Постанова № 32628779, 22.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. Справа №805/5685/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого кооперативу «Бетослав» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 № 0003721540, № 0003461542

за участю представників сторін:

від позивача - Лещенко С.В. - за договором

від відповідача - Олійников С.І., Діденко Т.А. - за довіреностями

Науково-виробничий кооператив «Бетослав» звернувся до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 № 0003721540, № 0003461542.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Науково-виробничого кооперативу «Бетослав» мотивовані тим, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки встановлено відсутність фактичного постачання товару від контрагента позивача ТОВ «Інтако» за договором № КП 01/05 від 05.04.2012, внаслідок чого позивачем неправомірно визначено суму валових витрат з податку на прибуток та безпідставно сформовано податковий кредит. Вказаний висновок відповідач обґрунтував актом перевірки ТОВ «Інтако», складеним Західною МДПІ м. Харкова. Висновки цього акту базуються на інформації податкової міліції щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтако», у зв'язку із ненаданням підприємством документів фінансово-господарської діяльності у травні 2012 року, неможливістю дослідження змісту операцій, обставин укладення угод, місць прийому-передачі товарів, а також відсутність виробничих та складських приміщень. Також, відповідач наголошує на відсутності при проведенні перевірки подорожніх листів та документів, підтверджуючих комплектність та гарантію якості придбаного товару.

Позивач не погоджується із зазначеними висновками відповідача, оскільки виконання договору, укладеного з ТОВ «Інтако» підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку (виписка банку, платіжне доручення, товарно-транспортна накладна тощо). Також, позивачем до перевірки були надані докази використання придбаного товару (бетонозмішувача) у власній господарській діяльності (для виготовлення бетонозмішувача для ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»). Посилаючись на п. 138.2 ст. 138, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що ним правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-8).

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що під час проведення перевірки позивача було встановлено взаємовідносини з ТОВ «Інтако» у травні 2012 року. До Слов'янської ОДПІ Донецької області ДПС надійшов акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтако» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року». Зазначеним актом встановлені ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. На підставі цього акту ТОВ «Інтако» були зменшені податкові зобов'язання з ПДВ, що призвело до розбіжностей в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між податковими зобов'язання ТОВ «Інтако» та податковим кредитом НВК «Бетосплав» у травні 2012 року у сумі 27 880 гривень.

Також відповідач вказує, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами факт здійснення господарської операції. Так, видаткова накладна не містить посилання на довіреність на отримання ТМЦ. Позивач не надав товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення бетонозмішувачів, а також документи, підтверджуючі факт походження товару (паспорт, конструкторсько-технологічну документацію, сертифікат якості, документи, підтверджуючі гарантійні зобов'язання постачальника). Враховуючи наведене, є підстави вважати, що придбання позивачем у ТОВ «Інтако» товару фактично не відбулось. Отже, позивачем допущені порушення Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 147-150).

Судом встановлено, що позивач - Науково-виробничий кооператив «Бетосплав» зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 18.10.1989 (а.с. 33, 35). Позивач діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів кооперативу № 7 від 16.10.2006 (а.с. 10-29).

Позивач перебуває на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції, правонаступником якої є відповідач у справі, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13.11.2007 № 1448 (а.с. 34).

26.07.1997 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100085463 від 25.12.2007 (а.с. 37).

Відповідач - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є юридичною особою публічного права, тобто є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані Податковим кодексом України.

З 20.09.2012 по 26.09.2012 відповідачем проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка НВК «Бетосплав» з питань повноти нарахування та сплати в бюджет податків по взаємовідносинам з ТОВ «Інтако» у травні 2012 року, за наслідками якої складено акт від 01.10.2012 № 4813/15-2-06903513 (а.с. 60-86).

За змістом висновків акта перевірки позивачем допущено порушення:

1. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 27 880 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Інтако» у травні 2012 року;

2. п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 139 400 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Інтако», які виникли у травні 2012 року, у тому числі по періодах: 2 квартал 2012 року на суму 139400 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за півріччя 2012 року, а саме за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 (2 квартал 2012 року).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 24.10.2012 № 0003721540 про збільшення Науково-виробничому кооперативу «Бетослав» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36 592 (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) гривні 50 копійок, у тому числі за основним платежем - 29 274 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 318 (сім тисяч триста вісімнадцять) гривень 50 копійок (а.с. 57);

від 24.10.2012 № 0003461542 про збільшення Науково-виробничому кооперативу «Бетослав» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34 850 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 27 880 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 970 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок (а.с. 55).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, мотивовані тим, що дослідженими під час перевірки документами не підтверджено факт реальності виконання та здійснення договору, укладеного між НВК «Бетосплав» та ТОВ «Інтако».

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2012 між НВК «Бетосплав» як Покупцем та ТОВ «Інтако» як Постачальником укладено договір № КП 01/05, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку бетонозмішувачів СБ-138Б без електроприводу (Товар) у кількості два комплекти згідно специфікації, а Покупець зобов'язується здійснити оплату згідно умов договору (пункт 1.1). Ціна та сума договору складає 167 280,00 гривень, у т.ч. ПДВ 27 880,00 гривень (пункт 3.1). Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника (пункт 4.1). Датою передачі продукції є дата, зазначена представником Покупця у витратній накладній Постачальника (пункт 4.2). Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 5.1). Строк поставки Товару - протягом 10 днів з моменту оплати (пункт 5.2) (а.с. 91-92).

