Рішення № 32635000, 06.11.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/13608/2012

2 /0417/7781/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 05 серпня 2009 року в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» д/н/з НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Mitsubishi» д/н/з НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4 на праві власності.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2009 року винним у зазначеній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1

Висновком №84/08/09 від 25 вересня 2009 року визначено, що розмір завданих збитків ОСОБА_4 внаслідок ДТП складає 13410,13 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 11175,11 грн.

Відповідно до контракту № 29 від 25 лютого 2009 про надання правової допомоги та додатковій угоді №55 від 19.07.2012 до нього, Моторним (транспортним) страховим бюро України доручено ФОП ОСОБА_5 введення даної справи. За надання правової допомоги по зазначеній справі, позивачем було сплачено 2 000 грн.

Таким чином, до позивача, відповідно до діючого законодавства, після виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до винної особи - відповідача, у розмірі фактичних затрат, пов'язаних із відшкодуванням збитків страхувальнику за вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, а тому позивач просить стягнути з відповідача на їх користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 11175,11 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень проти позову не надав, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин не повідомив, свого представника до суду не направив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 05 серпня 2009 року о 17 год.55 хв. на вул. Косіора в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 під керування відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi» д/н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.29).

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2009 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнено до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст.ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. Дана постанова ніким не оскаржувалася та набрала чинності (а.с.6).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «Mitsubishi» д/н/з НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події зазнав механічних пошкоджень, застраховано в ЗАТ «СК «Княжа», на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВВ/7964890 укладеного з ОСОБА_4 (а.с.25).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була.

Відповідно до п.а ч. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно висновку про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer 1.6i» д/н/з НОМЕР_1 №310805 від 25 вересня 2009 року вартість матеріального збитку завданого власнику цього автомобіля з відновлювальним ремонтом складає 13410,13 грн.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги зазначений висновок, проведений у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №2680 від 26 жовтня 2009 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4» визначено до сплати 11175,11 грн. (а.с.9).

Згідно платіжного доручення № 4027 від 27 жовтня 2009 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 на загальну суму 11175,11 грн. (а.с.11).

Позивачем 30 вересня 2009 року та 30 листопада 2009 року на адресу відповідача направлялася досудова вимога щодо вирішення справи в добровільному порядку, яку останній отримав тоді ж, що підтверджується відповідними повідомленнями, однак до теперішнього часу вимога не виконана (а.с.32,33).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз'ясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми в розмірі 11175,11 грн., перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 або ОСОБА_4 на підставі ст.ст.1187, 1188 ЦК України, мали до відповідача, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Правове регулювання статусу особи, яка надає допомогу, передбачене ст.56 ЦПК.

Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу регулюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

З огляду на вказані вимоги закону, при вирішенні спору у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд перевіряє, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги, чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ).

На підтвердження надання правової допомоги надано контракт про надання правової допомоги, додаткову угоду, розрахунок вартості правової допомоги, платіжне доручення №3789 від 16 жовтня 2012 року на суму 2000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: передплата за надання правової допомоги (спр.9049) згідно угоди №55 від 19 липня 2012 року, а також копії диплому про вищу юридичну освіту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.46-48), що в своїй сукупності доводить перед судом понесений розмір витрат, їх цільове призначення та фактичне виконання наданих послуг.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 212, 214, 215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, страхове відшкодування в розмірі 11175,11 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 214,60 грн., а всього - 13389,71 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 71 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Колесніченко