Ухвала суду № 32627335, 25.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

25.07.2013р. Справа № 20/60

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (юридична адреса: 84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11, поштова адреса: 83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 99-А; код ЄДРПОУ - 00131469) на дії Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок № 73) щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 30 травня 2005 року у справі № 20/60

за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Державного підприємства «Артемвугілля» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 13; код ЄДРПОУ - 32270533)

про стягнення 43 282 301,34 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача): Васильченко Л.І. (довіреність № 356-13 «Д» від 22.01.2013)

від боржника: Єрьоменко Д.Е. (довіреність б/н від 10.01.2013)

від ДВС України: Пікалова І.А. (довіреність б/н від 17.12.2012)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 30 травня 2005 року у справі № 20/60 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Державного підприємства «Артемвугілля» задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» заборгованість у розмірі 43 282 301,34 гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700,00 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 17 червня 2005 року були видані накази про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 30 травня 2005 року.

29 квітня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга, в якій публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» просить визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови ВП № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження; визнати незаконною постанову ВП № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі 20/60.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року розгляд скарги призначено на 17 травня 2013 року.

17 травня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 травня 2013 року.

27 травня 2013 року через відділ діловодства суду надійшли витребувані ухвалою суду копії матеріалів виконавчого провадження № 11849151 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі № 20/60.

Розгляд скарги відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 травня 2013 року розгляд скарги відкладено на 12 червня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 червня 2013 року розгляд скарги відкладено на 20 червня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20 червня 2013 року у зв'язку зі знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці справу № 20/60 для розгляду скарги передано судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 червня 2013 року розгляд скарги відкладено на 17 липня 2013 року у зв'язку з неявкою представника боржника, ненадходженням витребуваних ухвалою суду від 12 червня 2013 року документів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 17 липня 2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М. справу № 20/60 для розгляду скарги передано судді Фурсової С.М.

17 липня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25 липня 2013 року.

Представник скаржника Васильченко О.І. у судовому засіданні наполягала на задоволенні скарги.

Представники Державної виконавчої служби України Пікалова І.А. та боржника Єрьоменко Д.Е. у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, просили відмовити в її задоволенні з посиланням на те, що державний виконавець при винесені постанови про зупинення виконавчого провадження діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження».

Розглянувши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши уповноважених учасників судового процесу, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 55 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенція суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується Розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Так, в силу статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 30 травня 2005 року у справі № 20/60 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Державного підприємства «Артемвугілля» задоволено повністю (том 1, а.с. 81-82).

Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» заборгованість у розмірі 43 282 301,34 гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700,00 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 17 червня 2005 року були видані накази про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 30 травня 2005 року (том 1, а.с. 83-84).

Вказані накази суду відповідають вимогам виконавчого документу, вказаних в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

З наданих до скарги документів вбачається, що 26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». 30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

06 травня 2006 року відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулося до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби із заявою від 18 квітня 2006 року за № 02-2290 про прийняття вищевказаного наказу до виконання, відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно боржника, накладення арешту на майно боржника, тощо (том 2, а.с. 29).

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяв стягувача - відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» 11 травня 2006 року винесено постанову № 201/10 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі № 20/60 про стягнення з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» заборгованість у розмірі 43 282 301,34 гривень (том 2, а.с. 35).

22 травня 2006 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову № 150/10 про приєднання до зведеного виконавчого провадження № 47/3 виконавче провадження № 201/10 від 11.05.2006 (том 2, а.с. 37).

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

У зв'язку із внесення Державного підприємства «Артемвугілля» до зазначеного Реєстру 17 жовтня 2011 року на підставі пункту 15 частини першої статті 37 цього Закону винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі № 20/60.

Пунктом 4 частини другої, частиною п'ятою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» щодо порядку погашення заборгованості від 13.01.2011 № 2940-VI, вставлено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК до 1 січня 2013 року.

06 березня 2013 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, керуючись приписами пунктом 17 частини першої статті 37, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 11849151 (том 2, а.с. 41).

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 987 від 19 вересня 2012 року структурні підрозділи Державного підприємства «Артемвугілля», а саме - «Шахта імені В.І. Леніна», «Шахта імені М.І. Калініна», «Ордена Трудового Червоного Прапора шахтоуправління імені К.А. Румянцева», «Шахта імені А.І. Гайового», включені до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. Згідно статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Вимоги заявлені у скарзі про визнання незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження та визнання незаконною постанову № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі 20/60, господарський суд визнає правомірними, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадження є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

06 травня 2012 року набрав чинності Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» № 4650-VI від 12 квітня 2012 року.

Статтею 1 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачено, що вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Державне підприємство «Артемвугілля» є вугледобувним підприємством.

Відповідно до Податкового Кодексу України, державне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених Податковим Кодексом України та іншими законодавчими актами. Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об'єктів приватизації Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» відносить вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 затверджений перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках, до якого увійшли чотири структурні підрозділи Державного підприємства «Артемвугілля», а саме: структурний підрозділ «Шахта імені В.І. Леніна», місто Горлівка, структурний підрозділ «Шахта імені М.І. Калініна», місто Горлівка, структурний підрозділ «Ордена Трудового Червоного Прапора шахтоуправління імені К.А. Румянцева», місто Горлівка, структурний підрозділ «Шахта імені А.І. Гайового», місто Горлівка.

Аналізуючи статтю 6 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», господарський суд дійшов висновку, що прийняття рішення про приватизацію відбулось шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України постанови про перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, що був сформований органом, уповноваженим управляти державним майном. Додаткового або окремого прийняття рішення про приватизацію не передбачено положенням цього Закону.

Згідно статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження.

Порядок і строки зупинення виконавчого провадження встановлений статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Як зазначалось вище по тексту ухвали, 06 березня 2013 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, керуючись приписами пунктом 17 частини першої статті 37, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 11849151.

На виконання вимог ухвали суду від 30 травня 2013 року Державним підприємством «Артемвугілля» надано положення про всі структурні підрозділи, які входять до його складу, а саме: положення про структурний підрозділ «Шахта імені В.І. Леніна», положення про структурний підрозділ «Шахта імені М.І. Калініна», положення про структурний підрозділ «Ордена Трудового Червоного Прапора шахтоуправління імені К.А. Румянцева», положення про структурний підрозділ «Шахта імені А.І. Гайового», положення про структурний підрозділ «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв».

Згідно статті 55 Господарського кодексу України встановлено поняття суб'єктів господарювання. До переліку суб'єктів господарювання, згідно з цією статтею, віднесено, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані у встановленому законом порядку. Також, відповідно до цієї ж статті, ці суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи.

Згідно статті 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює кількість працівників і штатний розпис.

Цією ж статтею визначено організаційну структуру підприємства, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Положенням про структурний підрозділ «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» передбачено, що цей підрозділ створено згідно з наказом Державного підприємства «Артемвугілля» від 30 березня 2009 року № 72 «Про реорганізацію допоміжних структурних підрозділів».

В прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (стаття 16) зазначено, що дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Сукупність наведеного свідчить, що Кабінетом Міністрів України не віднесено Державне підприємство «Артемвугілля» з усіма його структурними підрозділами до об'єкту, що підлягає приватизації. При цьому наявність іншого структурного підрозділу (структурний підрозділ «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв»), який не підлягає приватизації, є безумовною підставою вважати, що постанова про зупинення виконавчого провадження винесена з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що державною виконавчою службою зроблено не було.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про незаконність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження, а також наявність підстав для визнання постанови недійсною.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Здійснити заміну найменування відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Доводи скаржника визнати правомірними.

Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови ВП № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 17 червня 2005 року у справі № 20/60.

Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 11849151 від 12 квітня 2013 року про зупинення виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили 25 липня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова