Рішення № 32634650, 05.12.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/14543/2012

2 /0417/8342/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ «Дніпрогаз» пред'явило через суд зазначений позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичним особам - споживачам житлово-комунальні послуги, що полягають у постачанні природного газу за їх місцем проживання, з оформленням договірних правовідносин шляхом видачі абонентської книжки і відкриттям особового рахунку НОМЕР_1, проте відповідачі вчасно не вносять плату за послуги з газопостачання, розраховану відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ, в результаті чого станом на 30 вересня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 1180,45 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість станом на 30 вересня 2012 року в сумі 1180,45 грн. та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

Представник позивача у поданій через канцелярію суду заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 заперечень проти позову не надали, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причин не повідомили, свого представника до суду не направили, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 згідно з довідкою КЖЕП №49 від 16 серпня 2011 року (а.с.10) проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 куди позивач по справі ПАТ «Дніпрогаз» здійснює постачання природного газу. Для здійснення оплати таких послуг позивачем відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтями 64, 67, 68 Житлового кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, а члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно п. п. 11, 17 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09 грудня 1999 року (з послідуючими змінами та доповненнями), плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ, і повинна вноситися споживачами не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Статтею 75 ЦК України 1963 року (на відміну від ст. 267 ЦК України в редакції 2003 року) передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску позовної давності на захист цивільних прав, що виникли з правовідносин по несплаті за користування послугами за період з 01 січня 1996 року по 01 січня 2004 року, суду належить відмовити в цій частині позову за пропуском позивачем строку позовної давності.

Врешті, суд за браком доказів підтвердження відповідачем виконання зобов'язання дійшов висновку згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України про відсутність сумнівів в правильності перевірених в судовому засіданні розрахунків суми заборгованості за надані послуги з газопостачання, виконаних позивачем (а.с.6-7), які відповідачами у відповідності із покладними на них обов'язками за ст.10, 27, 60 ЦПК України не було спростовано та доказів протилежного суду не надано.

Оскільки іншого не доведено, суд дійшов висновку, що відповідачі своїх зобов'язань зі щомісячної оплати наданих позивачем послуг з газопостачання належним чином не виконували, в результаті чого утворилася заборгованість, яка з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2012 року складає 1066,38 грн. та добровільно погашена не була, тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь з відповідачів вказаної суми боргу в повному обсязі в солідарному порядку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (код ЄДРПОУ 20262860, МФО 305482, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, р/р 26034301011243 у філії Дніпропетровське обласне відділення обласного управління АТ «Ощадбанк») солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за спожитий природний газ за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2012 року в сумі 1066,38 грн. (одна тисяча шістдесят шість гривень 38 коп.).

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (код ЄДРПОУ 20262860, МФО 380764, на р/р 26005232299002 в ПАТ «КБ «Надра» ДРУ м. Київ) солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 193,86 грн. (сто дев'яносто три гривні 86 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий О.В. Колесніченко