Рішення № 32627413, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/345 23.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

в особі розрахункового департаменту;

до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»;

про стягнення 2 269 381,61 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Лазоренко Ю. Г., представник, довіреність №380 від 28.12.2012 р.;

Від відповідача: Бойченко В. М., представник, довіреність №45/55-Д від 02.10.2012 р.;

Від третьої особи: Скора Ю.В., представник, довіреність №91/2012/10/29-22 від 29.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі №17/345; розгляд справи призначено на 29.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. відкладено розгляд справи до 13.10.2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. відкладено розгляд справи №17/345 до 27.10.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010 р. відкладено розгляд справи №17/345 до 08.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. відкладено розгляд справи №17/345 до 22.11.2010 р.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. було оголошено перерву до 24.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. у справі №17/345 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. поновлено провадження у справі №17/345, розгляд справи призначено на 02.11.2011 р.

Розпорядженням в. о. Голови господарського суду від 28.10.2011 р. справу №17/345 передано на розгляд судді Мандриченка О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. призначено слухання справи на 22.11.2011 р.

В судовому засіданні 22.11.2011 р. було оголошено перерву до 20.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. замінено Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі розрахункового департаменту в порядку процесуального правонаступництва на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі розрахункового департаменту.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. було оголошено перерву до 19.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. продовжено термін вирішення спору.

В судовому засіданні 19.01.2012 р. було оголошено перерву до 07.02.2012 р.

В судовому засіданні 07.02.2012 р. було оголошено перерву до 21.02.2012 р.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. було оголошено перерву до 06.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року зупинено провадження у справі №17/345 у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року поновлено провадження у справі №17/345; призначено слухання справи на 17.01.2013 року.

В судовому засіданні 17.01.2013 року було оголошено перерву до 12.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року відкладено розгляд справи до 26.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 року замінено у справі відповідача Комунальне підприємство «Управління житлового господарства» Дарницького району міста Києва на Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року відкладено розгляд справи до 19.03.2013 року.

В судовому засіданні 19.03.2013 року було оголошено перерву до 09.04.2013 року.

В судовому засіданні 09.04.2013 року було оголошено перерву до 30.04.2013 року.

В судовому засіданні 30.04.2013 року було оголошено перерву до 23.05.2013 року.

В судовому засіданні 23.05.2013 року було оголошено перерву до 11.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року відкладено розгляд справи до 25.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року відкладено розгляд справи до 09.07.2013 року.

В судовому засіданні 09.07.2013 року було оголошено перерву до 23.07.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. в розмірі 1 823 364,61 грн., 4 612,48 грн. трьох відсотків річних, 31 268,11 грн. пені, а також 18 592,45 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У поданій до господарського суду заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 223 364,61 грн. основного боргу, 5 950,10 грн. трьох відсотків річних, 40 066,90 грн. пені.

У своїх додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що між ВАТ «АК «Київводоканал» та АЕК «Київенерго» було укладено договір №100, в якому зазначалося, що кошти за воду, яка подається для підігріву потрібно перераховувати на рахунок ВАТ «АК «Київводоканал». Після розірвання договору №100 ВАТ «АК «Київводоканал» змушений був відкрити особові рахунки/додаткові індекси з кодом 50 та 40 для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг. За питну воду, яка використовується для приготування гарячої води відповідач повинен сплачувати позивачу, а не АК «Київенерго», що відповідач і здійснює, але не в повному обсязі. З метою отримання коштів за фактично надані послуги водопостачання питної води, та відповідного обсягу стоків, ВАТ «АК «Київводоканал» проводить нарахування за воду, яка використовується в подальшому відповідачем для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод безпосередньо підприємствам та організаціями, які споживають питну воду та з якими у позивача укладені договори питного водопостачання та водовідведення. Саме споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач - Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва», у своїх запереченнях і поясненнях на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- об'єм послуг з водопостачання та водовідведення та вартість зазначених послуг в конкретний період часу повинні бути доведені допустимими засобами доказування. Проте платіжні-вимоги доручення не можуть бути допустимим доказом об'єму наданих послуг та їх вартості;

