Постанова № 32638259, 22.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2013 року № 826/8302/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 №0000522220 та №0000552220 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії органу податкової служби щодо проведення перевірки;

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000522220 та № 0000552220;

- зобов'язати орган податкової служби вчинити дії щодо внесення змін до облікової картки платника податків.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» (код ЄДРПОУ 32163105).

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 26 грудня 2012 року № 6076/22-222-32106073 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДКЛ» (код ЭДРПОУ 32106073) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Площа Європи» (код ЄДРПОУ 32163105) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 13 грудня 2012 року № 2557, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, згідно із підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою о відповідальністю «ДКЛ» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та а податку па прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Площа Європи» (код за ЄДРПОУ 32163105) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатом якої складено акт від 26 грудня 2012 року № 6076/22-222-32106073.

Як висновок проведеної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ДКЛ» з ТОВ «Площа Європи» за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року;

- пунктів 44.6 статті 44, пункту 85.2. статті 85, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДКЛ» занижено податок на додану вартість на суму 180 691, 00 грн. у тому числі: за червень 2011 року в сумі 74333,00 грн., за липень 2011 року в сумі 34200,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 42100,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 24108,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 5950,00 грн.;

- пункту 44.6. статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ДКЛ» занижено податок на прибуток на суму 207795 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 85483 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 200952 грн., за 2- 4 квартали 2011 року на суму 207 795 грн.

Такі порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на виконання листа СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 25 січня 2012 року № 079001-4/10/09-006 (вх. до ДПІ № 3145/7 від 30 січня 2012 року) з доданою постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області майора податкової міліції Моголівця І.А. від 24 січня 2012 року проведено перевірку ТОВ «Площа Європи» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 серпня 2012 року № 991/22-80/32163105, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Площа Європи» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; чисельність працівників ТОВ «Площа Європи» 0 осіб; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Площа Європи» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000522220 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.6. статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ТОВ «ДКЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207 282,00 грн., в тому числі, за основним платежем на суму 180691,00 грн., за штрафними санкціями - 26591,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003072220 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.6. статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ТОВ «ДКЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 207 795,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «ДКЛ» від 04 лютого 2013 року та від 16 квітня 2013 року - без задоволення (копії рішення Державної податкової служби у місті Києві від 05 квітня 2013 року № 3164/10/12-1-13 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2013 року № 337/8/98-98-1001-15).

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та ТОВ «Площа Європи» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та ТОВ «Площа Європи», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» зареєстровано Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 19 вересня 2002 року, юридична адреса: 02002, місто Київ, вул. Луначарського, будинок 24, кв. 1.

Як свідчать матеріали, 20 травня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» укладено Договір поставки № 63-ТМ/11к, за умовами якого Замовник сплачує та приймає, а Постачальник виконує поставку та передає у власність Замовника ваги, вагове обладнання, металеві конструкції та інше на умовах цього Договору та у відповідності зі Специфікаціями або видатковими документами.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки № 63-ТМ/11к від 20 травня 2011 року загальна вартість Договору складається з окремих сум, які зазначені у Специфікаціях або видаткових документах на кожну окрему поставку. Асортимент, технічні характеристики, умови поставки, умови оплати, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість Обладнання, що постачається за даним договором, визначаються сторонами у Специфікаціях або видаткових документах, що є невід'ємною частиною Договору. Специфікація або видаткові документи укладається на кожну окрему поставку Обладнання.

За умовами Договору Постачальник зобов'язується своєчасно надати Замовнику такі документи: рахунок-фактуру; податкові накладні; видаткові накладні.

Згідно видаткових накладних № 58 від 20 жовтня 2011 року, № 3 від 03 жовтня 2011 року, № 228 від 15 вересня 2011 року, № 219 від 02 вересня 2011 року, № 207 від 29 серпня 2011 року, № 196 від 12 серпня 2011 року, № 183 від 03 серпня 2011 року, № 174 від 28 липня 2011 року, № 152 від 18 липня 2011 року, № 98 від 29 червня 2011 року, № 76 від 20 червня 2011 року, № 65 від 16 червня 2011 року, № 51 від 13 червня 2011 року, № 11 від 03 червня 2011 року позивачем отримано товару (ваги, вагове обладнання, металеві конструкції та інше) на загальну вартість 1 127 168, 00 грн. з ПДВ.

Копії заявок на поставку обладнання та технічні характеристики на відповідний товар містяться в матеріалах справи.

Доставка товару здійснювалася за рахунок Виконавця, згідно з правилами використання термінів для внутрішньої і міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010».

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» виписано позивачу податкові накладні від 20 жовтня 2011 року № 58, 03 жовтня 2011 року № 3, 15 вересня 2011 року № 41, від 02 вересня 2011 року № 14, від 29 серпня 2011 року № 53, від 12 серпня 2011 року № 27, від 03 серпня 2011 року № 11, від 28 липня 2011 року № 54, 18 липня 2011 року № 28, від 29 червня 2011 року № 98, від 20 червня 2011 року № 76, від 16 червня 2011 року № 65, від 13 червня 2011 року № 51, від 03 червня 2011 року № 11.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку та копії платіжних доручень.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість у 2011 році на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» у зв'язку з отриманням товару (копії податкових декларацій містяться у матеріалах справи).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг та виконання робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, оптової торгівлі іншими проміжними продуктами, ремонту і технічного обслуговування й оптичного устаткування.

Судом встановлено, що позивачем для здійснення господарської діяльності орендуються складські приміщення у місті Києві за адресою: проспект Возз'єднання, 19 та у місті Дніпропетровськ за адресою: вул. Комісара Крилова, 2 (копії Договорів оренди від 01 січня 2011 року № 3А та від 01 березня 2011 року № 15 містяться в матеріалах справи).

Матеріали справи підтверджують, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» товар, поставлено позивачем згідно Договорів поставок та актів надання послуг контрагентам - Замовникам (аркуш справи 36-97, том 2).

При цьому, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» товар передавався контрагентам - замовникам, за результатом надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Нова Пошта».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Площа Європи» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, вирішуючи даний спір суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Площа Європи» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи про обов'язкову наявність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування товару, оскільки згідно пункту 3.2. Договору поставки від 20 травня 2011 року № 63-ТМ/11к умови поставки є DDP згідно з Правилами використання термінів для внутрішньої і міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010». Тому ТОВ «ДКЛ» отримувало товар від ТОВ «Площа Європи» з доставкою на один зі складів в м. Києві та в м. Дніпропетровську, що підтверджується договорами оренди складських приміщень, які додані до матеріалів справи.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що вартість перевезення входила у вартість товару (тобто перевезення товару оплачував Постачальник за власний рахунок), ТОВ «ДКЛ» не отримувало товарно-транспортних документів від ТОВ «Площа Європи».

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права Замовника на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Площа Європи». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу на те, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Площа Європи», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000522220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003072220, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копію укладеного Договору позивача із ТОВ «Площа Європи», копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

В свою чергу, суд не приймає посилання податкового органу на висновки перевірки ТОВ «Площа Європи» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 серпня 2012 року № 991/22-80/32163105, яким встановлено порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Площа Європи» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового кодексу України, оскільки висновки зазначеної перевірки не поширюються на діяльність позивача, як самостійного платника податків та не встановлюють юридичних наслідків для останнього.

Крім цього, відхиляються посилання податкового органу на порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по факту умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України (Суть злочинної схеми полягає в незаконному формуванні податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг підприємств, які мають ознаки фіктивності, таких як ТОВ «Площа Європи»; ТОВ «Кітіллар»; ТОВ «Єврограндбуд»; ТОВ «ТД «Агросвіт 3000»; ТОВ «ТД «Тодос»), оскільки матеріали справи не містять копії обвинувального вироку слідчого та/або вироку суду про визнання винними у скоєнні зазначеного злочину.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003072220.

Водночас, суд не погоджується із вимогою про визнання неправомірними дії органу податкової служби щодо проведення перевірки з огляду на наступне.

Пунктом 1.1. Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2. пункту 75.1.статті 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що на підставі постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 14 вересня 2012 року, відповідачем направлено запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 12 жовтня 2012 року № 11966/10/22-211 та від 18 грудня 2012 року № 16927/10-2011, винесено наказ від 13 грудня 2012 року про проведення документальної виїзної позапланової перевірки, який разом із направленням на перевірку направлено рекомендованим листом із повідомленням на адресу позивача (копії повідомлень про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи).

За таких обставин, відповідачем правомірно призначено та проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ».

Крім цього, суд не погоджується із вимогою позивача про зобов'язання органа податкової служби вчинити дії щодо внесення змін до облікової картки платника податків з огляду на наступне.

Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно частиною 2 статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження його звернення до відповідача із аналогічними вимогами та отримання відмови у вчиненні дій щодо внесення змін до облікової картки платника податків, що, на думку суду, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відновлення показників платника податків податкового зобов'язання та податкового кредиту відноситься до дискреційних повноважень органів державної податкової служби, тому суд не може перебирати на себе такі функції встановлення внутрішніх показників платників податків замість органу, на який покладено такі повноваження.

Крім цього, представник позивача, мотивуючи позовні вимоги, посилається на те, що на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки були відкориговані показники податкового зобов'язання та податкового кредиту позивача в електронній автоматизованій системі, але при цьому жодних доказів на підтвердження таких змін суду не надано.

Так, пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі за текстом - Наказ №266) встановлено, що для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: 1.3.1 система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; 1.3.2. система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; 1.3.3. система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З аналізу наведених норм вбачається, що вищезазначена автоматизована система є програмним продуктом, метою якого є забезпечення підрозділів державної податкової служби інформацією щодо декларування платниками податків податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Програма створена для службового користування та співставлення податковим органом задекларованих платниками податку на додану вартість податкових зобов'язань та податкового кредиту. Користувачами даної програми є лише податкові органи.

Форма "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є оформленням результатів автоматизованого співставлення даних податкової звітності платників ПДВ на центральному рівні.

Крім того, суд зазначає, що наказ ДПА України від 18.04.2008 №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", не будучи зареєстрованими у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів, а затверджені ним Методичні рекомендації (Примірний порядок) щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, на які, як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач, не носять для платників податків обов'язкового характеру.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, підставою виникнення у платника податків прав та обов'язків або спричинення йому негативних наслідків, зокрема, нарахування податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, є прийняття податковим органом податкового повідомлення -рішення.

При цьому, внесення або зміна інформації до службової комп'ютерної програми податкового органу не може спричинити для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування податкових зобов'язань платника податків.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання податкової служби вчинити дії щодо внесення змін до облікової картки платника податків не підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000522220 та № 0000552220.

3. В решті вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник