ОСОБА_3 вчинила сварку, била ОСОБА_5 по голові, кидала в неї та в ОСОБА_1 різні предмети. При цьому, ОСОБА_3 покидала дитину на декілька діб, і її доглядали дідусь та бабуся. Свідок також бачила, як товариш відповідача на ім'я ОСОБА_14 бив позивача у його квартирі.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що з січня поточного року, проходячи повз під'їзд позивача чув крики та нецензурну лайку від ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_5 знає, що онука вчиняє сварки і бійки, бачив на обличчі ОСОБА_5 синці, які, як вона повідомила, їй нанесла онука ОСОБА_3

Свідки відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні показали, що позивач сам провокує ОСОБА_3 на сварки, чіпляється до неї, не випускає її з квартири, а коли та повернеться, не впускає у житло.

Свідок ОСОБА_10 суду також повідомила, що зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що бабуся і дідусь створюють їй нестерпні умови для проживання, провокують сварки. Разом з тим, свідок також повідомила, що коли спускалась по сходах у під'їзді, то чула як ОСОБА_3 лаялася в квартирі позивача нецензурною лайкою, і коли свідок побачила ОСОБА_5, то порекомендувала їй бути терплячою до онуки.

Свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в судовому засіданні стверджували, що позивач сам вживає спиртні напої та чіпляється до онуки.

Проте, допитані в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 стверджували, що ОСОБА_1 ніколи не зловживав спиртними напоями, порядна і чемна людина, на якого відповідач покидала свою дитину і він у віці 78 років мусив її доглядати.

Згідно ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи відповідача та її представника щодо неможливості виселення з квартири, бо в ній зареєстрована дитина відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що дитина відповідача ОСОБА_13 разом з батьком ОСОБА_15 виїхала до Російської Федерації. (а.с.83).

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала того факту, що її дитина разом з батьком проживають у належній відповідачу на праві власності квартирі в АДРЕСА_2.

З копій документів на а.с. 40-52 вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності вказана вище квартира, в ній зареєстрована з 27.07.2012 року сама відповідач, а її малолітня дитина ОСОБА_13 зареєстрована в цій квартирі 19.12.2012 року, чого в судовому засіданні не заперечувала ОСОБА_3 (а.с.86-88).

Актом від 09.07.2013 року, затвердженим керуючим ОЖБК підтверджено, що в ході обстеження АДРЕСА_1 та зі слів свідків встановлено, що ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована в цій квартирі, не проживає за місцем реєстрації з 03.07.2013 року. Будь - які її речі, в тому числі іграшки, в квартирі відсутні. (а.с.80)

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази того, що ОСОБА_3 робить неможливим для інших, а саме власника житла ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 проживання з нею в одному житловому приміщенні, а заходи запобігання виявились безрезультатними, суд вважає за необхідне виселити відповідача з житлового приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.116 ЖК України, суд,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення , задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 114 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П.Рахманкулова