Ухвала суду № 32621802, 23.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

23 липня 2013 року Справа № 20б/5014/2055/2012

За заявою кредитора - ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

до боржника - Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль»,

м. Лисичанськ Луганської області

Про визнання грошових вимог

Суддя Кірпа Т.С.

Без виклику представників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство, ліквідаційна процедура відповідно до положень ст. 51 Закону України від 14.05.1992 №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999 №784-ХІV, зі змінами та доповненнями), розгляд заяви кредитора, ОСОБА_1, до боржника про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної платні,

в с т а н о в и в:

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.06.2012 №405 «Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об'єднані, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, та господарських товариств, щодо яких Міненерго вугілля України здійснює управління корпоративними правами держави» Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль» належить до сфери управління Міненерго вугілля України.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17.02.2012 №114 «Про ліквідацію Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» та змінами, внесеними наказом від 29.03.2012 №201 «Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17.02.2012 №114», припиняється діяльність підприємства шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.

Враховуючи зазначене, за заявою боржника, Державного підприємства «Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області 15.08.2012 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №20б/5014/2055/2012 про власне банкрутство боржника з підстав, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з неспроможністю сплатити борг перед кредиторами у загальній сумі 72933тис.грн. та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи фактичні обставини справи, незадовільний фінансовий стан боржника, постановою від 15.10.2012 №20б/5014/2055/2012 суд прийняв рішення про:

- визнання боржника, Державне підприємство «Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 98, ідентифікаційний код 00131067, банкрутом;

- відкриття ліквідаційної процедури Державного підприємства «Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 98, ідентифікаційний код 00131067, терміном на дванадцять місяців, тобто до 15.10.2013;

- призначення ліквідатором у справі за пропозицією Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України, арбітражного керуючого ОСОБА_2, ліцензія НОМЕР_2 від 13.10.2008, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та зобов'язання керівника боржника протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Згідно з п. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора Віскунова О.В. покладено обов'язок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") за рахунок банкрута у 5-денний строк оголошення про визнання боржника банкрутом, з дотриманням відомостей, передбачених ч. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також з повідомленням про те, що претензії кредиторів приймаються ліквідатором у місячний строк з дня публікації згаданого оголошення.

Відповідно до ч. 1 абз. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд скасував арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обмеження по розпорядженню майном Державного підприємства «Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 98, ідентифікаційний код 00131067.

Накладення нових арештів чи інших обмежень по розпорядженню майном боржника не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, на адресу господарського суду Луганської області 23.07.2013 надійшла заява кредитора, ОСОБА_1, до боржника, Державного підприємства Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наступне.

З 03.10.1984 по 14.01.2013 ОСОБА_1 працював на ДП «Лисичанська Теплоелектроцентраль», після чого був звільнений згідно наказу від 14.01.2013 №1 відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України - скорочення штатів у зв'язку з банкрутством та ліквідацією підприємства.

В день звільнення ОСОБА_1 боржником не виплачено заборгованість по заробітній платі та вихідної допомоги.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Постановою господарського суду Луганської області від 15.10.2012 №20б/5014/2055/2012 боржника, ДП Лисичанська Теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно ст. 31 вказаного Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом п. 20 Постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

На день подання заяви боржник не розрахувався, чим порушив законні права останньої.

За таких обставин кредитор, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати боржника зробити нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд дійшов наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки, провадження у справі №20б/5014/2055/2012 про банкрутство Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» було порушено 15.08.2013, то при розгляді даної справи судом застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 18.01.2013.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про визнання Державного підприємства «Лисиченська теплоелектроцентраль» банкрутом було винесено 15.10.2012, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону. В зв'язку з цим, при проведенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Державного підприємства «Лисиченська теплоелектроцентраль» не можуть застосовуватись норми нової редакції Закону.

Слід звернути увагу, що до набрання чинності нової редакції вказаного Закону, законодавством України господарський суд не був наділений повноваженнями щодо розгляду заяв про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 221 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудові спори розглядаються: комісіями по трудовим спорам та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212VI) положення цього Закону застосовується господарськими судами при розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2012. Це стосується і вирішення спорів, зазначених в ч. 4 ст. 10, ст. 20 та ч. 8 ст. 23 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Слід зазначити, що листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 709/0/4-13 від 07.05.2013 "Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника" встановлено, що вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19.01.2013 року.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, слід відмовити у прийнятті заяви кредитора, ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 31, 5, 7, 22, 24, 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 41, 62, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

1. Відмовити у прийнятті заяви кредитора, ОСОБА_1 б/н та б/д про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Додаток (тільки заявнику): на 12 аркушах (рекомендованим листом).

Суддя Т.С. Кірпа