- позивач безпідставно виставляє для оплати відповідачеві вартість холодної води, яка йде на підігрів, оскільки відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання холодної води, яка йде на підігрів не ґрунтується на договорі №03910/2-02 від 10.03.2004 р. та є безпідставним;

- 01.04.2001 року між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» та АЕК «Київенерго» на виконання розпорядження КМДА від 12.09.200 року №1626 було укладено договір на водопостачання (без водовідведення) №100, яким було передбачено, що ДКО «Київводоканал» зобов'язується передати у власність АЕК «Київенерго» питну воду, яка йде на виготовлення гарячої води для споживачів, без затрат на її каналізування, а АЕК «Київенерго» зобов'язується розраховуватися за неї на умовах цього договору. АЕК «Київенерго» зобов'язується сплачувати вартість отриманої питної води за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством;

- згідно ст. 23 Закону України «Про теплопостачання», господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуваню в порядку, встановленому законом. КП «УЖГ» не має ліцензії на приготування гарячої води (так само які технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому КП «УЖГ» Дарницького району міста Києва таку діяльність не здійснює;

- згідно з п. 2 розпорядження КМДА від 30.11.2009 р. №1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», тарифи враховують вартість холодної води, яка закуповується для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води усіма балансоутримувачами теплових пунктів, в тому числі АК «Київенерго». Згідно з п. 2 розпорядження КМДА від 31.05.2010 р. №392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» (діє з 01.07.2010 р.), тарифи враховують вартість холодної води, яка закуповується для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води усіма балансоутримувачами теплових пунктів, в тому числі АК «Київенерго»;

- відповідно до п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунок з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. На балансі КП «УЖГ» Дарницького району м. Києва немає жодного теплового пункту;

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 р. №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», утворено Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр». КП «УЖГ», як і інші житлово-експлуатаційні організації міста, уклало з КП «ГІОЦ» договір на розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги. Таким чином, з часу утворення КП «ГІОЦ», оплата за послуги з водопостачання та водовідведення, надані позивачем, проводиться через транзитний рахунок КП «ГІОЦ»;

- КП «ГІОЦ» направляв на адресу КП «УЖГ» Дарницького району міста Києва зведену відомість розщеплення сплат за травень, червень та липень 2010 р., тобто за спірний період. В зведеній відомості розщеплення сплат за спірний період, у графі «Зараховано на розрахунковий рахунок ВАТ «АК «Київводоканал», КП «ГІОЦ» вказує суму коштів у розмірі 5 541 429,64 грн.;

- відповідно до реєстрів пільг, які формує Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, позивачеві перераховано кошти з державного бюджету за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період по пільгам ВВВ; реабілітованим; пільгам дітей війни; по пільгам постраждалих від аварії на ЧАЕС; по іншим пільгам (ветеранів ВС, МВС, СБУ, прокуратури, судів). Загальна сума перерахувань за пільги становить 527 301,99 грн.;

- за надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.05.2010 р. до 31.07.2010 р., позивачеві сплачено 4 399 108,97 грн. Нарахування за спірний період становлять 4 891 569,08 грн., оплата зазначених послуг через КП «ГІОЦ» становить 3 871806,98 грн., пільги та субсидії 527 301,99 грн. Таким чином, заборгованість перед позивачем станом на 01.08.2010 року становить 492 460,11 грн., а не 2 223 364,61 грн.;

- при укладенні договору в 2004 році, за яким стягується заборгованість, позивачем було відкрито одинадцять особових рахунків (кодів), а саме: 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944, тобто для надання розрахунків за спожиті послуги по кожному ЖЕК окремо, де цифра 2 означала номер району (Дарницький), а інші цифри коди ЖЕК. До структури підприємства до 20.10.2008 року входило 0динадцять житлово-експлуатаційних контор. У жовтні 2005 року позивач в односторонньому порядку збільшує у себе кількість кодів (рахунків), додатково відкривши ще двадцять чотири коди. До договору №03910/2-02 від 10.03.2004 р. не внесено відповідних змін;

- ознайомившись із висновком судово-економічної експертизи №69/70/661/11-19 від 22.09.2011 р. у справі №17/345, представник відповідача зазначив, що висновок експертизи не може бути прийнятий як доказ по справі, оскільки експертиза проведена поверхнево і містить недостовірну інформацію, адже єдиним доказом обсягу поставленої води згідно п. 2.1.1 договору №03910/2-02 від 10.03.2004 року та п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 р. можуть бути тільки належним чином оформлені акти зняття показань з приладів обліку води, в тому числі і підписані з боку абонента. В актах про зняття показань з приладу обліку зазначено, що цим актом підтверджується, що показники з приладу води зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» в присутності абонента. Вказаними особами підтверджується, що всі дані, наведені в цьому акті, відповідають дійсності. Дані акти складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін. Слід відмітити, що не у всіх актах вказано прізвище представника абонента, проте наявні нерозшифровані підписи від представника абонента;

- позивачем не надано доказів того, що представники ПАТ «АК «Київводоканал» здійснюють у присутності представників абонента зняття показань водолічильників, які фіксують кількість води, що йде на підігрів, та не надано доказів, що такі лічильники наявні у відповідача та зареєстровані позивачем, як і сам факт наявності актів зняття показань з водолічильників, які фіксують об'єми води, яка використовується для приготування гарячої води;

- як вказано в листі Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 р. №09050/2-1667, неправомірність виставляння ПАТ «АК «Київводоканал» платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води ні балансоутримувачем теплових пунктів, є порушенням законодавства, на що звернула увагу колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові Вищого господарського суду України №1/394 від 26 листопада 2009 р.;

- пунктом 2.2.2. договору передбачено, що в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента в погашення боргу. Враховуючи те, що сума коштів, яка надійшла після розщеплення через транзитний рахунок КП «ГІОЦ» на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» протягом серпня-грудня 2010 року, та протягом 2011 року, значно перевищує суму заборгованості за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року, тому заборгованість КП «УЖГ» Дарницького району перед ПАТ «АК «Київводоканал» відсутня;

- теплові пункти та розподільчі мережі гарячого водопостачання належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; відповідно до укладеної між АЕК «Київенерго» та Київською міською адміністрацією угоди щодо реалізації проекту управління та користування енергетичним комплексом міста Києва від 27.09.2001 року передані йому у користування.

У своїх поясненнях представник від третьої особи зазначив, що АК «Київенерго» не укладало з відповідачем договору на гаряче водопостачання, не виробляє гарячої води та не надає послуги з централізованого гарячого водопостачання.

Представник третьої особи вважає вимоги позивача обґрунтованими, тому що предметом регулювання відносин сторін за договором є постачання саме питної води, а не питної холодної води чи питної гарячої води, незалежно від подальшого використання відповідачем цієї питної води в якості холодної чи підігріву цієї води і використання в якості гарячої. Відповідачем не надано доказів того, що питна вода, яка в подальшому відповідачем була використана для підігріву і спожита в якості гарячої води, не відповідала ДОСТу 2874-82 «Вода питна». Відповідачем не надано суду доказів, повідомлення позивача про незгоду з кількістю або вартість отриманих послуг (питної води), тому дані позивача відповідно до зазначених умов договору вважаються прийнятими відповідачем, а відмова від оплати вважається безпідставною. Метою укладення спірного договору є надання послуг з постачання питної води, яка відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», тобто договором як непередбачено постачання саме холодної води, що йде на підігрів для виробництва гарячої води, так і непередбачено постачання виключно холодної води.

Представник від третьої особи також зазначив, що між ВАТ «АК «Київводоканал» та АК «Київенерго» не існує договірних відносин, відповідно до яких АК «Київенерго» купувало б у ВАТ «АК «Київводоканал» питну воду, яка в подальшому використовувалася б АК «Київенерго» для виготовлення гарячої води та її продажу. Це, зокрема, суперечило б положенням статуту АК «Київенерго». Тому у АК «Київенерго» немає правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування лише за використані для підігріву води гігакалорії, тобто АК «Київенерго» виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів.

