Ухвала суду № 32636520, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/11493/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Маршал-В" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Маршал-В" (далі - ПП "Маршал-В") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року позов ПП "Маршал-В" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Маршал-В" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі міста Харкова з 21.05.2010 року по 25.05.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Маршал-В» з питання правильності заповнення податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Тевес- Юніон». За результатами перевірки складено акт від 28.05.2010 року №2994/15-509/33066126.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі міста Харкова 07.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331505/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 444857,40 грн. (основний платіж - 342198,00 грн.; штраф - 102659,40 грн.).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача були залишенні без задоволення, а рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Маршал-В» (покупець) та TOB «Тевес-Юніон» ( продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 23.03.2010 року №01/2303, від 10.03.2010 року №01/1003, від 09.03.2010 року №01/0903 та від 05.03.2010 року №01/0503 на придбання сільськогосподарської продукції. Товарність та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2010 року за №0000331505/0 слугував викладений в акті висновок відповідача про віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за виписаними TOB «Тевес-Юніон» податковими накладними, в яких порядковий номер не відповідає цілому числу, тобто є невірно заповненим.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податкових накладних порядковий номер, який не відповідає цілому числу. Інших порушень заповнення податкових накладних не має. Тобто податкові накладні містять незначні недоліки в оформленні, які не роблять накладні недійсними. Такі незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновок відповідача про порушення ПП «Маршал-В» п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" лише з підстав неналежності зазначення порядкового номеру податкової накладної є необґрунтованим.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що перевірка діяльності позивача була проведена податковим органом без дотримання положень п.п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а отже висновки проведеної перевірки не можуть бути визнані обґрунтованими, а відтак не можуть слугувати законною підставою для винесення спірного правового акту індивідуальної дії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ПП "Маршал-В" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров