Ухвала суду № 32625804, 23.07.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі :

Суддів - Збитковської Т.І. Гладкого С.В, Шпинти М.Д.

За участю прокурора - Сільвай Н.А.

Засудженого - ОСОБА_2

Законного представника - ОСОБА_3

Захисника - адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника- адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, на вирок Володимирецького районного суду від 24 січня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, не військовозобов"язаний, судимий 25.08.2010 року Володимирецьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в один рік, -

засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком суду і остаточне покарання призначене - вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь Володимирецької районної лікарні 2147 грн. 42 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_5

Як визнав доведеним суд, 16 серпня 2011 року в проміжок часу між 20-21 год. на вул. Л.Українки в с. Половлі Володимирецького району Рівненської області неповнолітній ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп"яніння, під час суперечки з ОСОБА_5 умисно наніс останньому дерев"яною штахетою, яку вирвав з паркану, один удар в голову, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть потерпілого.

В поданій на вирок апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_4 доводить, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки неповнолітній ОСОБА_2 захищався від неправомірних дій значно старшого за нього ОСОБА_5, який ображав і душив його, про що ствердили свідки ОСОБА_6та ОСОБА_7, як очевидці події, показання яких у вироку не спростовано, а, отже, має місце неправильне застосування

______________

Справа № 11/ 787/302/2013 Головуючий у 1 інстанції - Котик Л.О.

Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач - Збитковська Т.І.

кримінального закону.

Просить змінити вирок і перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України, обравши покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, вважаючи, з урахуванням терміну перебування ОСОБА_2 під вартою з 19 серпня 2011 року, на підставі ст. 72 КК України таким, що відбув покарання.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок у справі, з врахуванням внесених змін, просить скасувати вирок, як незаконний, з направленням справи на новий судовий розгляд, зважаючи на істотне порушення судом при розгляді справи вимог ст. 433 КПК України( 1960р), що перешкодило постановленню законного і обґрунтованого вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_4, підтримані засудженим ОСОБА_2 та його законним представником - ОСОБА_3 щодо поданої апеляції, прокурора на підтримання апеляції з внесеними змінами, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з внесеними змінами підлягає задоволенню, апеляція захисника ОСОБА_4 - відхиленню, а вирок - скасуванню з таких підстав.

Згідно ст. 64 КПК України ( 1960р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину / час, місце і спосіб злочину/; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом"якшують і обтяжують покарання.

Крім вказаних обставин, у справах про злочини неповнолітніх, за вимогами ст. 433 цього Кодексу, обов"язковому встановленню підлягають і вік неповнолітнього, його стан здоров"я і загального розвитку, характеристика особи, умови життя і виховання, а при наявності даних про розумову відсталість повинно бути з"ясовано чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними.

Зазначених вимог закону при розгляді даної справи судом в повній мірі не дотримано.

Як вбачається з протоколу судового засідання, який, відповідно до положень ст. 87 КПК України( 1960р.) є основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи, суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 за умисне спричинення ним потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, належним чином не з"ясував у ній даних, які стосуються його психічного стану, обмежившись висновком амбулаторної судової психіатричної експертизи про осудність ОСОБА_2 та відомостями у ній про те, що останній не перебуває на обліку лікарів психіатра і нарколога.

Однак, з довідки Володимирецької центральної районної лікарні ( т. 1 а.с. 88) вбачається, що ОСОБА_2, 1993 року народження, перебуває на „Д" обліку лікаря психіатра і з обліку не знімався, про що ствердила при апеляційному розгляді справи і його мати - ОСОБА_3, як законний представник, у якої в суді першої інстанції на порушення вимог закону питання щодо стану здоров"я і розвитку її неповнолітнього сина взагалі не з"ясовувалося, як не викликалися в судове засідання для дачі показань та огляду медичної картки ні лікуючий лікар, на обліку якого перебуває ОСОБА_2, ні педагоги школи, де навчався неповнолітній.

Залишивши поза увагою такі медичні відомості щодо психічного стану неповнолітнього, що узгоджуються з характеризуючими даними та даними про його вкрай низький навчальний рівень, суд порушив вимоги ст. 257 КПК України( 1960р.) про безпосереднє дослідження всіх зібраних у справі доказів.

Про необхідність усунення суперечностей щодо даних стану здоров"я ОСОБА_2 йшлося і в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 17.07. 2012 року. ( т. 1 а. с. 170-171), однак така вказівка, яка є обов"язковою для виконання, судом першої інстанції проігнорована.

Суд першої інстанції не ставив перед експертами питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_2 затримки у психічному розвитку, як не з"ясовував даних щодо підвищення чи погіршення його розумового розвитку в цілому.

Між тим, не встановлення повних даних психічного стану здоров"я унеможливлює встановлення істини у справі і свідчить про грубе порушення судом норми закону, згідно якої необхідною передумовою притягнення особи до кримінальної відповідальності є з"ясування її осудності, неосудності чи обмеженої осудності.

За таких порушень процесуального закону вирок не може вважатися законним та обґрунтованим і, відповідно до вимог ч. 2 ст. 374 КПК України, за однобічністю і неповнотою судового слідства підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду необхідно усунути допущені порушення кримінально - процесуального закону, повно і всебічно дослідити дані про загальний розвиток ОСОБА_2 та дані щодо його психічного стану шляхом призначення у справі стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи, і в залежності від встановленого прийняти відповідне процесуальне рішення, належним чином його вмотивувавши.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( 1960р), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, із внесеними змінами задовольнити. У задоволенні апеляції захисника ОСОБА_4 відмовити.

Вирок Володимирецького районного суду від 24 січня 2013 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

С У Д Д І :

Т.І. Збитковська М.Д. Шпинта С.В. Гладкий