Рішення № 32627322, 22.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 918/980/13

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-р"

про стягнення 61 751 грн. 93 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бринюк І.Ю. (довіреність № 642 від 04.02.2013 року).

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К." звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 61 751 грн. 93 коп. заборгованості, тому числі 61 488 грн. 14 коп. основного боргу та 263 грн. 79 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.06.2013 року порушено провадження у справі № 918/980/13 та призначено справу до розгляду на 10.07.2013 року.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року, в зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 22 липня 2013 року.

22 липня 2013 року від позивача до господарського суду Рівненської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" 61 488 грн. 14 коп. заборгованості за поставлений товар, 418 грн. 47 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву про збільшення позовних вимог подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, - господарський суд приймає її.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та заперечення стосовно позовних вимог, однак правами, визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу по суті позовних вимог, без участі представника відповідача - за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) укладено Договір поставки № 48П (далі - Договір) (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.п. 2.1. Договору покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач на підставі Договору - за видатковими накладними № FDS-А88443 від 22.02.2013 року, № FDS-В13222 від 08.03.2013 року, № FDS-В25087 від 16.03.2013 року та № FDS-В59047 від 05.04.2013 року, здійснив поставку товару, на загальну суму 92 715 грн. 40 коп., який прийнятий відповідачем без будь-яких застережень стосовно кількості поставленого товару чи його ціни.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи та вбачається із залученого до справи меморіального ордеру, вартість товару відповідачем сплачена лише частково у розмірі 31 227 грн. 26 коп.

Згідно з здійсненим судом розрахунком, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 61 488 грн. 14 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, коли факт поставки позивачем товару підтверджується зібраними у справі доказами, строк оплати за який настав в силу умов п. 2.1 Договору, то за відсутності доказів про оплату його вартості з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 61 488 грн. 14 коп. боргу.

Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних, розмір яких згідно поданих розрахунку складає 418 грн. 47 коп. відповідно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а поданий позивачем розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 61 488 грн. 14 коп. заборгованості за поставлений товар та 418 грн. 47 коп. 3 % річних, підлягає задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача у справі, а тому, керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К." (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 32А, код ЄДРПОУ 31914491) 61 488 грн. 14 коп. заборгованості за поставлений товар, 418 грн. 47 коп. 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "26" липня 2013 року.

Суддя Романюк Р.В.