Ухвала суду № 32618223, 22.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/15351/12 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/746/13 Категорія:19 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Овсієнко А.А., Веремчук Л.М.,

при секретарі - Масляній С.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1,

представника служби у справах дітей райдержадміністрації - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 05.02.2008 року за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В поданій до суду позовній заяві ПАТ «Кредитпромбанк» просив звернути стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Кредипромбанк» за кредитним договором від 05.02.2008 року в сумі 1948867,44 грн. за період з 05.02.2008 року по 19.10.2011 року: земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,19 га, кадастровий номер 0722883400:01:002:1480, житловий будинок загальною площею 290,7 кв.м. та всі допоміжні господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1, шляхом примусової реалізації.

Вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 09.01/002/08-НВклн, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі - 1 400 000,00 грн. зі строком погашення не пізніше 04.02.2033 року. В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, 05.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 09.01/001/I01/08- НВклн, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 290,7 кв.м., вартістю 1 258 306,00 грн., майнові права на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,19 га, кадастровий номер 0722883400:01:002:1480, реєстраційний №972 за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 411 800,00 грн.

11.10.2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання недійсним іпотечного договору від 05.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 972.

Ухвалою суду від 11.10.2012 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

11.10.2012 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_8

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.03.2013 року позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого житлового приміщення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 05.02.2008 року в сумі 1 948 867,44 грн. за період з 05.02.2008 року по 19.10.2011 року звернуто стягнення на нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,19 га кадастровий номер 0722883400:01:002:1480, житловий будинок загальною площею 290,7 кв.м та всі допоміжні господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 шляхом примусової реалізації. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 в користь ПАТ «Кредитпромбанк» судовий збір в розмірі 214,60 грн., по 107,30 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсним іпотечного договору від 05.02.2008 року та в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог та про відмову в позові ПАТ «Кредитпромбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.

Представник позивача ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 09.01/002/08-НВклн, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі - 1 400 000,00 грн. зі строком погашення не пізніше 04.02.2033 року (а.с. 7-12).

Згідно п. 2.1.1. кредитного договору кошти надавались на купівлю нерухомого майна - земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,19 га, кадастровий номер 0722883400:01:002:1480, житлового будинку загальною площею 290,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

П. 4.1.1. кредитного договору позичальник, починаючи з березня 2008 року зобов'язується забезпечити погашення кредиту отриманого на купівлю нерухомості відповідно до п. 2.1.1. цього договору, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 2.2. цього договору, або на умовах, передбачених п. 2.8. цього договору, у період з 1 по 10 число, включно, кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 10-те число календарного місяця, заборгованість за кредитом не перевищувала суми, визначеної кредитним договором (а.с. 7).

Згідно умов п. 4.3. вищезазначеного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа, включно, кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 04.02.2033 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами (а.с. 9).

В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вищезазначеним кредитним договором, 05.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 09.01/001/I01/08- НВклн, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 290,7 кв.м., вартістю 1 258 306,00 грн., майнові права на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,19 га, кадастровий номер 0722883400:01:002:1480, реєстраційний №972 за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 411 800,00 грн. (а.с. 13, 14).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що виявилось у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та графіку платежу, що призвело до утворення заборгованості.

Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задоволити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання та неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору у разі порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень цього договору. Розділом 4 визначено порядок звернення на предмет іпотеки (а.с. 13-14).

Невиконання позичальником умов кредитного договору, у результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 947 167,44 грн., підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.12.2011 року, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_5, поручителів ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Інжбудкомплект» на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 05.02.2008 року в розмірі 1 947 167,44 грн. Рішенням апеляційного суду від 09.01.2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 та ПП «Інжбудкомплект» залишено без змін, скасовано в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 з підстав припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя (а.с. 184-186).

Невиконання позичальником ОСОБА_5 умов кредитного договору є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, тому рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 є законним та обґрунтованим.

Також з повідомлення-вимоги від 15.05.2012 року вбачається, що банком дотримані вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання відповідачу у справі - іпотекодавцю ОСОБА_3 та боржнику ОСОБА_5 письмової вимоги щодо усунення порушень закону та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Повідомлення-вимога вручена ОСОБА_3 22.05.2012 року, що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 17-18).

ОСОБА_3, звертаючись до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного договору, вимоги обґрунтувала тим, що в будинку по АДРЕСА_1 на момент укладення договору іпотеки проживали та були зареєстровані її малолітні діти - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у зв'язку з тим, що укладенням договору іпотеки порушені права та інтереси дітей, договір вчинено без дозволу органу опіки та піклування, тому він є нікчемним.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 покликається на будинкову книгу та паспортні дані, відповідно до яких на момент укладення договору іпотеки в спірному будинку були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх неповнолітні діти.

Відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, необхідна згода органів опіки та піклування. Недотримання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, відповідно до вищевказаних положень закону, підлягають з'ясуванню у даній справі обставини чи мали малолітні діти ОСОБА_3 право власності чи право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 на момент укладення договору іпотеки, тобто станом на 05 лютого 2008 року.

Відповідно до довідок Липинської сільської ради від 04.02.2008 року в будинку по АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1, ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми на момент укладення договору іпотеки була зареєстрована в АДРЕСА_1 батько дітей - ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 (а.с. 31-33).

З оглянутих в суді апеляційної інстанції господарських книг за 2006-2010 роки вбачається, що ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 значиться в списках членів домогогосподарства за адресою АДРЕСА_1, вибули із зазначеного господарства вказані особи 12.05.2008 року, ОСОБА_5 зареєстрований в господарстві за адресою АДРЕСА_2, а в господарстві за адресою АДРЕСА_1 значилась ОСОБА_1 ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_5 та їх діти прибули в зазначене господарство 12.05.2008 року, тобто після укладення договору іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.02.2006 року «Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів контролю з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб в Україні» на Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та його територіальні органи покладені обов'язки щодо реєстрації зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб. Особи, які проживають в приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги. На підставі поданих документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірники талона реєстрації місця проживання та заносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документа шляхом проставлення печатки відповідного зразка.

Згідно з довідками реєстраційного органу, місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано в с. Липини Луцького району (без зазначення будинку та вулиці) з 17.05.2000 року, ОСОБА_5 - з 28.03.2001 року, місце проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не зареєстровано (а.с. 145-148).

Відповідно до карток Р-1, оформлених в ВГІРФО Луцького РВУ МВС, які були оглянуті в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 значаться зареєстрованими в с. Липини Луцького району без зазначення вулиці та будинку місця проживання.

З оглянутих в суді апеляційної інстанції матеріалів кримінальної справи, а саме ксерокопії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які були виготовлені на момент укладення договору іпотеки станом на 23.01.2008 року, достовірність яких стверджується підписами цих осіб, свідчить, що у штампі проставленому на паспорті ОСОБА_3 зазначено місце проживання с. Липини з 04.08.1993 року, на паспорті ОСОБА_5 - с. Липини з 09.12.1996 року, тобто адреса місця проживання в цих документах відповідала реєстраційним документам щодо реєстрації місця проживання.

Отже, реєстраційні документи місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_5 не підтверджували, що батьки та їх неповнолітні діти на момент укладення договору іпотеки були зареєстровані та проживали по АДРЕСА_1.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року нотаріуси для встановлення факту права користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційними конторами, такі дані також одержуються з будинкової книги.

Іпотечний договір від 05.02.2008 року укладався та посвідчувався нотаріусом на підставі даних будинкової книги НОМЕР_1, яка видана 21.01.2008 року попередньому власнику ОСОБА_1 Також встановлено, що договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та договір іпотеки укладався та посвідчувався нотаріусом одночасно 05.02.2008 року. В будинковій книзі значилась зареєстрованою ОСОБА_1 та відсутні записи щодо реєстрації неповнолітніх дітей та їх батьків (а.с. 237-239).

Будинкова книга НОМЕР_2 щодо прописки та реєстрації громадян в АДРЕСА_1 на яку покликається апелянт як на підтвердження своїх вимог не може підтверджувати обставин щодо проживання осіб на момент укладення договору іпотеки, оскільки будинкова книга оформлялась після укладення договорів 21.02.2008 року.

Крім того дані, які зазначені в цій будинковій книзі та в паспортних документах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо їх реєстрації за адресою АДРЕСА_1 відповідно з 04.08.1993 року, 09.12.1996 року, їх дітей - ОСОБА_6 з 30.08.2000 року, ОСОБА_7 з 15.05.2004 року не відповідають реєстраційним документам, у яких ці особи не значаться зареєстрованими за вказаною адресою.

Про те, що дані щодо дати реєстрації в будинковій книзі НОМЕР_2 та в паспортах не відповідають первинним документам підтверджено свідоцтвом про право власності на спірний житловий будинок, яке було видано виконавчим комітетом Липинської сільської ради 31.08.2000 року (а.с. 24), тим самим спростована можливість реєстрації вказаних осіб в спірному житловому будинку в 1993-1996 роках, довідкою Липинської сільської ради про реєстрацію неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у житловому будинку 12.05.2008 року (а.с. 127), постановою про зупинення досудового слідства у кримінальній справі, порушеної 27.05.2012 року за ст. 358 ч. 4 КК України по факту внесення в будинкову книгу даних щодо реєстрації дітей в 2000-2004 роках, які не були зареєстровані та не проживали.

Ухвала апеляційного суду від 17.04.2003 року в справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_10 про звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору не може підтверджувати або спростовувати обставин права користування дітей житловим будинком по АДРЕСА_1, оскільки предметом судового розгляду в цій справі були права користування житловим будинком по АДРЕСА_1

Відповідно до ст. ст. 10, 1, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на час укладання договору іпотеки 05.02.2008 року у спірному будинку були зареєстровані та проживали батьки неповнолітніх дітей та їх діти, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом для визнання оспорюваного правочину недійсним немає, так як діти не мали права користування житловим приміщенням і їх права та інтереси укладеним договором іпотеки не були порушені.

На правильність вирішення даного спору не впливають доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції вимог відносно встановлення факту проживання в спірному будинку малолітніх дітей, оскільки згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: