Ухвала суду № 32637106, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К/9991/59516/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Чернова О.А.,

прокуратури - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а-10192/11/2070

за позовом Іноземного підприємства "Еолія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

за участю Прокуратури Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, задоволено позовні вимоги: скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 №0000482340, №0000241720/0 та №0000432340.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явилися прокурор та представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, складено акт від 01.03.2011 №306/234/34330143, яким встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 7485036,00 грн.;

- п.4.7 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 5318311 грн. та відповідно завищено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 1878580,00 грн.;

- пп.4.2.9 п.2. ст.4, пп.8.1 п.8.1 ст.8, пп.19.2.а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12468,87 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 23.03.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000482340, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5146126,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1286531,50 грн.; № 0000241720/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12468,87 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 3117,22 грн.; № 0000432340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7299804,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1824951,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у межах своєї господарської діяльності, з метою одержання доходів, здійснював продаж товарів через комісіонера, при цьому, понісши витрати на оплату послуг комісіонера. Ці витрати правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки підтверджені первинними бухгалтерськими документами і до переліку витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, не входять.

Також, судами встановлено, що фактичні обставини справи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Рибний клуб", ТО ТД "Віланд-Харків", ТОВ "Карпос", ТОВ "ВентТехСервіс", та правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов даних договірних відносин. Витрати, понесені позивачем у рахунок оплати товару, придбаного у вказаних контрагентів, підтверджено документально, а тому позивачем правомірно віднесені витрати за спірними договорами до валових витрат спірного періоду.

Скасовуючи повідомлення-рішення № 0000241720/0 від 23.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів здійснення працівниками підприємства міжнародних розмов для вирішення питань, не пов'язаних з веденням підприємством господарської діяльності.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України, беручи до уваги наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ фірма «Пранк», ПФ «Орнатус», ПП «ПАП-Сервіс», ПФ «Кібела», ПФ «Апія» були укладені договори комісії, за умовами яких комісіонер за винагороду за дорученням комітента зобов'язаний від свого імені та за рахунок комітента укласти угоди по реалізації підакцизного товару з третіми особами за ціною встановленою комітентом та здійснити всі необхідні дії з виконання зобов'язання та здійсненню прав комітента перед третіми особами в цих договорах.

Також, між позивачем та ТОВ «Рибний клуб», ТО ТД «Віланд-Харків», ТОВ «Карпос», ТОВ «ВентТехСервіс» було укладено договори поставки.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 даного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також, через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Так, як вбачається з акта перевірки, за результатами перевірок:

- ТОВ «Карпос» (акти ДПІ у Московському районі м.Харкова від 23.09.2010 №8831/23/34629821 та від 20.08.2010 № 8198/23/34629821) встановлено відсутність об'єктів по операціях з придбання та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст..3, 4, 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»;

- ТОВ «ВентехСервіс» (акт ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 21.01.2011 року № 72/23-212/31060630) встановлено, що при укладенні правочинів з покупцями означене підприємство ставило на меті надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування для них валових витрат та податкового кредиту по операціях, які реально не здійснювалися, а були оформленні лише документально;

- ТОВ «Рибний клуб»знято з обліку в ДПІ Ленінського району м.Харкова з 25.10.2010 року, податкова звітність з податку на прибуток за 2008-2009 роки подана до податкового органу без визначення показників, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 07.02.2011 року;

- ТОВ ТБ «Віланд-Харків» знято з обліку в ДПІ Фрунзенського району м.Харкова з 15.12.2008, податкова звітність з податку на прибуток за 2008 рік подана до податкового органу без визначення показників, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 15.12.2008.

Також, перевіркою встановлено відсутність у ІП «Еолія» первинних документів, якими підтверджується переміщення товару по господарським угодам із зазначеними підприємствами (транспортних накладних, супроводжувальних документів та приймально-здавальних актів).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки протягом березня-грудня 2009 року та лютого - вересня 2010 року робітники підприємства здійснювали міжнародні розмови та користувалися послугами роумінгу, а випадків відрядження працівників ІП "Еолія" за кордон не було, то вказані розмови працівники здійснювали для власних потреб, а тому сума у розмірі 83 125,81 грн. (сплата за послуги мобільного міжнародного зв'язку) має бути включена до сукупного оподатковуваного доходу працівників підприємства.

Слід зазначити, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Встановлення наведених обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

За необхідності, судам слід розглянути питання про призначення судової експертизи, передбаченої статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль