Ухвала суду № 32636477, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/16652/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" (далі - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року позов ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт від 22.09.2010 року №1195/15-16-23/3-33161769.

В акті перевірки встановлені порушення підпунктів 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 23102193, 00 грн. з затримкою понад 90 календарних днів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201312/0/46417/10/15-16-23/3 від 30.09.2010 року, яким позивачу визначена сума штрафу 4807733,65 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарженні скарга позивача залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачувались суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розстрочених ухвалами Донецького окружного адміністративного суду, за періоди: грудень 2008 року у сумі 12101039, 00 грн.; березень 2009 року у сумі 4353879, 00 грн.; травень 2009 року у сумі 6646967, 00 грн., з відповідним зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях, наданих позивачем до установи банку. Також встановлено, що у зв'язку з наявністю податкового боргу за попередні періоди, платежі, які надходили до бюджету від позивача в погашення розстроченого боргу, зараховувалися відповідачем в погашення іншого податкового боргу згідно календарній черговості його виникнення.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пунктом 3.8 зазначеної Інструкції вказано, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зміна призначення платежів позивача по оплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розстрочених ухвалами Донецького окружного адміністративного суду, здійснена відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень. За таких умов відсутні підстави для нарахування штрафів, передбачені п. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров