Постанова № 32621934, 25.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа№ 910/4584/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Лошаков Д.С. - адвокат

Григоришен О.О. - представник

Попко В.В. - представник

Від відповідача: Євтушок І.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013

у справі № 910/4584/13 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення № 1 від 24.01.2013 у справі № 711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс».

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, визнати недійним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 24.01.2013 у справі № 711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначав, що рішення Господарського суду міста Києва прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» у справі № 910/4584/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 16.07.2013, представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача.

24.07.2013 відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заперечує проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 без змін.

В судовому засіданні, призначеному на 25.07.2013, представники позивача в судовому засіданні надали свої пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

24.01.2013 Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 1 у справі № 711/115-р-02-06-12 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, у відповідності до змісту якого:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку житлово-комунальних послугу межах будинку по вул. Лесі Українки. 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., з часткою 100%;

- визнано бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», яка полягає у не поданні на затвердження органу місцевого самоврядування розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у встановленні та застосуванні тарифів на електроенергію, що суперечать затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України тарифам, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з електропостачання у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у введенні в дію тарифів на житлово-комунальні послуги без врахування вимог частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тим самим не повідомивши споживачів не менше ніж за 15 днів до введення тарифів на житлово-комунальні послуги з посиланням на рішення відповідних органів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» які полягають в укладенні із споживачами договорів, зміст яких не відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовому переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 20.05.2009 № 529, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у безпідставному завищенні витратної частини тарифу на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, шляхом включення до витрат заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера, посади яких не передбаченні штатним розкладом, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем па ринку падання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у відключенні мешканців житлового будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. від послуг електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у випадках, не передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої етапі 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 68000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 68000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 10000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 5 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 68000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 6 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 68000,00 грн. ;

- за порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» штраф у розмірі 68000,00 грн. ;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» в двомісячний строк привести договори на житлово-комунальні послуги, що укладаються із споживачами послуг, у відповідність до Типових договорів, затверджених Постановами КМУ від 20.05.2009 № 529, від 21.07.2005 № 630 та від 26.07.1999 № 1357.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, яким саме чином дії (бездіяльність) позивача призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки, у зв'язку з чим, на його думку, оскаржуване рішення прийнято з порушенням пункту 2 статті 50 та частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому Рішення № 1 від 24.01.2013 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Як визначено статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 визначено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено частиною 1 статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Аналогічні положення містить в собі пункт 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11).

Пунктом 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ) встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» є юридичною особою згідно з законодавством України, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, кутовий штамп і печатку зі своїм найменуванням, фірмовий бланк.

Предметом діяльності підприємства є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності спрямованої на одержання прибутку.

Відповідно до Порядку визначення житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 541/10821, виконавця житлово-комунальних послуг визначає власник житлового будинку або органи місцевого самоврядування.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.09.2010 № 738 вирішено визначити Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг багатоквартирного житлового будинку, з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області.

В оскаржуваному Рішенні № 1 міститься висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку та абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області, із часткою 100 відсотків, оскільки не має жодного конкурента на вказаному ринку.

Згідно з пунктом 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

2.1.1. встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

2.2.2. складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

2.2.3. складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

2.1.4. визначення товарних меж ринку;

2.1.5. визначення територіальних (географічних) меж ринку;

2.1.6. встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

2.1.7. визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

2.1.8. розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

2.1.9. складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.10. визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.11. встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Відповідно до пункту 2.2. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Під час розгляду справи № 711/115-р-02-06-12, у відповідності до вимог Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (із змінами), Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України проведено дослідження становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» на ринку надання житлово-комунальних послуг, яким встановлено наступне.

Товаром, у розумінні абзацу 13 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та згідно пункту 4 Методики, є житлово-комунальні послуги, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання згідно пункту 4 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності, призначення, споживчих властивостей та умов використання товару, є житлово-комунальні послуги.

Часовими межами ринку є IV квартал 2010 року, 2011 рік, січень-вересень 2012 року.

Територіальними межами ринку визначено будинок по вул. Лесі Українки, 14 в с. ІЦасливе Бориспільською р-ну Київської обл.

Підпунктом 15.4 пункту 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» визначено, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Позивач заперечує встановлений в рішенні адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 24.01.2013 факт зловживання позивачем монопольним становищем.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 25.10.2010 № 30/1-ОД позивач затвердив та ввів з 25.10.2010 розміри компенсації за ресурси забезпечення, наявні у розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» як споживача.

Дані ціни зазначені в додатку № 1 до договорів «Про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіт», які позивач заключив із споживачами (покупцями квартир будинку по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативних норм, стандартів, порядків і правил.

Як передбачено частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної га гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової Території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

За висновками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України послуги, що надавались Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» з 25.10.2010 та затвердженні наказом Підприємства 25.10.2010 № 30/1-ОД є житлово-комунальними послугами та підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з пунктом 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники житлово-комунальних послу здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевою самоврядування.

Як вбачається з рішення відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» ввело в дію та застосувало тарифи на житлово-комунальні послуги без затвердження їх органом місцевого самоврядування.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що договори на комунальні послуги не можуть укладатись до моменту погодження сторонами істотних умов (ціна, тариф) договору, що, у свою чергу, неможливе без проходження процедури затвердження відповідними органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Окрім спеціального порядку затвердження тарифів як істотної умови договорів про надання комунальних послуг, такі договори повинні укладатися у відношенні забезпечення умов проживання та перебування: згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків. Тобто, житлово-комунальні послуги за своєю природою направлені на обслуговування житла, забезпечення умов проживання.

В рамках забезпечення готовності до надання комунальних послуг, станом на момент введення будинку в експлуатацію, як стверджує позивач, останній організував загальнобудинковий облік споживання електроенергії, виступив замовником послуг водовідведення мережами ЖКК «Щасливський» на підставі договору про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення (в частині водовідведення) від 01.08.2010 року із ЖКК «Щасливський», проінвестував та ввів в експлуатацію необхідні потужності в якості виробника та постачальника теплової енергії на підставі ліцензій Київської обласної державної адміністрації: Серія АВ № 547627 від 09.09.2010 (виробництво) та Серія АВ № 547628 від 09.09.2010 (постачання), проінвестував та ввів в експлуатацію необхідні виробничі потужності в якості постачальника питної води - на підставі Дозволу на спеціальне водокористування № 325-16 від 15.12.2010.

За твердженнями апелянта, до моменту оформлення права власності на житло і, відповідно, до виникнення підстав для надання комунальних послуг, майбутні власники квартир постійно зверталися до позивача щодо можливості підключення ще не оформлених у власність квартир до водопостачання, електроенергії, теплопостачання. Оскільки згідно із положеннями Цивільного кодексу України за наявності домовленості сторін щодо умов договору, такі сторони можуть оформити свої відносини договором, єдиною законною підставою для підключення ще не оформлених квартир та нарахування відповідної компенсації спожитої ними частини ресурсів, позивач вказує, що ним було запропоновано договір про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, який мав статус звичайного господарського договору, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» за згодою із громадянами, що звернулися до нього, погодився тимчасово надавати послуги з підключення до власних мереж та наявних ресурсів із стягненням відповідної компенсації, без частки прибутку.

Саме на підставі таких Інженерних договорів за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» здійснювалося підключення квартир до наявних у позивача ресурсів, за цінами, встановленими на підставі розрахунків останнього. В Інженерних договорах було чітко визначено, що встановлені у ньому договірні ціни діють до моменту затвердження Щасливською сільською радою тарифів на відповідні комунальні послуги, що було пов'язано із встановленою чинним законодавством про житлово-комунальні послуги вимогою здійснювати надання житлово-комунальних послуг згідно із затвердженими тарифами та на підставі відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» після затвердження Рішенням Щасливською сільською радою тарифів на відповідні комунальні послуги набуло зобов'язання розпочати надання комунальних послуг усім зареєстрованим у встановленому порядку власникам житла у будинку на підставі відповідних договорів про надання комунальних послуг, із припиненням усіх договорів про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіт.

В Рішенні № 1 зазначено, що встановлення та застосування Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» тарифів на електроенергію у розмірі 0,2832 грн. з ПДВ за 1 квт.год. перевищує розмір тарифів, встановлених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що станом на дату організації підключення будинку до електроенергії тариф для населених пунктів у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу визначався пунктом 2.2 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 10.03.1999 року № 309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» у редакції Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 8 від 13.01.2011 року та становив 0,2832 грн. за 1 квт.год. Позивач фактично виступав єдиним споживачем електроенергії в будинку з організованим загальнобудинковим обліком електроенергії за договором, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Київобленерго», а отже тариф 0,2832 грн. за 1 квт.год. було застосовано в Інженерних договорах, за якими майбутнім власникам квартир надавалися послуги з тимчасового підключення до електромережі, без стягнення будь-якої додаткової плати за спожитий обсяг електроенергії. Таким чином, досягаючи згоди щодо договірних цін на послуги за Інженерним договором, позивач наголошує на дотриманні вимог чинного на момент укладення вказаного договору законодавства про розмір тарифу на електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 09.07.2012 № 1188-16-VI вирішено затвердити ТОВ «Сітістейтсервіс» для багатоквартирного будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. тарифи.

Наказом від 01.08.2012 № 19/1-ОД Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» затвердило та ввело в дію 01.09.2012 тарифи на комунальні послуги для населення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та погоджуючись з висновками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд першої інстанції вказав, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у встановленні та застосуванні тарифів на електроенергію, що суперечать затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України тарифам, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з електропостачання у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл., шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Проте, як вбачається з оскарженого рішення, відповідачем не здійснено аналіз викладених апелянтом обставин щодо порядку надання послуг з постачання електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» до офіційного затвердження тарифів Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області 09.07.2012. Приймаючи рішення щодо накладення штрафу на позивача, Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не надано належної оцінки та не перевірено належним чином твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» стосовно умов договірних взаємовідносин позивача та Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», зокрема, з огляду на те, що у визначений період постачання споживачам електроенергії будинок ще не був введений в експлуатацію.

Також в Рішенні № 1 зазначено, що позивачем було порушено порядок повідомлення споживачів про введення в дію тарифів. На думку Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, порушення полягало у не повідомленні споживачів про введення в дію тарифів не менше ніж за 15 днів до введення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Як стверджує апелянт, вказаний порядок та строки повідомлення споживачів застосовується у випадку зміни вже наявних цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а не первинного встановлення таких тарифів. Тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території для Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» були затверджені рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1188-16-УІ від 09.07.2012, яке вступило в дію 09.08.2012. У зв'язку з відсутністю затверджених тарифів, як істотної умови договору про надання житлово-комунальних послуг, до 09.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» не могло і не надавало мешканцям будинку житлово-комунальні послуги, а тому, на думку позивача, в даному випадку мало місце не зміна або підвищення тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а первинне затвердження для будинку вказаних тарифів. В Рішенні № 1 відсутнє будь-яке посилання на норми чинного законодавства щодо порядку доведення до відома споживачів інформації про встановлення/зміну цін/тарифів, які були порушені позивачем.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» вказує на те, що про встановлення радою тарифів було розміщено оголошення в друкованому засобі масової інформації: Газеті «Вісті Щасливе» (випуск № 14 (150) від 13.07.2012 року) та розміщено письмове оголошення на дошці об'яв будинку з посиланням на відповідне рішення сільської ради та розмір цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. При цьому розшифровку тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території мешканці будинку отримували безпосередньо в Щасливській сільській раді та у менеджерів по роботі з клієнтами в офісі позивача.

Заперечення позивача не аргументовані належним чином Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при прийнятті оскаржуваного рішення за відсутності належного обґрунтування з боку відповідача даної позиції враховуючи положення чинного законодавства України та порядок надання споживача послуг за умов ситуації, яка склалася.

Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в своєму Рішенні № 1 зазначає, що позивачем були укладені із споживачами договори, зміст яких не відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовому переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Мотивуючи свою правову позицію, апелянт вказує, що на даний час відсутній єдиний типовий договір про надання житлово-комунальних послуг. Зокрема, різними нормативно-правовими актами затверджено ряд типових договорів у сфері надання послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 529 від 20.05.2009 року), про надання населенню послуг з газопостачання (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246» № 938 від 05.07.2006 року), про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 року), щодо користування електроенергією (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» № 1357 від 26.07.1999 року). Позивачем підготовлено та надано споживачам для укладення договори про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що містять всі передбачені чинним законодавством України істотні умови. Жодне положення договорів не порушує прав споживачів та не суперечить типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» відповідачем не було взято до уваги те, що договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території було розроблено та надано для підписання споживачам не лише щодо утримання будинку та прибудинкової території, а й з урахуванням інших нормативно-правових актів щодо користування електроенергією та про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В Рішенні Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначено, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», які полягають у безпідставному завищенні витратної частини тарифу на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, шляхом включення до витрат заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера, посади яких не передбачені штатним розкладом, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 10 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, яким затверджено «Рекомендовані норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду» № 59 від 04.08.1997 року ці норми часу і норми обслуговування є основою для планування чисельності робітників і виробничого персоналу житлово-експлуатаційних організацій (підприємств), закріплення за ними конкретних об'єктів (дільниць) обслуговування.

Пунктом пункту 9.4 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству визначено, що дані, які характеризують стан житлового фонду, який обслуговується, необхідні для розрахунку потреби в робочій силі (кількість квартир, площа покрівель, площа нежитлових приміщень, вентиляційні канали, інженерне обладнання та інше) приймаються за технічними паспортами.

Згідно з пунктом 10.2. Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству у випадку виконання частини робіт з поточного ремонту житлового фонду підрядним способом, нормативна чисельність ремонтних працівників повинна бути змінена на величину трудових витрат того обсягу робіт, який виконується підрядником.

