Рішення № 32627206, 25.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа № 909/637/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", вул.Індустріальна,34, м.Івано-Франківськ,76014

до відповідача: фізичної осби-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 7171,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Стельмах Т.В., довіреність № 23 від 21.01.13

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7171,57грн.

Позовні вимоги мотивовано безпідставним користуванням відповідачем тепловою енергією та обґрунтовано положеннями статей 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", 179, 275 Господарського та 1212, 1213 Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог №13/1944 від 25.07.13 (вх.№12282/13 від 25.07.13), мотивовану частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 1200 грн. та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 5971,57 грн.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 30.05.13, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №2750326 (вручено відповідачу 31.05.13), відзиву на позов не подав.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" провадить господарську діяльність у сфері теплопостачання, зокрема, виробляє теплову енергію, транспортує її магістральними тепловими мережами та поставляє різним категоріям споживачів на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АВ №597518 від 22.06.12.

З метою виконання вимог законодавства, позивач листами №513 від 19.09.12 та №1172 від 28.11.12, копії яких наявні в матеріалах справи, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укладення договору купівлі-продажу теплової енергії для забезпечення теплопостачання приміщення відповідача по АДРЕСА_1. Оскільки з боку відповідача реагування щодо укладення договору не надходило, договірні відносини між позивачем та відповідачем щодо постачання теплової енергії не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 15.10.12 по 15.04.13 здійснювалося забезпечення тепловою енергією приміщення багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1, в якому провадить господарську діяльність відповідач. Підключення вказаного будинку до теплових мереж відповідача підтверджується схемою трубопроводів товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", затвердженою заступником міського голови - директором Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку.

Із документів, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що останнім 07.03.13 та 25.04.13 направлялись на адресу відповідача цінними листами з описом вкладення акти про обсяги безпідставно спожитої теплової енергії та рахунки за жовтень - лютий 2013 р. на суму 5494,42 грн., за березень 2013 р. на суму 1293,91грн., за квітень 2013 р. на суму 383,24грн., які відповідачем не оплачено.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року.

Тариф, який застосовувався до розрахунків, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 28.09.12 № 313 "Про встановлення тарифів на теплову енергію товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" м. Івано-Франківськ".

До позовної заяви позивачем долучено методику, згідно з якою позивачем здійснювалося нарахування за теплову енергію відповідачу за спірний період. Таким чином, сума вартості спожитої відповідачем без достатніх правових підстав теплової енергії з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року складає 7171,57грн.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання", одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В порушення вищезазначених правових норм, станом на день подання позовної заяви відповідач жодних дій, які б свідчили про намір укладення договору на постачання теплової енергії в приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, не вчинив. Отже, відповідач споживав теплову енергію без достатніх правових підстав.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Таким чином, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями, зокрема, може бути користування тепловою енергією без укладення договору.

В силу статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 7171,57грн. (5971,57грн. згідно заяви про зменшення позовних вимог) є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та правомірними.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Cуду України, викладену у постанові від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі положень статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не спростовано позовних вимог та не подано суду доказів погашення заборгованості.

Судом встановлено факт набуття та збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Оскільки теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, відшкодуванню підлягає її вартість.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 5971,57грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст.8, 124 Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.ст.11, 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5971,57грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"( вул.Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38162272) вартість спожитої без достатніх правових підстав теплової енергії в розмірі 5971,57( п"ять тисяч дев"ятсот сімдесят одну гривню п"ятдесят сім копійок) та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 26.07.13