Ухвала суду № 32638357, 24.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ус О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №250/1625/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року у справі № 250/1625/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 26.04.2013 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з лютого 2012 року до березня 2013 року в розмірі 11317,00 грн.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 жовтня 2012 року до 31 березня 2013 року у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей до 6 років та з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, якою просить скасувати зазначене судове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27.12. 2001 року № 1751 та зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради не має законних підстав здійснювати позивачу зазначену виплату.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 4).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку у відповідача та отримував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. з березня 2012 року по березень 2013 року, як застрахована особа, яка працювала до видачі лікарняного у зв'язку з вагітністю та пологами. Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (а.с. 39).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального права з наступних підстав.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом N 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом N 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», не встановлювався інший, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року було затверджено саме на виконання Закону № 2811 - ХІІ, тому застосовувати зазначену Постанову КМУ до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному випадку поширюються норми спеціального Закону № 2240-ІІІ, а саме ст.. 43, згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 195, 197, п. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради у справі № 250/1625/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року у справі № 250/1625/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів Міронова Г.М.

Юрко І.В.

Блохін А.А.