У п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190 зазначається, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана га потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховується за власний обсяг водовідведення. АК «Київенерго» є виробником, постачальником електричної енергії, і не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання та не укладав з житлово-експлуатаційними організаціями відповідні договори на надання послуг безпосередньо з гарячого водопостачання, то у відповідача немає законних підстав для перерахування на рахунок АК «Київенерго» коштів, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води.

Враховуючи вищевикладене, представник від третьої особи вважає, що заперечення КП УЖГ Дарницького району міста Києва проти необхідності сплачувати ВАТ «АК №Київводоканал» за воду, що в подальшому використовується КП УЖГ Дарницького району м. Києва у вигляді гарячої води, є безпідставними.

В судові засідання викликалися судові експерти, на виконання вимог ухвали господарського суду. Експертами буди надані пояснення по суті проведених ними експертиз.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача і від третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

10.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та відповідачем - Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва (абонент) було укладено договір № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативнами актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг.

Згідно з п. 2.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

Відповідно до 2.1.2. договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника.

Пунктом 2.1.5. договору передбачено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Проте, зі змісту журналів обліку споживання води вбачається, що в них фіксуються лише показники лічильників встановлених на межі балансової належності позивача та відповідача, тобто в житлових будинках, що знаходяться на балансі КП «ДЗзУЖГ Дарницького району м. Києва».

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2 договору).

Згідно з п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 7.1. договору, він діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання.Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір може бути розірвано лише за згодою сторін або у судовому порядку (п. 7.2. договору).

В пункті 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», затвердженому позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20 грудня 2010 року, зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статтей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, з підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленостей з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 19 вказаного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. ПАТ АК «Київводоканал» надало відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 8 293 749,11 грн.; фактично сплачено 6 470 384,50 грн.; заборгованість становить 1 823 364,61 грн.

ПАТ АК «Київводоканал» заявою від 16.01.2010 року збільшив розмір позовних вимог до 2 269 381,61 грн, з яких 2 223 364,61 зазначив як основну заборгованість.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що при поданні позовної заяви було здійснено розрахунок позовних вимог, в якому помилково суму сплачених коштів у розмірі 400 000,00 грн., яка була сплачена в погашення заборгованості за водопостачання та водовідведення згідно з мировою угодою від 08.02.2010 року у справі №6/4-7/33, було зараховано в погашення заборгованості за надані з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року послуги з водопостачання та водовідведення.

За твердженням відповідача, за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. ПАТ АК «Київводоканал» надало відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 891 569,08 грн.; фактично сплачено 3 871 806,98 грн. і 527 301,99 грн. становить сума перархувань за пільги; заборгованість становить 492 460,11 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідач вважає, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки за оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Тобто, позивач - ПАТ «АК «Київводоканал» враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, що не підтверджено актами зняття показань з приладів обліку, які повинні бути розташовані згідно з п. 5.2 Правил № 190 на межі балансової належності позивача та відповідача та які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом договору №03910/2-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. Прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності ПАТ «АК «Київводоканал» та ПАТ «АК» «Київенерго» - балансоутримувача теплових пунктів.

Така ж правова позиція щодо умов спірного договору, викладена в постановах Вищого господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 65/90, від 01.07.2012 р. у справі № 7/605-18/148, від 22.08.2012 р. № 33/103, від 03.10.2012 р. у справі № 7/558.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, з підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленостей з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Господарьска діяльність у сфері питного водопостачання включає в себе централізоване водопостачання, питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води, виробництво фасованої питної води, питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок; забезпечення споживачів питної води централізованим водопостачанням здійснюється саме підприємствами питного водопостачання, як спеціальних суб'єктів господарської діяльності у сфері питного водопостачання. При цьому, підприємство питного водопостачання укладає договір щодо надання послуг питного водопостачання з споживачами, якими можуть бути підприємства, установи, організації, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, підприємства, установи, організації, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного постачання та водовідведення, об'єднання співвласників багатоквартирних будинкув, житлово-будівельні кооперативи, інші об'єднання власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів, власники будинків, що перебувають у приватній власності.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комнальні послуги»; істотсні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким до таких належить, зокрема, порядок вимірювання обсягів та якості наданих послуг, точка розподілу, в якій відбувається передача послуг.