Відповідно до Додатку № 1 до договору від 05.04.2012 визначено найменування Товару - бетонозмішувач СБ-138Б без електропривода, кількість - 2 шт., ціна за одиницю - 69 700,00 гривень, сума поставки - 139 400,00 гривень (без ПДВ). ПДВ складає 27 880,00 гривень (а.с. 93).

Виконання договору підтверджено наступними документами:

- видатковою накладною від 11.05.2012 № 1105-7 (а.с. 94);

- випискою банку (а.с. 102);

- товарно-транспортною накладною від 11.05.2012 (а.с. 114);

- довіреністю на отримання товару (а.с. 119).

Аналіз зазначених документів свідчить про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та інших нормативно-правових актів, оскільки вони містять усі необхідні реквізити, які дозволяють встановити зміст та обсяг господарської операції.

За наслідками виконання договору, ТОВ «Інтако» видало позивачу податкову накладну від 11.05.2012 № 86 (а.с. 95).

Суму податку на додану вартість відповідно до отриманої податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту травня 2012 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість (а.с. 47-48).

Витрати з придбання товару позивач відніс до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, що відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за відповідний податковий період (а.с. 39-40).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Згідно з положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем надано достатній обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких визначено витрати операційної діяльності та, відповідно, визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток, з огляду на що суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Що стосується податку на додану вартість, то на підставі податкової накладної, виданої контрагентом позивача за наслідками спірної господарської операції, позивач сформував податковий кредит, про що зазначив у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний податковий період 2012 року. Копія зазначеної декларації наявна в матеріалах справи.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

На підтвердження факту використання придбаного комплексу у своїй господарській діяльності, позивачем надано договір поставки від 01.11.2011 № 1222, укладений між ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» як Покупцем та позивачем як Постачальником, разом зі Специфікацією та додатковою угодою від 05.04.2012 до нього, відповідно до яких позивач здійснює поставку бетонозмішувальної установки (а.с. 103-110), видаткову накладну від 23.05.2012 № 2, за якою було поставлено вказаний товар (а.с. 111), довіреність на отримання товару, товарно-транспортну накладну, за якою перевозився товар, разовий договір-заявка (а.с. 177-181).

Враховуючи наявність у позивача первинних документів та податкової накладної, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтако» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року з таких підстав.

Так, зазначеним актом встановлено, що операції, здійснені ТОВ «Інтако» з його контрагентами не мали реального товарного характеру, виявлено відсутність руху активів, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення для зберігання товару тощо.

Отже, на переконання суду, вказаний акт не може спростовувати факт реальності господарської операції поставки між ТОВ «Інтако» та позивачем. Суд зауважує, що у вказаному акті відсутні будь-які посилання на господарські операції, вчинені за правовідносинами із НВК «Бетосплав». Відсутність у постачальників ТОВ «Інтако» умов для ведення господарської діяльності також не спростовує вказаного факту, оскільки з акту від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642 взагалі не можливо встановити придбання ТОВ «Інтако» саме того товару, що був в подальшому проданий позивачеві.

В запереченнях проти позову відповідачем також зазначається, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого позивачем та сумами податкового зобов'язання, задекларованого ТОВ «Інтако» в розмірі 27 880,00 гривень, а саме до складу податкового кредиту позивачем віднесено 27 880,00 гривень, до складу податкового зобов'язання ТОВ «Інтако» віднесено 0 гривень.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може братися до уваги як доказ непідтвердження виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтако», оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарській операції поставки товару від ТОВ «Інтако». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаними договором з його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про відсутність факту реальності вчинених гопсолдарських операцій з ТОВ «Інтако» є необґрунтованим.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх рішень, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушень з боку НВК «Бетосплав» вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Необґрунтованість збільшення позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями виключає можливість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки статтею 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень (а не визнання їх недійсними, як просить позивач у позовній заяві), суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012 № 0003721540, № 0003461542 належить скасувати, тобто задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 714,43 гривень (а.с. 2).

Керуючись статтями 2 - 15, 17 - 18, 33 - 35, 41 - 42, 47 - 51, 56 - 59, 69 - 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 - 107, 110 - 111, 121, 122 - 143, 151 - 154, 158, 162, 163, 167, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Науково-виробничого кооперативу «Бетослав» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 № 0003721540, № 0003461542 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0003721540 про збільшення Науково-виробничому кооперативу «Бетослав» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36 592 (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) гривні 50 копійок, у тому числі за основним платежем - 29 274 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 318 (сім тисяч триста вісімнадцять) гривень 50 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0003461542 про збільшення Науково-виробничому кооперативу «Бетослав» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34 850 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 27 880 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 970 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого кооперативу «Бетослав» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) гривень 43 копійки.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 липня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.