Ухвала суду № 32631125, 24.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №812/5329/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г.,Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 36989,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Укрводбудкомплект» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36579,63 грн. за невиконання 4% нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 409,92 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємства, які використовують найману працю, покладено обов'язок самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечувати їх працевлаштування, що відповідачем не виконано. В свою чергу, державна служба зайнятості та інші органи лише мають сприяти працевлаштуванню інвалідів, а не забезпечувати виконання нормативу. Апелянт наголошує на тому, що в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 на підприємстві відповідача у 2012 році замість 2 інвалідів працював 1, таким чином, за 1 робоче місце, яке було не зайняте інвалідом, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 36989,55 грн.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, апелянт просив справу розглянути у відсутність його представника, тому відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81 є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект», зареєстровано як юридична особа, включене до ЄДРПОУ, використовує найману працю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 с січня 2007 року №70 на виконання вказаного Закону затверджено Порядок подання підприємствами . установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 року відповідач надавав інформацію за встановленою формою статистичної звітності про потребу в працівниках з позначкою, що на підприємстві може використовуватися праця інвалідів, про що свідчить копія річного звіту установленої форми про наявність вакансій з характеристикою місця для працевлаштування інвалідів (а.с.6), а також лист Луганського міського центру зайнятості від 17.05.2013 р. (а.с.7).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Таким чином, виходячи з правового змісту вищенаведених норм законодавства, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості, при цьому, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, в той час, як обов'язок по організації працевлаштування інвалідів та пошуку підходящої роботи для них, відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та ст. 18-1 Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державну службу зайнятості.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неможливість покладення відповідальності на відповідача за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, оскільки ним вжито всі можливі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 36989,55 грн. - залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко