Постанова № 32627471, 16.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 924/393/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Коцай Г.Л.

від відповідача (за первісним позовом) - Степанова Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.13 р. у справі № 924/393/13

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" м. Мукачево

до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним Рішення № 3-рш від 25.01.13р.

за зустрічним позовом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"

про стягнення 68000 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 року у справі № 924/393/13 (суддя Виноградова В.В.) задоволено позов публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" м. Мукачево до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький та визнано недійсним рішення Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3-рш від 25.01.13р. по справі №20-08/60-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". Стягнуто з Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" 1147 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" про стягнення 68000 грн. штрафу застосованого рішенням № 3-рш від 25.01.13р. по справі №20-08/60-11 відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення місцевий господарський суд зазначив,

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповному з'ясуванню всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задоволити зустрічні позовні вимоги повністю. Зокрема вимоги апелянта обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не встановлено належним чином обставин, які входять до предмета доказування в даній справі і пов'язані з правильністю кваліфікації дій Товариства при прийнятті рішення Відділенням. Також зазначає, що товариство не підтвердило належними та допустимими доказами розмір кожної статті витрат на які посилається місцевий суд в своєму рішенні (до прикладу: рівень транспортних витрат позивача та інших показників.) Територіальними межами ринків визначено адміністративно-територівльні межі Старосинявського району, з огляду на недоцільність придбання світлих нафтопродуктів поза межами даного міста, особам котрі проживають в цьому місті. Стверджує, що враховуючи те, що становище ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" на ринках роздрібної торгівлі низькооктановими (частка на ринку 55,24-62,60%), високооктановими (частка на ринку 45,92-52,32%) бензинами протягом 2010-2011 років було монопольним, даний суб'єкт господарювання мав можливість діяти незалежно від діяльності конкурентів, зокрема встановлювати та застосовувати завищені ціни на пальне. Зазначене було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, що є змістом поняття конкуренції згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги викладені у скарзі та просить її задоволити.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов правомірного висновку про те, що апелянтом не дотримано приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та положень ст. 2.1, 6.1, 7.1 Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку. Зокрема зазначає, що в порушення п. 1.3 Методики відповідачем не зазначено, не наведено підстав і доказів, що позивач мав здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію завдяки своїй ринковій владі. В порушення п. 9 Методики не зазначено жодного з бар'єрів вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання; в порушення п.6.1 Методики щодо визначення територіальний (географічних) меж ринку, відповідачем не розглядався рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару між цими територіями; в порушення п.7.1 Методики неправильно встановлено часові межі ринку, оскільки мала місце зміна продавця, не було ринку зі сталою структурою (у різні часові періоди були різні учасники ринку - постачальники нафтопродуктів споживачам, які здійснювали свою діяльність на одній виробничій потужності - АЗС, яка розташована - за адресою: смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 101); в порушення п.п. 2.1.9,9.1 Методики відділення не визначило потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 року у справі № 924/393/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Розпорядженням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.05.2011р. №66-р розпочато розгляд справи №02-08/60-11 відносно відкритого акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку; встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії від 23.03.2012р. №25-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано: - що ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" протягом 2010 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району з частками 55,24% (низькооктанові бензини), 45,92% (високооктанові бензини); - визнано дії ВАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево", які полягають у встановленні в листопаді - грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року завищених роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Старосинявського району, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку; встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; згідно з абзацом 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п.2 рішення, на ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" накладено штраф у розмірі 10000 грн.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.09.2012р. №639-р скасовано рішення адміністративної колегії відділення від 23.03.2012р. та направлено справу №02-08/60-11 на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи №02-08/60-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції публічним акціонерним товариством "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" та подання з попередніми висновками від 12.11.2012 року № 04/220-п адміністративна колегія Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення від 25.01.2013р. №3-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", відповідно до якого: 1. визнано, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" протягом 2010 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району з частками 55,24% (низькооктанові бензини), 45,92% (високооктанові бензини); 2. визнано, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" протягом 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району з частками 62,60% (низькооктанові бензини), 52,32% (високооктанові бензини), 53,64% (дизельне пальне); визнано дії Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" м.Мукачево, які полягають у встановленні в листопаді-грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року завищених роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Старосинявського району, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку; встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 4. згідно з абзацом 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п.2 рішення, на публічне акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

При цьому зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до господарського суду в двомісячний строк з дня його одержання.

Відділенням Антимонопольного комітету в рішенні зазначено, що часовими межами дослідження регіональних ринків роздрібної торгівлі нафтопродуктами визначено 2010-2011рр.; територіальні межі досліджуваних регіональних ринків визначено згідно з розділом 6 Методики шляхом установлення мінімальної території , за межами якої з точки зору споживачів придбання уроздріб світлих нафтопродуктів є неможливим або недоцільним (площа радіусом 15-20 км.), а саме визначено територіальними межами ринків адмістративно-територіальні межі Старосинявського району; учасниками ринку зазначено ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", ТОВ "Айленд Ойл" ( припинило діяльність з 31.07.2010р.), ТОВ "Рум ЛТД" ( розпочало діяльність з 01.08.2010р).

В рішенні зафіксовано, що проаналізувавши ситуацію, яка склалася протягом листопада-грудня 2010 року та січня-лютого 2011р. на ринку моторних бензинів, Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено за результатами моніторингу роздрібних цін на нафтопродукти, що протягом листопада-грудня 2010 р. та січня-лютого 2011р. відбувалося значне зростання роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зокрема таке зростання цін зафіксовано на АЗС ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" торговий знак "М".

Під час дослідження було встановлено, що аналізуючи докази у справі, зокрема інформації, одержаної від учасників ринків встановлено, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" самостійно визначало умови обороту світлих нафтопродуктів на зазначених ринках, і не зазнавало значної конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання при реалізації світлих нафтопродуктів. Тому відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" займало монопольне становище на ринках торгівлі високооктановими, низькооктановими бензинами, що реалізувались у роздріб через АЗС у територіальних межах Старосинявського району з частками 55,24% (низькооктанові бензини), 45,92% (високооктанові бензини) протягом 2010 року; з частками 62,60% (низькооктанові бензини), 52,32% (високооктанові бензини), 53,64 % (дизельне пальне) протягом 2011 року.

Зазначено, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" закупівлю нафтопродуктів, умови обороту товару на ринку та роздрібну ціну на нафтопродукти, які реалізовувались споживачам через АЗС здійснювало та встановлювало самостійно і не зазнавало значної конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання при реалізації світлих нафтопродуктів.

Проведеним аналізом виявлено, що роздрібні ціни нафтопродуктів у ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" значно вищі ніж у конкурента. Так, у листопаді 2010 року роздрібні ціни на всі марки пального у ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" були вищими в середньому на 0,05-0,10 грн. /літр ніж у конкурента. У грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року різниця роздрібних цін на пальне становила в середньому 0,10-0,30 грн. /літр в сторону збільшення у ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево".

Вказано, що аналіз зміни середньозважених закупівельних та роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне пальне свідчить, що на АЗС товариства підвищення роздрібних цін відбувалось неадекватно зміні закупівельних цін. Робить висновок, що товариство могло б реалізовувати пальне придбане за попередній місяць за нижчими цінами.

Враховуючи зазначене, відділенням зроблено висновок, що встановлений ПАТ "Закарпатнафтопродукт -Мукачево" у листопаді-грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року рівень роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини на АЗС у Старосинявському районі був завищеним та економічно необґрунтованим.

Відмічено, що становище ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" на ринках роздрібної торгівлі низькооктановими (частка на ринку 55,24-62,60%), високооктановими (частка на ринку 45,92-52,32%) бензинами протягом 2010-2011 років було монопольним, тому даний суб'єкт господарювання мав можливість діяти незалежно від діяльності конкурентів, зокрема встановлювати та застосовувати завищені ціни на пальне. Зазначене було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, що є змістом поняття конкуренції згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В рішенні зроблено висновок, що відсутність значної конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району дає можливість ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" діяти незалежно від діяльності конкурентів і споживачів та диктувати власні умови поведінки на ринку.

Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу позивача-публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" з листом від 25.01.2013р. № 01-23/04-357 було направлено копію рішення адміністративної колегії відділення від 25.01.2013р. №3-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" з вимогою сплатити штраф застосований даним рішенням, який зареєстровано позивачем 28.01.2013р.

Не погоджуючись з рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.01.2013р. №3-рш по справі №02-08/60-11 ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" звернулося до суду з позовом про визнання його недійсним.

17.04.2013р. Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано зустрічний позов до ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" м. Мукачево про стягнення ПАТ "Закарпатнафтопродукт - Мукачево" м. Мукачево 68000 грн. штрафу застосованого оспорюваним рішенням, посилаючись на положення ст. ст. 25, 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Зустрічний позов ухвалою суду від 18.04.2013р. прийнято до розгляду разом із первісним.

Оскаржуваним рішенням позов ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26 листопада 1993 року (із змінами та доповненнями) визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п.1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції ( п. 2); проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п. 3).

Частина 1 ст. 1 даного Закону визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Стаття 27 Господарського кодексу України зазначає, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Пунктом 2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визначено зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно зі ст. 13 даного закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку ( п.1 ч. 2 ст. 13).

Статтею 29 Господарського кодексу України передбачено, що зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з абз. другим частини другої ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене, зокрема п.2 статті 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як зазначалось раніше, оскаржуваним рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету дії ПАТ "Закарпатнафтопродукт", які полягають у встановленні в листопаді-грудні 2010 р. та в січні-лютому 2011р. завищених роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини, що реалізуються в роздріб через АСЗ на територіальних межах Старосинявського району визнано порушенням п. 2 ст. 50 , п.1. ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку; встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зроблено висновок, що відповідач, не зазнаючи значної конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання, мав можливість діяти незалежно від діяльності конкурентів, зокрема встановлювати та застосувати завищені ціни на пальне, оскільки не зазнавав значної конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання .

Як вбачається із змісту ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" критеріями визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку товару, є те, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до цієї статті, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р затверджена Методика визначення монопольного ( домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку ( надалі Методика).

Відповідно до Методики визначено, що монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання: не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків;

При цьому ринкова ( монопольна ) влада, це - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції. Ознаки ринкової влади дано в п. 10.3 Методики.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем, при прийнятті рішення не дотримано приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень, Методики.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відділенням не наведено підстав, не подано доказів в підтвердження висновку, що позивач мав здатність не допускати, усувати обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання завдяки своїй ринковій владі, диктувати свої умови при продажу товару, витісняти з ринку інших підприємців, які реалізують нафтопродуктів, створювати бар'єри вступу на ринок. При цьому не враховано відсутність у товариства власних виробничих потужностей на території Хмельницької області. Натомість із інформації викладеної в додатках до листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 29.05.2013р.№ 01-1868/65 вбачається що ТОВ "Айленд Оіл" та ТОВ "Рум ЛТД" володіли виробничими потужностями - нафтобаза, зокрема у м. Старокостянтинів Старокостянтинівського району (сусідній із Старосинявським районом).

Заперечення апелянта стосовно неналежного встановлення обставин справи в цій частині спростовуються приписами пункту другого Методики, який встановлює які дії може в себе включати визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку.

Зокрема, згідно п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати такі дії: 1) встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме: суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; 2) складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; 3)складання переліку основних (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); 4) визначення товарних меж ринку; 5) визначення територіальних (географічних) меж ринку; 6) встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;7) визначення обсягів товару, який обертається на ринку; 8) розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; 9) складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товару товарну групу) на ринку; 10) визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; 11) встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Згідно зі п.6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (певної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому зокрема, можуть враховуватись: рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями; місце розташування специфічних груп споживачів і т.д.

В рішенні Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3-рш від 25.01.13р. по справі №20-08/60-11 відповідачем територіальні (географічні) межі товарного ринку визначено в межах території Старосинявського району Хмельницької області, виходячи з таких факторів : місце розташування АЗС; установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товару є економічно недоцільним, відсутність на відповідній території адміністративних та інших бар'єрів на придбання товарів; автомагістральні шляхи, що об'єднують декілька адміністративно-територіальних одиниць (міст, районів), якими пересуваються транзитні споживачі.