Згідно з статутом Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району міста Києва, зареєстрованого Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 06.10.2001 р. за №00001( дісний в спірний період), КП «УЖГ» Дарницького району міста Києва створене рішенням новоутвореної Дарницької районної в м. Києві ради від 26.09.2001 р. №14. Підприємство є правноступником прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів Державного коммунального управління житлового господарства Харківського району м. Києва та Державного коммунального підприємства по утриманню житлового фонду Дарницького району міста Києва.

Відповідно до п. 3.1. статуту, підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності району, а також здійснення контролю за додержанням встановленого порядку використання житлових і інших приміщень житлового фонду та виконання громадянами правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Предметом діяльності підприємства, зокрема, є укладання угод з підприємствами комунального господарства та іншими організаціями на забезпечення житлового фонду водою, теплом, газом, електричною енергією, а також надання інших комунальних послуг.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про теплопостачання», господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуваню в порядку, встановленому законом.

КП «УЖГ» Дарницького району не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому КП «УЖГ» Дарницького району міста Києва таку діяльність не здійснює.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у останньому абзаці пункту 6.1 вказаних Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Постачання гарячої води регулюється Законом України «Про теплопостачання», за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопотсачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і спору на них між власниками та користувачами.

Власниками водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів є АЕК «Київенерго». Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережами позивача на межу балансової належності водопровідних мереж АЕК «Київенерго».

Чинне законодавство не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енргопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватися підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Тобто, постачання гарячої води може здійснюватися лише енергопостачальним підприємстовм, яке для цього здійснює підігрів питної води. Такої ж позиції додержується і Вищий господарський суд України, який у постанові від 18.06.2009 року по справі №52/176 зазначив, що питна вода є необхідною складаовою продукції гарячого водопостачання. Виконавцем водопостачання є ВАТ «АК «Київводоканал». Без його продукції АЕК «Київенерго» не в змозі створити власну продукцію - гарячу воду. Створення АЕК «Київенерго» гарячої води є її господарською діяльністю, тобто АЕК «Київенерго» є споживачем питної води у відповідності до закону.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а третя особа АЕК «Київенерго» - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК «Київенерго» послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Згідно з п. 2 розпорядження КМДА від 31.05.2010 року №392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», тарифи враховують вартість холодної води, яка закуповується для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води усіма балансоутримувачами теплових пунктів, в тому числі АК «Київенерго» (в частині теплових пунктів, що знаходяться на її балансі та в зоні теплопостачання АК «Київенерго») і ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль» - на теплових пунктах, що знаходяться на балансі АК «Київенерго» в зоні теплопостачання ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль».

В пункті 1 розпорядження КМДА від 19.09.2007 року №1220 «Про укладення договору на виробництво комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання», зазначено, що акціонерне товариство «Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» листом від 31.07.2007 року №907/4707 надало згоду на виконання зобов'язань щодо здійснення функцій виробника послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з використанням теплових розподільчих мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київської міською державною адміністрацією та Акціонерним товариством «Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», перебувають у володінні та користуванні акціонерного товариства.

Тобто, на балансі відповідача немає теплових пунктів, вони передані у володіння та користування АЕК «Київенерго».

