Постанова № 32635170, 25.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/4257/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак Олена Вячеславівна, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області (далі по тексту - позивач, Кременчуцька РДА) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі по тексту - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) про визнання дій старшого державного виконавця Приймак О.В. щодо винесення постанови від 17 червня 2013 року ВП №35331022 про накладення штрафу неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу від 17 червня 2013 року ВП №35331022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області безпідставно винесено оскаржувану постанову про накладення на Кременчуцьку РДА штрафу в розмірі 1360 грн. за невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-908/09/1670, оскільки позивачем, як боржником у виконавчому провадженні №35331022, вчинено дії щодо виконання даного судового рішення, а саме: видано розпорядження від 29 листопада 2012 року №831 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради". Відтак, позивач вважав неправомірними дії державного виконавця Приймак О.В., а оскаржувану постанову - необґрунтованою та протиправною.

ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що видане Кременчуцькою РДА розпорядження від 29 листопада 2012 року №831 не відповідає вимогам резолютивної частини судового рішення, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не є документальним підтвердженням виконання вимог судового рішення, оскільки фактично перекладає обов'язки з виділення в натурі земельної ділянки на стягувача у виконавчому провадженні. З огляду на викладене, вважав дії державного виконавця правомірними, а оскаржувану постанову - законною та обґрунтованою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, додатково пояснила, що відповідно до приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою. Прийняття рішення про виділення ОСОБА_2 в натурі (на місцевості) земельної ділянки під багаторічні насадження відповідно до сертифікату серії ПЛ №0180934 є неможливим до виготовлення та затвердження зазначеної технічної документації .

ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, у запереченні на адміністративний позов вказав на можливість розгляду справи без участі представника відділу.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, залучене до участі у справі як належний відповідач (далі по тексту - відповідач), явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялося належним чином, причин неявки суду не повідомило, заяв чи клопотань до суд не надало.

Треті особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак Олена Вячеславівна (далі по тексту - державний виконавець), ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, стягувач) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 24 липня 2013 року перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-908/09/1670 позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Кременчуцької РДА про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Кременчуцьку РДА в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_3, ОСОБА_2 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с. 9-10/.

На виконання даного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2-а-908/09б /а.с. 27/.

Вказаний виконавчий лист ОСОБА_2 15 листопада 2012 року пред'явлено для виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області /а.с. 26/.

Постановою державного виконавця від 26 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику (Кременчуцька РДА) 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду /а.с. 28-29/.

У відповідь на вимогу про надання документального підтвердження виконання судового рішення або письмового пояснення щодо причин його невиконання, Кременчуцька РДА, листом від 17 квітня 2013 року №826/01-19, повідомила державного виконавця про вчинені дії щодо виконання судового рішення /а.с. 33-34/.

29 травня 2013 року державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. /а.с. 37/.

На вимогу державного виконавця від 29 травня 2013 року про надання документального підтвердження виконання судового рішення або письмового пояснення щодо причин його невиконання, Кременчуцька РДА, листом від 05 червня 2013 року №1215/01-19, повідомила про вчинені дії щодо виконання судового рішення /а.с. 38-39/.

17 червня 2013 року державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. /а.с. 40/.

Дану постанову державний виконавець мотивував тим, що розпорядження Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831, надане боржником на підтвердження факту вчинення дій щодо виконання судового рішення, не відповідає вимогам резолютивної частини судового рішення, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не є документальним підтвердженням виконання вимог постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу, вважаючи неправомірними дії державного виконавця щодо її винесення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких дій/рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи вчинено (прийнято) їх: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Частиною другою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону

Таким чином, підставою для застосування до боржника штрафних санкцій є невиконання останнім судового рішення без поважних на те причин.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року Кременчуцьку РДА зобов'язано в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_3, ОСОБА_2 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с. 9-10/.

З метою виконання зазначеного судового рішення, на підставі заяви від 09 листопада 2012 року, розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради та вказано ОСОБА_3 на необхідність розробки технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради /а.с. 13-14/.

Вчиняючи дані дії позивач виходив з приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року №899-IV, яким визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Так, згідно з частиною першою статті 3 даного Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено порядок розробки і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

А частиною першою статті 11 зазначеного Закону визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Тобто, передумовою для прийняття районною державною адміністрацією рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) є розроблення власником земельної частки (паю) відповідної документації із землеустрою, що включає в себе два етапи: розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельної частки (паю) та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Без розроблення зазначеної документації виділення земельної частки (паю) в натурі є неможливим, адже сам по собі сертифікат про право власності на земельну частку (пай) є документом, що підтверджує умовну наявність такої земельної частки (паю) без її відповідного виділення на місцевості.

Крім того, ще однією необхідною обставиною для прийняття рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості), у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", є оформлення державного акта на права власності на земельну ділянку.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок по вчинення зазначеного кола дій законодавцем покладено саме на власника земельної частки (паю).

За таких обставин, не погоджуючись з доводами позивача про те, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року Кременчуцькою РДА фактично виконано виданням розпорядження від 29 листопада 2012 року №831, суд звертає увагу на наявність поважних причин щодо тривалого виконання судового рішення, а саме: передбачений законом обов'язок власника земельної частки (паю), який є стягувачем у виконавчому провадженні, вчинити ряд дій з метою вирішення питання про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (заява №22774/93) наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Водночас, як зазначено Судом в даному рішенні (параграф 69), затримка виконання судового рішення як захід, надзвичайно необхідний для забезпечення задовільного розв'язання проблем публічного порядку, може бути виправданою у виняткових випадках.

Аналогічну думку Судом також викладено в рішенні від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України" (заява № 18966/02).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у спірній ситуації має місце саме винятковий випадок тривалого виконання судового рішення у зв'язку із вимогою закону, порушення якої, з метою більш швидкого виконання такого рішення, не призведе до настання бажаних юридично значимих наслідків для стягувача у виконавчому провадженні, натомість, лише призведе до настання негативних наслідків для боржника.

Враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. державним виконавцем винесено без належного з'ясування фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем таких доказів не надано. Натомість, в ході судового розгляду справи встановлено наявність незалежних від позивача поважних причин тривалого виконання судового рішення, а саме: передбаченого законом обов'язку власника земельної частки (паю), який є стягувачем у виконавчому провадженні, вчинити ряд дій (виготовлення документації із землеустрою, отримання державного акта на право власності на земельну ділянку) з метою вирішення питання про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Водночас, суд звертає увагу на те, що передумовою судового захисту в адміністративному процесі є наявність фактів порушення законних прав та інтересів особи рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, юридично значимим наслідком дій відповідача в даному випадку є винесення останнім рішення у формі постанови від 17 червня 2013 року ВП №35331022 про накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 1360 грн. Що ж стосується дій державного виконавця по винесенню зазначеної постанови, вони самі по собі жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача, а також, не призводять до виникнення у останнього певних обов'язків.

Відтак, зважаючи на доведеність належними та допустимими доказами того факту, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані це рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 17 червня 2013 року ВП №35331022 про накладення на Кременчуцьку РДА штрафу за повторне невиконання судового рішення в розмірі 1 360 грн.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. щодо винесення оскаржуваної постанови, суд, з врахуванням вищевикладеного, вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 21 коп., сплата якого підтверджується квитанцією від 09 липня 2013 року №100514.559.1 /а.с. 3/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак Олена Вячеславівна, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 17 червня 2013 року ВП №35331022 про накладення на Кременчуцьку районну державну адміністрацію Полтавської області штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1 360 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057586) витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба