Постанова № 32618958, 23.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 918/399/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгорова В.В. - представника за довіреністю від 30.01.2013р. №14-30

від відповідача: Михайлова В.О. - представника за довіреністю від 02.01.2013р. №03-05/3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення господарського суду Рівненської області

від 05.06.13 р. у справі № 918/399/13 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

про стягнення 2297386 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.06.2013р. у справі №918/399/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 2297386 грн. 44коп. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 611213 грн. 85 коп. пені, 480893 грн. 78 коп. 3% річних, та 21842 грн. 28 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1109271,75 грн. пені.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- суд, враховуючи приписи п.3 ст.83 ГПК України та п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 28.12.2011р. №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити чи є наведені відповідачем обставини винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності пені наслідкам порушення;

- відповідно до п.1.1 договору №22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. постачальник зобов"язується передати покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. В зв"язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 1720485,75 грн.;

- за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, що встановлюють чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України;

- позивач як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови;

- до матеріалів справи позивачем було надано звіт про фінансові результати ПАТ "НАК "Нафтогаз" за перше півріччя 2012 року, який підтверджує збитковість підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, уточнивши, що стягненню підлягає пеня у розмірі 1109271,90 грн.

Відповідач у письмовому відзиві №03-05/1457/1105 від 09.07.2013р. та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (покупець) укладено договір № 22-ТЕ/11 на постачання природного газу, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору (а.с.11-17).

Відповідно до п.1.2 договору газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно п.2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 45 287 тис. куб. м. за наявності його обсягів.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що кількість газу, поставленого покупцю за цим договором, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця.

Як встановлено п.5.2 договору, ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу, становить 1390,2000 грн. в тому числі ПДВ - 218,2000 грн.

Додатком №2 до договору сторони погодили обсяги постачання природного газу на 2012 рік, що становить 34951,05 тис.куб.м. (а.с.22).

01.11.2011 року ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу №22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. (а.с.25), згідно якої пункт 5.2. договору викладено в новій редакції: "Ціна за якою покупець оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1309,2000 грн. в тому числі ПДВ - 68,6200 грн. ".

30.12.2011 року сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. (а.с. 27-35), якою умови договору викладено у новій редакції редакції.

Згідно п.1.1 договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.3 договору договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6 договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

У відповідності до пунктів 2.7, 2.8, 2.9 договору постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за природний газ становить 1309,20 грн. за 1000 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердження тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6 договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пунктів 5.3, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3 договору споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

26.03.2012 року ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду №3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року, згідно якої пункт 4.5 договору викладено в наступній редакції: «Розрахунковий період за договором становить один місяць - 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно» (а.с.36).

20.08.2012 року сторонами договору укладено додаткову угоду №4 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року, якою погоджено вважати договір № 22-ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року (а.с. 37).

За період листопад 2011 року - серпень 2012 року ПАТ "Рівнегаз" поставило відповідачу природний газ на загальну суму 36520619 грн. 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: № 22-ТЕ/11 від 30.11.2011 року на суму 5618 756 грн. 47 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.12.2011 року на суму 6073238 грн. 71 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.01.2011 року на суму 7477040 грн. 20 коп.; №22-ТЕ/11 від 29.02.2012 року на суму 7547383 грн. 52 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.03.2012 року на суму 4646424 грн. 11 коп.; № 22-ТЕ/11 від 30.04.2012 року на суму 2376276 грн. 55 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.05.2012 року на суму 932564 грн. 12 коп.; № 22-ТЕ/11 від 30.06.2012 року на суму 540474 грн. 41 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.07.2012 року на суму 649978 грн. 53 коп.; № 22-ТЕ/11 від 31.08.2012 року на суму 658483 грн. 10 коп. (а.с. 40-49).

24.10.2012р. ПАТ "Рівнегаз" (первісний кредитор) та ПАТ "НАК" Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір № 14/6062/12 про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. в сумі 21107482 грн. 32 коп. (а.с. 9-10).

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Згідно з п. 2.2. договору право вимоги вважається переданими після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Відповідно до п. 2.4 договору сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредиторові шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги ПАТ "Рівнегаз" направило ТОВ "Рівнетеплоенерго" повідомлення №10-3554 від 29.10.2012р. про відступлення ПАТ "НАК" Нафтогаз України" права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-ТЕ/11 на суму 21107482 грн. 32 коп. (а.с. 39).

Згідно акту приймання-передачі документів від 24.10.2012 року ПАТ "Рівнегаз" передало ПАТ "НАК" Нафтогаз України" документи, які засвідчують право вимоги щодо оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-ТЕ/11 на суму 21107482 грн. 32 коп. (а.с. 38).

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, ТОВ "Рівнетеплоенерго" заборгованість в розмірі 21107482,32 грн. сплатило в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених договором №22-ТЕ/11 від 29.09.2011р.

За вказаних обставин, ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 1720485,75 грн. пені, 95967,97 грн. інфляційних та 480932,73 грн. 3% річних, всього - 2297386,44 грн. (а.с.2-5).

Заявою №03-05/1159/700 від 25.04.2013р. відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені за зобов"язаннями грудня 2011 року в сумі 53763,20 грн., січня 2012 року в сумі 411949,70 грн. та лютого 2012 року в сумі 38355,56 грн. та відмовити в позові в цій частині (а.с.110).

16.05.2013 року відповідач подав до суду заяву №03-05/1386/356, в якій, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, через заборгованість споживачів та відсутність відшкодування різниці в тарифах на послуги, просить суд зменшити розмір пені на 70%. (а.с.126-128).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 05.06.2013р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 611213 грн. 85 коп. пені, 480893 грн. 78 коп. 3% річних, та 21842 грн. 28 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено (а.с.144-147).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення пені, судових витрат та скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 14954,08 грн., а в решті - рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав в повному обсязі, проте, заборгованість в сумі 21107482 грн. 32 коп. була ним сплачена з порушенням строків, передбачених договором №22-ТЕ/11 від 29.09.2011р., що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за прострочку оплати вартості природного газу, поставленого, зокрема:

- в грудні 2011 року, пеню нараховано за період з 11.02.2012р. по 27.03.2012р. - в сумі 53763,20 грн.;

- в січні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.02.2012р. по 10.08.2012р. - в сумі 411949,70 грн.;

- в лютому 2012 року, пеню нараховано за період з 11.03.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 570384,23 грн.;

- в березні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.04.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 348481,81 грн.;

- в квітні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.05.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 179194,63 грн.;

- в травні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.06.2012р. по 07.12.2012р. - в сумі 68795,71 грн.;

- в червні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.07.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 33004,38 грн.;

- в липні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.08.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 31433,39 грн.;

- в серпні 2012 року, пеню нараховано за період з 11.09.2012р. по 06.12.2012р. - в сумі 23478,70 грн.

Всього - 1720485,75 грн. (розрахунок на а.с.50-52).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постачання природного газу позивачем здійснювалось протягом листопада 2011 року - серпня 2012 року, до суду позивач звернувся 21.03.2013р. (про що свідчить дата на штемпелі відділення поштового зв"язку, в якому позовну заяву направлено до суду), з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за прострочку оплати вартості природного газу, поставленого в грудні 2011р., січні-лютому 2012р., строк оплати якого наступив, відповідно, 10.01.2012р., 10.02.2012р., 10.03.2012р.

Здійснивши перерахунок пені за період з 21.03.2012 року по 06.12.2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що її розмір за вказаний період становитиме 1222427 грн. 69 коп. (а.с.139).

Проте, судова колегія не погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, з якого неможливо встановити складові суми боргу, на яку нараховано пеню.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням норм ч.6 ст.232 ГК України, п.1 ч.2 ст.528 ЦК України, судова колегія дійшла висновку, що розмір пені, нарахованої з 21.03.2012р., тобто в межах строку позовної давності, на заборгованість за поставлений в грудні 2011р., січні-квітні 2012р. природний газ, складає 1512671,40 грн.

Зокрема, за прострочку оплати вартості природного газу, поставленого:

- в грудні 2011р., пеню нараховано за період з 21.03.2012р. по 27.03.2012р. в сумі 1787,77грн., що відповідає розміру пені, нарахованому позивачем за цей же період (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.02.2012р. по 20.03.2012р.);

- в січні 2012р., пеню нараховано за період з 21.03.2012р. по 10.08.2012р. в сумі 288455,95грн., що відповідає розміру пені, нарахованому позивачем за цей же період (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.02.2012р. по 20.03.2012р.);

- в лютому 2012р., пеню нараховано за період з 21.03.2012р. по 10.09.2012р. в сумі 538421,25грн. (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.03.2012р. по 20.03.2012р.);

- в березні 2012р., пеню нараховано за період з 11.04.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 348481,81грн., що відповідає розміру пені, нарахованої позивачем;

- в квітні 2012р., пеню нараховано за період з 11.05.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 179194,63грн., що відповідає розміру пені, нарахованої позивачем;

- в травні 2012р., пеню нараховано за період з 11.06.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 68413,52грн. (позивачем безпідставно нараховано пеню за 07.12.2012р., оскільки цієї дати борг був сплачений, отже пеня підлягала нарахуванню по 06.12.2012р.).

Позивачем правомірно нараховано пеню за поставлений в червні, липні, серпні 2012р. природний газ, відповідно, за періоди з 11.07.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 33004,38 грн., з 11.08.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 31433,39 грн., з 11.09.2012р. по 06.12.2012р. в сумі 23478,70грн.

Положеннями ч.1 ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Приписами п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені.

З огляду на те, що тарифи, які використовує відповідач, не відповідають фактичним витратам з надання послуг теплопостачання та не відшкодована різниця в тарифах на послуги теплопостачання для ТОВ "Рівнетеплоенерго" для населення за 2012 рік становить 15998710 грн. 65 коп., очікувана різниця в тарифах для населення за перший квартал 2013 року становить 6000000 грн. 00 коп., а також те, що відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, враховуючи ступінь виконання зобов"язання - станом на 06.12.2012р.відповідач повністю оплатив борг, а також те, що розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання, складає 1512671,40 грн., судова колегія дійшла висновку про зменшення пені до 800000,00 грн., стягнувши її з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 480932 грн. 73 коп. 3% річних (розрахунок на а.с.50-52).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 480893,78 грн. 3% річних, оскільки позивачем безпідставно нараховано 3% річних за 07.12.2012р., у зв"язку з несвоєчасною оплатою вартості газу, отриманого в травні 2012р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 95967 грн. 97 коп. інфляційних втрат, нарахованих за періоди: з 16.11.2011р. по 15.12.2011р.; з 16.12.2011р. по 15.01.2012р.; з 16.01.2012р. по 15.02.2012р.; з 16.02.2012р. по 15.03.2012р., з 16.01.2012р. по 15.02.2012р. та з 16.02.2012р. по 15.03.2012р.

Слід зазначити, індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційні зміни розраховуються з урахуванням цього місця.

Згідно зробленого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат за вказані позивачем періоди (а.с. 141) сума інфляційних втрат становить 0 грн. 00 коп., а тому відмовлено у позові в цій частині.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих у зв"язку з несвоєчасною оплатою вартості природного газу, поставленого в листопаді-грудні 2011р., лютому 2012р.

Слід зазначити, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати на суму 7477040,20грн. за поставлений в січні 2012р. природного газу за період з 15.01.2012р. по 15.03.2012р., оскільки строк оплати вказаної суми наступив 10.02.2012р., тобто прострочення платежу - з 11.02.2012р., а не з 15.01.2012р.

Проте, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14954,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2012р., у зв"язку з несплатою заборгованості в сумі 7477040,20 грн. за поставлений в січні 2012р. природний газ.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013р. слід змінити в частині стягнення пені, судових витрат та скасувати в частині відмови у стягненні 14954,08 грн. інфляційних втрат, а в решті - рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013р. у справі №918/399/13 змінити в частині стягнення пені, судових витрат та скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 14954,08 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 800000 грн. 00 коп. пені, 480893 грн. 00 коп. 3% річних, 14954,08 грн. інфляційних, всього - 1295847 грн. 08 коп. та 40170 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2037 грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №918/399/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),

3 - відповідачу (33027, м.Рівне, вул.Галицького, 27),

4 - в наряд.