Як визначено пунктом 4 Розділу 2 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству роботи щодо утримання і поточного ремонту житлового фонду виконуються постійним штатом робочих та виробничого персоналу, нормативна чисельність яких розраховується згідно з цими рекомендованими нормами або спеціалізованими організаціями (підприємствами) на договірній основі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» зазначає, що висновок АМКУ щодо завищення витратної частини тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій шляхом включення до витрат заробітної плати посад, які відсутні в штатному розписі є безпідставним, оскільки підприємство забезпечує надання мешканцям будинку всіх послуг, згідно Переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, визначеного Постановою КМУ № 869, із залученням як штатних працівників, так і спеціалізованих організацій на договірній основі.

За твердженням апелянта, завищення витратної частини тарифу на послугу з утримання будинку і прибудинкової території шляхом включення до витрат заробітної плати посад, які відсутні в штатному розписі є безпідставним, оскільки позивач забезпечує надання мешканцям будинку всіх послуг, згідно Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із залученням як штатних працівників, так і спеціалізованих організацій на договірній основі.

В матеріалах справи містяться копії договорів, зокрема договір на технічне обслуговування від 20.07.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Альянс», Сервісний договір, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діфрано Юніон», договір оренди обладнання від 03.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія 1», договір на виконання робіт з обробки дерев від 21.08.2012, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Флора-Інжиніринг», угода № 3/12 від 13.08.2012 між апелянтом та ДЗ «Бориспілька райСЕС» МОЗ, договір підряду № 240712 щодо обслуговування зелених насаджень від 24.07.2012, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Садові Технології, та інші.

В своєму рішенні відповідач не дослідив належним чином договори, укладені між позивачем та сторонніми організаціями в контексті формування тарифів на послуги з утримання будинку і прибудинкової території.

Рішенням № 1 також визначено, що за інформацією, отриманою відповідачем від мешканців будинку, мешканців, які відмовились підписувати розроблені позивачем договори про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку і прибудинкової території, було відключено від послуг електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач та виробник. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Положеннями статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з типовим договором.

Згідно з пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У відповідності до частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевою самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

З тексту рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що відмова споживачів від підпису договору, відповідно до випадків, визначених частиною 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є підставою для відключення споживачів від житлово-комунальних послуг з боку виконавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що в будинку мало місце не відключення мешканців від комунальних ресурсів, а лише неможливість підприємства продовжити забезпечення мешканців можливістю підключення до точок споживання ресурсів у зв'язку з неврегульованістю ціни інженерного договору та розпочати надання комунальних мешканцям, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з мешканцями будинку, тобто відсутністю укладених договорів про наданих комунальних послуг та послуг з у тримання будинку і прибудинкової території.

На думку апелянта, до затвердження в порядку, передбаченому чинним законодавством, тарифів на комунальні послуги, позивач, як інвестор та майбутній власник внутрішніх інженерних мереж і комунікацій будинку, а не як виконавець житлово-комунальних послуг будинку, надавав забудовнику і фізичним особам, які на той момент ще не були власниками квартир, тимчасову можливість підключення до точок гарячого та холодного водопостачання, електроенергії, теплопостачання та до точок відведення під час виконання опоряджувальних робіт.

Позивач також зазначає, що вказана можливість підключення надавалася споживачам на підставі Інженерних договорів, ціни в яких були узгоджені позивачем та споживачами за взаємною згодою сторін відповідно до принципу вільного ціноутворення.

Відповідно до пункту 3.1. договору про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіть виконавець здійснює нарахування плати за договором за цінами, розрахованими відповідно до тарифів зовнішніх постачальників комунальних послуг. Ціни для розрахунків за договором діють до затвердження рішенням Щасливської сільської ради відповідного тарифу.

Пунктами 28, 30 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» передбачено, що у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції. Теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством.

Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не досліджено дане питання з огляду на твердження позивача стосовного того, що в будинку мало місце не відключення мешканців від комунальних ресурсів, а лише неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» продовжувати забезпечувати мешканцям підключення до точок споживання ресурсів, у зв'язку з неврегульованістю ціни Інженерного договору, як істотної умови договору, та відповідно відсутністю подальшої оплати за договором, та розпочати надання комунальних послуг мешканцям у зв'язку з відсутністю договірних відносин з мешканцями будинку, тобто відсутністю укладених договорів про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку і прибудинкової території та відповідно подальшої оплати за вказаними договорами.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що Рішення № 1 Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не містить достатнього обсягу правової аргументації у відповідності до положень чинного законодавств України, зокрема Закону України «Про захист економічної конкуренції», що давало б підстави для висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» законодавства в сфері захисту економічної конкуренції та, як наслідок, накладення штрафу.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 скасувати.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» задовольнити.

4. Визнати недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 24.01.2013 у справі № 711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

5. Стягнути з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, 5/2, код 21602826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Київська, 36, оф. 1, код 34514979) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/4584/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.