Постанова № 32623074, 16.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

3.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 року Справа № 812/4829/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1;

представника позивача: ОСОБА_2 (договір від 05.03.2013);

відповідача1: не прибув;

відповідача2: ОСОБА_3;

представника третіх осіб: Глущенка О.А. (довіреність від 18.12.2012 № 27).

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області (відповідач1), Головного державного газотехнічного інспектора Державної інспекції нагляду в газовому комплексі Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області гр. ОСОБА_3.(відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню в особі Філії Марківського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про визнання незаконними висновків,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області, Головного державного газотехнічного інспектора Державної інспекції нагляду в газовому комплексі Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області гр. ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню в особі Філії Марківського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання незаконними висновків.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 закрито провадження в адміністративній справі № 812/1744/13-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області, Головного державного газотехнічного інспектора Державної інспекції нагляду в газовому комплексі Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області гр. ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню в особі Філії Марківського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання незаконними висновків.

14 травня 2013 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 812/1744/13-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Ухвалою від 28.05.2013 прийнято до провадження Луганського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області, Головного державного газотехнічного інспектора Державної інспекції нагляду в газовому комплексі Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області гр. ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню в особі Філії Марківського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання незаконними висновків.

У своєму позові позивач просив суд:

Визнати незаконним висновок відповідачів, зроблений ними відповідно акту від 13 серпня 2012 року до нещасного випадку, який мав місце з позивачем у справі 09.03.2006 на одній із територій ВАТ (ПАТ) «Луганськгаз», а саме в Біловодській газовій дільниці «Марківкаміжрайгаз» і скасувати пункт 2 висновку акту від 13.08.2012.

Зобов'язати відповідача у місячний строк з часу набрання постановою суду чинності скласти акт форми Н-1, виходячи з випадку настання з отруєння парами ртуті або іншими токсичними речовинами під час виконання трудових обов'язків як пов'язаним з виробництвом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на наступне.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення повторного спеціального розслідування групового гласного випадку , що стався 09 березня 2006 року о 10 годині 30 хвилин в Біловодській газовій дільниці Марківського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства - філії ВАТ «Лугакнськгаз» НАК «Нафтогаз України» (код ЕДРПОУ 20188313).

Відповідачами вказана заява була прийнята до розгляду, результатам якої є акт проведення повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.03.2006, за висновком комісії від 13 серпня 2012 року, з якими позивач категорично не згоден, а саме стосовно висновку «...на підставі підпункту 3 п.16 (погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння токсичними та отруйними речовинами, що підтверджено відповідним медичними висновком, якщо це не пов'язано з застосуванням таких речовин у виробничі процесі) вважати випадок не пов'язаним з виробництвом та скласти акт за формою Н-5.»

Такі дії та висновок позивач вважає незаконним і підлягаючим скасуванню з зобов'язанням відповідача скласти акт форми Н-1 з наступних підстав.

На час нещасного випадку діяла постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1112, за якою був встановлений Перелік обставин, за яких настає страховий випадок і підпадає дію державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві професійного захворювання. За яким виконанням трудових обов'язків як факт перебування на робочому місці, є перебування на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його вибуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі протягом робочого та надурочного часу. Оскільки за табелем обліку робочого часу в день виявлення знаходження ртуті на робочому місці позивач фактично відпрацював 8 годин робочого часу - з 8 до 17, позивачу так і не зрозуміло, що він на час встановлення факту якимось чином за результатом розслідування «знаходився вдома», що ніяким чином і ніким до цього часу не підтверджено і спростовано графіком його робочого часу, та після дати встановлення факту та актів «демеркуризації» він таки потрапив в лікувальний заклад, з відповідним діагнозом з причин отруєння токсичними вирами ртуті. Станом на 09.03.2006 також не встановлено і іншого місця отримання позивачем отруєнь.

Позивач та представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача1 - Територіального управління Держгірпромнагляду Луганської області в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення на позов, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

У судовому засіданні представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Представник третіх осіб, також позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено наступне.

09.03.2006 о 10 год. 30 хв. прибиральниця виробничих приміщень ОСОБА_5 під час прибирання робочого кабінету начальника Біловодської дільниці ОСОБА_1 виявила на підлозі під його робочим столом краплі речовини за зовнішніми ознаками схожими на металеву ртуть. 10.03.2006 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на погіршення здоров'я до Біловодської ЦРЛ, де був госпіталізований до стаціонарного лікування з діагнозом «Отруєння парами ртуті». 14.03.2006 представниками Біловодського РВ ГУМВС України в Луганській області участі свідків з посудини, де знаходилась зібрана речовина, були відібрані проби на аналіз. Кабінет начальника Біловодської дільниці, де знаходилась посудина із зібраною речовиною, було опечатано представником Біловодського РВ ГУМВС. Згідно висновку спеціаліста №2692М751 від 15.03.2006 речовина, яка надана на дослідження, є металевою ртуттю. Фахівцями обласної СЄС 15.03.2006 було проведено санітарно-епідеміологічного обстеження й виявлено перевищення ПДК парів ртуті у кабінеті начальника управління в 15.5 рази, в приміщенні АДС та побутовому приміщенні в 1 - 1,4 рази і запропоновано провести демеркурізаційні заходи у повному обсязі.

З метою розслідування даного нещасного випадку по Марківському МРУЕГТ було видано наказ від 17.03.2006 № 31 про створення комісії з розслідування обставин нещасного випадку, яка за результатами розслідування склала акти НПВ.

Під час розслідування нещасного випадку комісія не встановила винних осіб, які завдали тілесних ушкоджень у вигляді отруєння парами ртуті, а також комісією не встановлено мотиви скоєного.

Фахівцями Луганського спеціалізованого воєнізованого аварійно-рягувального загону 22.03.06 була вилучена посудина з ртуттю для подальшої утилізації, а також було виконано ряд демеркурізаційних заходів в усіх приміщеннях на які було вказано співробітниками обласної СЕС.

Після завершення демеркурізаційних робіт 29.03.2006 було проведено повторне дослідження повітря і встановлено, що в усіх приміщеннях концентрація парів ртуті не перевищує норму.

В подальшому позивач хворів перебував у відпустці і приступив до праці з 23.06.2006, вказане підтверджується поясненнями сторін та наданими сторонами витягів із історії хвороби та листків непрацездатності, однак табелі виходу на роботу знищено (т.1 а.с.17-21,41-46 т.2 а.с.103-104), після чого почав знову почувати себе погано та 26.06.2006 відповідно до протоколу від 06.06.2006 Луганською СЕС знов встановлено перевищення допустимої концентрації парів ртуті на робочому місці позивача в 1.87 рази. (т.1 а.с. 12).

Лише з 30.08.2006 на робочому місці позивача не зафіксовано перевищень допустимих концентрацій парів ртуті, що підтверджується протоколом від 31.08.2006 Луганською СЕС (т.2 а.с. 71).

На підставі наказу територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області від 19.01.2009 № 26 «Про призначення комісії з повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався у Біловодські дільниці управління «Марківкаміжрайгаз» ВАТ «Луганськгаз»»(т.2 а.с. 72) проведено повторне розслідування за зверненням ОСОБА_1 до народного депутата України Куріла В.С., за результатами якого складено акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.03.2006 о 10-30 на Марківському міжрайонному управлінні з експлуатації газового господарства - філії ВАТ «Луганськназ» від 24.03.2010. (т.2 а.с. 74-81). У висновках вказаного акту вищезгаданий груповий нещасний випадок віднесено до пов'язаного з виробництвом і на всіх потерпілих вказано скласти акт за формою Н-1. Однак вказаний акт підписано головою комісії Железко О.Ф. та затверджено в.о. начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Луганські області С.Ф. Канаевим 25.03.2010, підписи всіх членів комісії відсутні. Аналогічна ситуація і по акту форми Н-1 від 25.03.2010 щодо ОСОБА_1 (т.2 а.с. 82-87).

Відповідно до приписів ч.4 п.51 порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. Таким чином, акт форми Н-1 від 25.03.2012 відносно позивача не може вважатися дійсним, оскільки його підписано одним членом комісії із семи членів комісії.

Відповідно до вимог п. 38 Порядку проведення розслідування ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 (далі-Порядок), на підставі звернення гр. ОСОБА_5, наказом територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області від 05.06.2012 №700 призначено комісію із повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.03.2006 о10-30 на Марківському міжрайонному управлінні з експлуатації газового господарства - філії ВАТ «Луганськназ».

З метою проведення розслідування і виявлення подробиць причин і обставин нещасного випадку було надано запити в Біловодське РВ УМВС в Луганській області № 09-32/58 від 12.06.2012, до Луганської клінічної обласної лікарні № 09-32/59 від 12.06.2012, в Біловодське РТМО № 09-32/60 від 12.06.2012, на які було надано відповіді: з Біловодського РВ ГУМВС в Луганській області №72/6799 від 10.07.2012, з Луганської клінічної обласної лікарні № 01-07/562, від 21.06.2012, з Біловодського РТМО №565 від 22.06.2012.

Під час розслідування нещасного випадку комісія не встановила винних осіб, які завдали тілесних ушкоджень у вигляді отруєння парами ртуті, а також комісією не встановлені мотиви скоєного. Небезпечним та шкідливим фактором на місці виконання робіт є: дія хімічних небезпечних факторів, а саме парів ртуті, що проникають до організму людини через органи дихання.

