Рішення № 32627437, 25.07.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2013 Справа № 920/997/13

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Зоря-Маїс Насіння", м. Черкаси;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь",

м. Середина-Буда, Середино-Будський район, Сумська область;

про стягнення 225 054 грн. 00 коп,

СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА

Представники сторін:

від позивача: Устименко Р.П.,

від відповідача: не з'явився,

За участю секретаря судового засідання - Душина М.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 225 054 грн. 00 коп., в тому числі: 138 300 грн. 00 коп. основного боргу за неналежне виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту під купівлю посівів (незавершеного виробництва) № 100512 від 12.05.2010 року, 55 320 грн. 00 коп. - збільення ціни на підставі п. 2.3. договору, 10 689 грн. 00 коп. пені, 20 745 грн. 00 коп. штрафу; судовий збір в розмірі 4 501 грн. 08 коп. позивач просить покласти на відповідача.

Відпвідач повторно в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином; відзиву на позов не подав.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Оскільки відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання доказів, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки на умовах товарного кредиту під купівлю посівів (незавершенного будівництва) № 100512.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) 36,725 тонни гібридного насіння кукурудзи «Петрівський 169 СВ» на суму 367 250,00 грн., 15,3 тонни гібридного насіння кукурудзи «Дніпровський 181 СВ» на суму 153 000,00 грн. та 561 посівну одиницю гібридного насіння кукурудзи «Руно 198 СВ» на суму 140 250,00 грн., а всього посівного матералу на суму 660 500,00 грн.

Пунктом 2.2. договору поставки визначено, що оплату за товар покупець проводить в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника в два етапи та наступні терміни: перший платіж в сумі 100 000,00 грн. - до 14.05.2002 року; другий платіж в сумі 15 000,00 грн. - до 01.07.2010 року; третій платіж в сумі 20 000,00 грн. - до 01.08.2010 року; четвертий платіж в сумі 55 500,00 грн. - до 01.09.2010 року; п'ятий платіж в сумі 270 000,00 грн. - до 01.10.2010 року; шостий платіж в сумі 200 000,00 грн. - до 01.11.2010 року.

Згідно п. 2.4. договору поставки, товар обумовлений договором передається по накладній, яка підписується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема видаткової накладної № ЗМ 27.05.10. від 27 травня 2010 року, позивач передав відповідачу посівного товару на загальну суму 335 800,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідач неповністю розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість склала 138 300,00 грн. та на день звернення позивача до суду залишається несплаченою.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо не порушення права на розгляд справи судом протягом розумного строку, а також те, що згідно ст. 43 Господарського процессуального кодексу України, господарським судом створено сторонам необхідні умови для обгрунтування своїх вимог і заперечень поданими доказами.

Проте відповідач не скористався своїми процесуальними правами, аргументованого заперечення на позов чи доказів сплати суми боргу суду не подав, в засідання суду не з'являвся. В матеріалах справи наявні докази, зокрема, підписана сторонами видаткова накладна, згідно якої відповідачу передано посівний матеріал; довіреність на отримання представником ТОВ «Агро Русь» товару обумовленого договором поставки та виписки банку щодо відомостей про часткову оплату відповідачем поставленого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 138 300 грн. 00 коп. основного боргу за неналежне виконання умов договору поставки суд вважає обгрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення термінів оплати товару позивач, згідно п. 4.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що відповідно до розрахунку складає 10 689 грн. 00 коп., а також за прострочення оплати поставленого товару більше, ніж на 30 календарних днів - штраф у розмірі 15% вартості неоплаченого товару, що становить 20 745 грн. 00 коп.

Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій.

Такої ж позиції щодо одночасного застосування штрафу й пені дотримується Верховний суд України. Так, у постанові від 09.04.2012 року № 20/246-08 та постанові від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011 зазначено, що штраф та пеня не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення 10 689 грн. 00 коп. пені та 20 745 грн. 00 коп. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського Кодексу України.

Також, на підставі п. 2.3. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 55 320 грн. 00 коп.

Пунктом 2.3. договору зокрема передбачено, що в разі не проведення оплати у встановлений строк, постачальник має право переглянути ціну на товар в сторону збільшення на 10% - 40% від вартості поставленого товару.

При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою договору.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 2.3. договору поставки сторони не передбачили зміну розміру ціни в односторонньому порядку а лише зазначили що «постачальник має право переглянути ціну на товар».

Порядок внесення змін до договору визначений статтею 188 Господасрького кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 55 320 грн. 00 коп. збільшення ціни суперечать вимогам чинного законодавства України, є неправомірними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь" (41000, Сумська область, м. Середина-Буда, вул. Радянська, 115, код ЄДРПОУ 36487696) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю"Зоря-Маїс Насіння" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144, код ЄДРПОУ 32399236) 138 300 грн. 00 коп. основного боргу, 10 689 грн. 00 коп. пені, 20 745 грн. 00 коп. штрафу та судовий збір в розмірі 4 501 грн. 08 коп.

3. В іншій частині позовних вимог на суму 55 320 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.07.2013 року.

СУДДЯ Н.П. Лугова