Постанова № 32635227, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 2а/0807/43/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради на постанову Енергодарського міського суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а/0807/43/2012 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради, начальника Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради, заступника Енергодарського міського голови Бензионовича Олега Євгеновича про захист трудових прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 січня 2012 року звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради (далі - УПСЗН), начальника Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради, заступника Енергодарського міського голови Бензионовича Олега Євгеновича, згідно якого, уточнив позовні вимоги, просить суд:

- визнати незаконним розпорядження Енергодарського міського голови від 27.01.2012 року № 48-ос «Про звільнення працівників управління праці та соціального захисту населення» (далі - УПСЗН) за підписом О.Є. Бензионовича в частині її звільнення з 02.02.2012 року з посади спеціаліста І категорії сектора прийняття рішень відділу адресних допомог і компенсацій УПСЗН;

- визнати незаконним наказ УПСЗН № 14-к від 02.02.2012 року «Про звільнення ОСОБА_1»;

- поновити її на роботі з 02.02.2012 року на посаді спеціаліста І категорії сектора прийняття рішень відділу адресних допомог і компенсацій УПСЗН, стягнути з УПСЗН на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 лютого по 11 квітня 2012 року в розмірі 3507,36 грн.;

- визнати незаконною відмову УПСЗН в наданні їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку;

- зобов'язати начальника УПСЗН видати наказ про поновлення її з 02.02.2012 року на роботі на посаді спеціаліста І категорії сектора прийняття рішень відділу адресних допомог і компенсації УПСЗН та надати їй відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що УПСЗН її звільнення проведено незаконно, оскільки під час перебування у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, яка закінчувалася 02.02.2012 року, 19.01.2012 року нею до УПСЗН була подана заява про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, але 26.01.2012 року їй було відмовлено в наданні цієї відпустки та 02.02.2012 року звільнено. Окрім того, на час звільнення вона була вагітною, про що повідомила УПСЗН.

Постановою Енергодарського міського суду від 11 квітня 2012 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені обставини справи свідчать про порушення відповідачами трудових прав позивача, які підлягають поновленню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції УПСЗН оскаржило її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Зазначає, що позивача поновлено не на ту посаду з якої її було звільнено, крім того ця посада відсутня в штатному розписі УПСЗН, а також про те, що рішенням суду порушено права Енергодарської міської ради, яку УПСЗН просить залучити в якості другого відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач працювала в Управлінні праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради. Наказом УПСЗН № 55-в від 21.04.2009 року позивачу надана соціальна відпустка по догляду за дитинною до досягнення дитиною трирічного віку з 21.04.2009 року по 02.02.2012 року (а.с.75). Рішенням восьмої сесії Енергодарської міськради шостого скликання № 64 від 04.11.2011 року встановлена структура та загальна чисельність виконавчих органів ради (а.с.31), розпорядженням Енергодарського міського голови № 328-р від 22.11.2011 року посаду спеціаліста І категорії відділу адресних допомог і компенсацій УПСЗН (1 од.) скорочено з 01.02.2012 року (а.с.32). Наказом УПСЗН № 113-к від 24.11.2011 року «Про скорочення штату працівників» позивача попереджено про можливе вивільнення з 02.02.2012 року у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.33), та 28.11.2011 року ознайомлено з письмовим попередженням про звільнення (а.с.34). Розпорядженням Енергодарського міського голови № 48-ос від 27.01.2012 року позивача звільнено з 02.02.2012 року у відповідності до ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.37), наказом УПСЗН № 14-к від 02.02.2012 року позивача з 02.02.2012 року звільнено з посади спеціаліста І категорії сектора прийому відділу адресної допомоги і компенсації УПСЗН (а.с.39).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідачів та поновлення трудових прав позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, певні пільги працюючим жінкам, за умови розірвання з ними трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, передбачено частиною 3 статті 184 КЗпП України, згідно якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином суд першої інстанції, враховуючи положення зазначеної норми права та обставини перебування позивача на обліку у зв'язку з вагітністю 12 тижнів, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого № 51 від 16.01.2012 року (а.с.6), а також обставини того, що УПСЗН на час звільнення позивача не ліквідовувалося, дійшов вірного висновку про незаконність звільнення позивача та поновлення її на попередній роботі з дати незаконного звільнення зі стягненням з УПСЗН на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 3507,36 грн.

Крім того, частиною 6 статті 179 КЗпП України передбачено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка для догляду за дитиною, без збереження заробітної плати, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Отже, за наявністю постанови ВКК № 20 від 17.01.2012 року, згідно якої ОСОБА_3 2009 року народження, який є сином позивача, потребує домашнього режиму до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) відмова УПСЗН в наданні позивачу відпустки без збереження заробітної плати є незаконною.

Між тим вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції помилково встановив, що позивач на час звільнення 02.02.2012 року перебувала на посаді спеціаліста І категорії сектора прийняття рішень відділу адресних допомог і компенсацій УПСЗН (а.с.30), між тим згідно розпорядження Енергодарського міського голови № 48-ос від 27.01.2012 року (а.с. 37), наказу УПСЗН № 14-к від 02.02.2012 року позивача з 02.02.2012 року звільнено з посади спеціаліста І категорії сектора прийому відділу адресної допомоги і компенсації УПСЗН (а.с.39), заняття цієї посади позивачем також підтверджується наказом № 206-к від 01.10.2008 року про переведення позивача на посаду спеціаліста І категорії сектора прийому відділу адресних допомог і компенсації з 01.10.2008 року на постійній основі (а.с. 97).

Крім того, суд першої інстанції помилково зобов'язав УПСЗН надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку, не зважаючи не те, що згідно частини 6 статті 179 КЗпП України строк такої відпустки визначається у медичному висновку.

Таким чином, позивач має право на відпустку для догляду за дитиною, без збереження заробітної плати, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Оскільки оскаржене судове рішення є помилковим тільки в частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача на постанову суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись пунктом 2 статті 198, частиною 2 статті 205 статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради - задовольнити частково.

Постанову Енергодарського міського суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а/0807/43/2012 - змінити, виклавши резолютивну частину постанови Енергодарського міського суду від 11 квітня 2012 року у такий редакції:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним розпорядження Енергодарського міського голови від 27.01.2012 року № 48-ос в частині звільнення ОСОБА_1.

Визнати протиправним наказ управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міськради № 14-к від 02.02.2012 року «Про звільнення ОСОБА_1»

Поновити з 02.02.2012 року ОСОБА_1 на роботі на посаді спеціаліста І категорії сектора прийому відділу адресної допомоги і компенсації Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 лютого 2012 року по 11 квітня 2012 року в розмірі 3507 (три тисячі п'ятсот сім) грн. 36 коп.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської Ради в наданні ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною.

Зобов'язати начальника Управління праці та соціального захисту Енергодарської міської ради видати наказ про поновлення з 02.02.2012 року ОСОБА_1 на роботі на посаді спеціаліста І категорії сектора прийому відділу адресних допомог і компенсацій УПСЗН Енергодарської міськради та надати ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Суховаров