Рішення № 32632099, 23.07.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2013 Справа № 920/916/13За позовом Конотопського прокурора з наглядом за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Конотопм'ясо», м. Конотоп Сумської області

про стягнення 7 079 грн. 40 коп.

СУДДЯ В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА

Представники сторін:

від позивача - С.І. Домбровський (довіреність № 2631-110 від 14.06.2013)

від відповідача - Г.П.Бондаровець (довіреність № 530 від 05.04.2013)

прокурор - не прибув

За участю секретаря судового засідання - І.М.Мелащенко

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 079 грн. 40 коп. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про подачу та збирання вагонів при станції Конотоп Південно-Західної залізниці № 2523 від 28.10.2009 (щодо плати за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення).

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 1000 від 09.07.2013, в якому вимоги позивача не визнає як необґрунтовані та безпідставні. Так, у відзиві відповідач зазначає, що всупереч приписам діючого земельного законодавства позивач намагається стягнути з відповідача не плату за послуги, які фактично не надавались останньому, а плату за землю. Також у відзиві відповідач наголошує на тому, що 20.05.2013 між сторонами у справі була укладена додаткова угода до договору № 2523, відповідно до якої була змінена редакція п. 14 договору та визначено, що відповідач зобов'язаний компенсувати позивачеві суми земельного податку, сплаченого останнім за земельну ділянку, зайняту колією відповідача.

Позивачем були подані до суду пояснення № 46 від 19.07.2013, в яких сторона наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки вони обґрунтовані умовами укладеного договору та чинним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2009 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Конотопм'ясо» (відповідачем у справі, найменування якого 16.03.2011 змінено на Публічне акціонерне товариство «Конотопм'ясо») укладений договір № 2523 про подачу та забирання вагонів.

Пунктом 3 договору визначено, що у межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами власника колії (відповідача) зайнято земельну ділянку площею 1 035 кв.м.

Абзацом 4 пункту 14 договору № 2353 встановлено, що власник колії (відповідач) сплачує залізниці (позивачу) плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення - згідно Тарифного керівництва № 1 за ставками, визначеними калькуляціями за формулою: (П+К)*S , де П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1кв.м.; К - витрати залізниці на утримання 1кв.м. землі у межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вивішення оголошень в товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-якій інший спосіб, виходячи з умов технології роботи станції); S - площа земельної ділянки, зайнятої під'їзною колією у межах смуги відведення залізниці, кв.м.

10.02.2012 між сторонами укладено договір № 7323802 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та залізницею послуги.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору № 7323802 передбачено, що вантажовласник (відповідач) здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ЄТехПД ДТГО «Південно-Західна залізниця». Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику (відповідачу) за цим договором надаються за умови наявності на його особовому рахунку. Розмір попередньої оплати визначається вантажо-власником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на основі діючих тарифів .

Пунктами 2.2.6 та 3.3 договору № 7323802 визначено, що залізниця зобов'язана списувати з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) і відображати їх в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., оформлених у паперовому або електронному вигляді.

На виконання умов договору 11.03.2013 позивачем складені накопичувальні картки №№ 11030446-11030448, згідно яких відповідачеві нараховано 5 899,50 грн. (без ПДВ) відшкодування витрат на утримання смуги відведення за період з січня по березень 2013 року включно. З урахуванням ПДВ за розрахунком позивача заборгованість відповідача за згаданий період складає 7 079,40 грн.

Представник зазначив у накопичувальних картках, що послуги з обслуговування земельної ділянки залізницею не надавались, при цьому були складені акти №№ 554, 555, 556 від 11.03.2013 про відмову представника відповідача від підпису вказаних накопичуваних карток.

Згідно ст. 60 Статуту залізниць України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізницями затверджуються зокрема, ставки зборів та розмір плати за послуги , передбачені у статті 12 цього Статуту.

Статтею 12 Статуту залізниць України визначено, що залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.

Право залізниці встановлювати розміри тарифів та зборів підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі № 31/6, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010, яким ВАТ «Контопм'ясо» відмовлено у визнанні недійсним абзацу 4 пункту 14 договору № 2523 від 28.10.2009 про подачу та забирання вагонів, укладеного між сторонами. Згідно ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .

Відповідно до п. 6 розділу І Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг: Тарифне керівництво № 1, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009, розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов'язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в таблиці 5 пункту 32 розділу ІІ цього Збірника, згідно яких власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниць, якщо це передбачено договором сторін.

У пункті 14 договору № 2523 сторони передбачили обов'язок відповідача сплачувати залізниці (позивачеві) плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення, згідно Тарифного керівництва № 1 за ставками, визначеними калькуляціями, які розраховуються залізницею один раз на рік .

Відповідно до калькуляції, затвердженої начальником служби колії залізниці 01.04.2012, собівартість витрат залізниці на утримання 1 кв.м. смуги відведення за один місяць по службі колії на січень-березень 2013 року становить 1,24 грн., з рентабельністю 30 % - 1,61 грн. без ПДВ.

Прокурор у своїй позовній заяві та позивач здійснили розрахунок заборгованості відповідача та, відповідно, суми позову за формулою, визначеною в абзаці 4 пункту 14 договору № 2523, з урахуванням собівартості витрат та з з урахуванням рентабельності.

Договором № 2523 не передбачена оплата відповідачем витрат залізниці з урахуванням рентабельності, тобто отримання залізницею окрім компенсації витрат прибутків.

Тому позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 5 700,78 грн. (за січень-березень 2013 року (0,29+1,24 грн.) *1035 кв.м.*3 = 4 750,65 грн. (за три місяці)+ 950,13 грн. ПДВ = 5 700,78 грн.).

В іншій частині позовних вимог має бути відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки договором № 2523 не передбачена оплата відповідачем витрат позивача з урахуванням рентабельності (не передбачено отримання прибутків).

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 204, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , ст.ст. 12, 60 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конотопм'ясо» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 150; код ЄДРПОУ 00444049) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) заборгованість в сумі 5 700 грн. 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити .

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конотопм'ясо» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 150; код ЄДРПОУ 00444049) в доход Державного бюджету (р/р 31218206783002, отримувач УДК у м. Суми (м. Суми), 22030001, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593) 1 385 грн. 46 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.07.2013.

Суддя В.Л.Котельницька