У листі позивача до КП «УЖГ» Дарницького району м. Києва вих. №1986/12 від 21.08.2008 р. зазначено, що АК «Київенерго», на виконання рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 26.04.2007 р. №474/1135 «Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.09.2007 р. №1220 «Про укладення договору на виробництво комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання» і у відповідності із статтею 19 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», АК «Київенерго» зобов'язана укласти договори з ПАТ «АК «Київводоканал» на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуг з постачання гарячої води. З метою виконання згаданих вище рішення та розпорядження, після тривалих перемовин з АК «Київенерго» щодо узгодження типового договору, у грудні 2007 р. - січні 2008 року ВАТ «АК «Київводоканал» було направлено на адресу АК «Київенерго» 1040 договорів (на 1040 центральних теплових пунктів) на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води. Станом на 20.08.2008 р. такі договори, а також відповідні угоди з житловими організаціями всіх форм власності та споживачами - юридичними особами, з боку АК «Київенерго» не укладені. З іншого боку житлові організації всіх форм власності відмовляються документально підтверджувати факт отримання послуги з постачання холодної питної води для потреб гарячого водопостачання, не оформляють відповідні додаткові угоди, акти виконаних робіт, інші первинні документи. Враховуючи викладені вище обставини, позивач просить відповідача дати відповідні доручення щодо термінового укладення угод між АК «Київенерго» та відповідачем.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди до договору № 03910/2-02 від 10.01.2007 р., які не підписані представниками відповідача і тому не можуть вважатися належними доказами у справі.

Отже, договором №03910/2-02 від 10.03.2004 р. не передбачено надання такої послуги, як «постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води». Даної позиції дотримується і Вищий господарський суд у справі №7/222 від 10.03.2011 р., у справі №1/394, у справі №23/490, у справі №49/78, у справі №42/201,у справі №52/154, ін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі №39/203 зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначену у пункті 2 резолютивної частини рішення Адміністарвтиної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 року у справі №16-6/04.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умови існування значної конкуренції на цьому ринку.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Адміністравтиної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 року у справі №16-6/04.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зазначається, що Адміністарвтиною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано дії Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», які полягають у нарахуванні протягом 2008 - першого півріччя 2011 років всупереч вимогам законодавства плати за холодну воду, яка використовується для потреб гарячого водопостачання житлово-будівельному кооперативу «Гідроприлад-76» та житлово-будівельному кооперативу «Обчислювач-13», що не є балансоутримувачами теплових пунктів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Києві, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умови існування значної конкуренції на цьому ринку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №39/203 рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року залишено без змін.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за постачання відповідачеві питної води на підігрів є необґрунтованими.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачу були відкриті додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору. При цьому до загальної суми наданих послуг, окрім холодної води, відповідачу була включена сума за питну воду, що йде на підігрів.

При укладенні ПАТ «АК «Київводоканал» договору з КП «УЖГ» Дарницького району міста Києва, позивач присвоїв абоненту коди (особові рахунки): 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944.

Відповідно до п.п. 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах, тобто, на один договір -відкривається один рахунок.

Між тим, як установлено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, відповідачеві було присвоєно окремі особові рахунки (абонентські картки) № 2-50493, 2-50498, 2-50502, 2-50558, 2-50566, 2-50632, 2-50570, 2-50944, 2-40493, 2-40554, 2-40556, 2-40559, 2-40570, ін., за якими ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» щомісячно нараховує кількість та вартість питної води, яка іде на підігрів.

Отже, судом встановлено, що ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» було відкрито додаткові рахунки без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 03910/2-02 від 10.03.2004 р.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 вказаного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послужи з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, так і Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, і, відповідно до статті 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання. Вищезазначені правила підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено пунктами 1.10 і 12.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Пунктами 1.3. і 12.2. вказаних Правил встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими правилами.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначення вартості наданих послуг в рамках спірного договору повинно здійснюватись виходячи з даних показників лічильників, зареєстрованого за абонентськими номерами 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за іншими абонентськими номерами є неправомірними, оскільки прилади обліку, яким присвоєно ці абонентські номери не стосуються взаємовідносин сторін по спірному договору.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 18.02.2009 р. у справі №7/754-33/3, від 12.04.2011 р. у справі №23/490, від 17.11.2011 р. у справі №52/567, від 10.03.2011 р. у справі №7/222, від 01.10.2009 р. у справі №1/103, ін.

До 1 березня 2011 року для визначення вартості наданих послуг ПАТ «АК «Київводоканал» застосовувалися тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1332 від 30.11.2009 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2011 року №101).

В пункті 6 даного розпорядження зазначається, що балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі АК «Київенерго», в частині теплових пунктів, що знаходяться на її балансі необхідно завершити укладання з ВАТ «АК «Київводоканал» договорів на придбання холодної води, що використовується для вироблення/створення послуги з централізованого постачання гарячої води; починаючи з 01.01.2010 року забезпечити щомісячне підписання актів звіряння з ВАТ «АК «Київводоканал» фактичних обсягів холодної води, використаної на власні потреби та відповідних обсягів водовідведення, та холодної води, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, згідно з показаннями засобів обліку або за нормативом, врахованим у тарифах на 1 особу (при відсутності засобів обліку гарячої води).

В період з травня 2010 року по серпень 2010 року для визначення вартості наданих послуг ПАТ «АК «Київводоканал» застосовувалися тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 р. №758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 року №1220, від 25.01.2011 року №80, від 22.02.2011 року №234).

Отже, судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за постачання відповідача питною водою на підігрів є необґрунтованими та не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

Зважаючи на те, що позивач і відповідач зазначали про різний розмір заборгованості за спірний період, а також те, що для з'ясування питань, які виникли в ході судового розгляду справи, потрібні спеціальні знання, господарський суд призначав у справі №17/345 проведення судово-економічних експертиз.

До матеріалів справи надано висновки №69/70/661/11-19 судово-економічної експертизи від 06.01.2011 року та висновок №5939/12-45 судово-економічної експертизи складений 30.11.2012 року. Жодна із проведених експертиз не надала чіткої відповіді на запитання, чи існує у відповідача перед позивачем заборгованість і в якому розмірі. З врахуванням вищевикладеного, господарський суд викликав в судове засідання експертів і зобов'язав їх надати письмові пояснення по суті складених експертних висновків.

У поясненнях щодо висновку №69/70/661/11-19 зазначено, що експертами не визначалися обовязки КП «УЖГ» Дарницького району м. Києва оплачувати послуги з постачання холодної води, що в подальшому використовується ПАТ «Київенерго» для приготування гарячої води у власних теплових пунктах, а визначалося зобов'язання за договором; розшифровки рахунків абонента, які містяться в матеріалах справи та якими керувалися експерти, не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; проте з матеріалів справи не вбачалося ніякого спору щодо допустимості в якості доказів розшифровок рахунків абонента; визначення обсягів поставленої води поточного періоду (по кожному особовому рахунку) за показниками приладів обліку на підставі актів про зняття показань та встановлення їх тотожності з обсягами поставленої води та прийнятими стоками, наведеними в роз шифровках рахунків абонентів, не відноситься до завдань судово-економічної експертизи; в актах немає змісту господарської операції

У поясненнях судового експерта, який складав висновок №5039/12-45, зазначено наступне: табуляграми не мають підписів та печатки і не можуть бути підставою для господарських операцій; експертом не бралися до уваги дані актів про зняття показань з приладів обліку, адже вони містять нерозшифровані підписи абонента.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли експертам встановити розмір наданих позивачем відповідачеві послуг та розмір заборгованості останнього перед позивачем, зокрема не надано актів зняття показань з приладів обліку, які б відповідали вимогам чинного законодавста, розшифровки рахунків абонента, які б містили підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, також не надано журналів обліку споживання води первинного обліку водоспоживання та водовідведення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судом у розгляді даної справи встановлено, що заявлена до стягнення сума 2 223 364,61 грн. основного боргу складає визначену позивачем вартість обсягу спожитої питної води, а також питної води, яка іде на підігрів, що не стосується зобов'язань сторін по договору з постачання питної води та водовідведення. Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з Комунального підприємства визнану заборгованість в сумі 492 460,11 грн.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати, що складаються з державного мита та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (інд. 02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» (інд. 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 492 460 ( чотириста дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 11 коп. основного боргу, 4 034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн. 60 коп. державного мита, 1 780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 01 коп. судового збору та 51 (п'ятдесят одна) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» (інд. 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (інд. 02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) суму за проведення судової експертизи в розмірі 5 653 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 86 коп. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. МандриченкоДата складання рішення 26.07.2012 р.