Однак, при визначенні територіальних (географічних) меж товарного ринку в межах території Старосинявського району Хмельницької області відповідачем не враховано вимоги п.6.1 Методики, зокрема, відповідачем не були досліджені рівень транспортних витрат позивача; наявність у позивача торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт; наявність бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; рівень цін на певні товари на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару між цими територіями; ступінь відкритості ринку; загальний обсяг ринку. Фактично територіальними (географічними) межами товарного ринку відповідачем було визначено не межі Старосинявського району, а межі лише смт. Стара Синява, оскільки як АЗС позивача, так і ТОВ "Айлен Ойл" (в подальшому і ТОВ "Рум ЛТЛ") розташовані в межах одного населеного пункту, на одній вулиці: позивача за адресою: смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 1, ТОВ "Айленд Ойл" за адресою: смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 101, ТОВ "Рум ЛТД" за адресою: смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 101. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відділенням не досліджено, економічну доцільність придбання споживачами окремих населених пунктів Старосинявського району товару у смт. Стара Синява, а на АЗС, що розташовані у сусідніх районах, в зв'язку з меншою відстанню до них.

Відповідно до п. п. 1.2 та п. 7.1 Методики часові межі ринку - це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються; часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що в оскаржуваному рішенні Хмельницького обласного територіального відділення АМК зазначено, що протягом 2010 року учасниками ринку були: позивач, ТОВ "Айленд Ойл", яке припинило діяльність з 31.07.2010р. та ТОВ "Рум ЛТД", яке розпочало діяльність з 01.08.2010р. Тобто, протягом 2010 року не було ринку зі сталою структурою, змінювались товарно - грошові відносини між продавцями і споживачами, оскільки мала місце зміна продавця. Дана обставина не була врахована відділенням при винесенні оскаржуваного рішення. Крім того, як вбачається з даних таб. 1 при визначенні обсягів регіональних ринків роздрібної реалізації нафтопродуктів протягом 2010р. і визначенні монопольного ( домінуючого ) становища не взято до уваги, що обсяг реалізації ТОВ "Айленд Ойл", яке працювало на ринку до 31.07.2010р., низькооктанових бензинів становив 58,7т., високооктанових бензинів - 302,32 т., ТОВ "Рум ЛТД", яке розпочало діяльність на ринку з 01.08.2010р. -низькооктанових бензинів -94,47 т., високооктанових бензинів - 279, 85 т. , тоді як ПАТ "Закарпатнафтопродукт- Мукачево" протягом всього року відповідно низькооктанових бензинів -188,2 т., високооктанових бензинів - 494, 3т.

Обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідно до п.п. 2.1.9, 9 Методики Відділення не визначило та не врахувало потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги, не зазначило бар'єрів вступу на ринок, що не можуть бути подоланими суб'єктом господарювання.

Згідно зі п.9.1 даної Методики потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання, які: 1) мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; 2) виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; 3) нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Так у рішенні апелянта жодним чином не зазначено, та не проаналізовано суб'єктів господарювання, які можуть вступити на ринок, а бралось до уваги лише суб'єктів що безпосередньо проводять господарську діяльність з реалізації нафтопродуктів у спільний період часу.

Не обґрунтованим та не підтвердженим доказами є висновок відділення, що позивач мав економічні можливості реалізації нафтопродуктів за період 2010-2011рр. за нижчими цінами, про неефективність формування товариством своїх витрат .

Не враховано відділенням те, що цінова політика позивача у регіоні на протязі 2010, 2011р.р. не відрізнялась, оскільки роздрібні ціни на нафтопродукти були однакові на всіх АЗС якими користувався позивач.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, в порушення положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, не з'ясував належним чином всіх обставин, на підставі яких ним було зроблені висновки викладені в рішенні.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку задоволивши позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" та відповідно у зв'язку із задоволенням первісного позову підставно відмовлено у задоволенні зустрічного.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Анти-монопольного комітету України № 01-20/06-2880 від 12.06.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 року у справі № 924/393/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.