Повторне спеціальне розслідування групового нещасного випадку, сталося 09 березня 2006 року о 10 годині 30 хвилин на Марківській міжрайонному управлінні з експлуатації газового господарства начальником Біловодської дільниці ОСОБА_1 та прибиральник виробничих приміщень ОСОБА_5 проводилось на підставі та в межах діючого нормативно - правового акту на момент розслідування, а саме Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випади професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232.

За результатами розслідування складено Акт за формою Н-5 14.08.2012, у якому комісія дійшла до висновку, що на підставі пп.3 п.16 Порядку вважати даний випадок не пов'язаний з виробництвом та складено акт за формою Н-5.

Усі члени комісії без зауважень підписали Акт проведеного спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

14.08.2012 акт за формою Н-5 були затверджені начальником теруправління.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджені матеріалами спеціальних розслідувань за 2006, 2010 та 2012 роки, які долучено до матеріалів справи. (т.2 а.с. 13-250 - т.3 а.с.1-65).

Вирішуючи даний спір по суті суд виходить з наступного

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» покладає на роботодавця зобов'язання створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

В той же час стаття 14 Закону України «Про охорону праці» встановлює обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці відповідно до яких працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.17 п.15 Порядку обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є в тому числі і одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов'язків, що підтверджено медичним висновком;

Також, п.п. 3 п. 16 Порядку до обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, віднесено погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов'язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

В той час, як відповідно до п.п. 10 п. 50 Порядку до матеріалів спеціального розслідування долучено висновок лікувально-профілактичного закладу про встановлення гострого професійного захворювання (отруєння) - Довідки Головного лікаря КЗ «Біловодське РТМО» від 22.06.2012 №565 та обласної клінічної лікарні від 21.06.2012 №01-07/562 відповідно до яких позивачу встановлено діагноз гостре отруєння парами ртуті на виробництві.(т. 3 а.с.28,30), однак в матеріалах спеціальних розслідувань відсутні передбачені пп. 8,9 п. 50 Порядку медичний висновок характер і ступінь тяжкості травми потерпілого відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого МОЗ, а також про стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння потерпілого; інформація про проходження потерпілим первинного та періодичного медичного огляду.

Пунктом 6 класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 липня 2007 року № 370, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2007 року за № 902/14169, визначено, що медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту. Відповідачами не надано доказів направлення відповідного запиту до лікувального закладу, а відповідач та представник третьої особи повідомили у судовому засіданні, що таким запит не направлявся.

Суд звертає увагу відповідачів на те, що факт того, що у виробництві металева ртуть не використовувалась, на думку суду, взагалі, в даному випадку, не має правового значення. Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, перевищення допустимих концентрацій парів ртуті на робочому місці позивача було зафіксовано не тільки 09.03.2006, а і на протязі наступних місяців до 30.08.2006 і в цей період позивач працював на своєму робочому місці. Також слід зазначити, що вказаний випадок (перевищення допустимих концентрацій парів ртуті на робочому місці) носив не одноразовий, а триваючий характер. Однак вказане залишено поза увагою відповідачів.

За змістом ст. ст.153, 159 - 161 КЗпП, ст. ст. 13, 17, 18 Закону "Про охорону праці" обов'язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві. В матеріалах справи відсутні докази порушень з боку позивача своїх обов'язків, щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Однак в судовому засіданні встановлено, перевищення допустимих концентрацій парів ртуті на робочому місці позивача, що вказує на не створення роботодавцем належних умови праці відповідно до нормативно-правових актів. Вказаному також не було дано належної оцінки відповідачами.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним п.6.2 висновку акту від 13.08.2012 відносно позивача.

З урахуванням наведеного, вирішення судом питання про складання акту форми Н-1, фактично буде підміною дій комісії зі спец. розслідувань, а у відповідності до діючого законодавства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Але суд вважає за необхідне, з метою захисту прав позивача, зобов'язати територіальне управління Держгірпромнагляду у Луганській області провести повторне розслідування зазначеного нещасного випадку у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням встановленого в судовому засіданні та у частині, що стосується саме позивача ОСОБА_1.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п.6.2 висновку акту від 13.08.2012 відносно ОСОБА_1, затвердженого начальником територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області 14.08.2012, про проведення повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.03.2006 о 10 годині 30 хвилин на Марківському міжрайонному управлінні з експлуатації газового господарства - філії ВАТ «Луганськгаз» НАК Нафтогаз України» код ЕДРПОУ 20188313.

Зобов'язати територіальне управління Держгірпромнагляду у Луганській області провести повторне розслідування зазначеного нещасного випадку у відповідності до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2013.

Суддя К.В. Агевич