Рішення № 32618124, 24.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2013 р. Справа № 902/925/13

Провадження № 2/902/51/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засіданні Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Елакс" 65006, м.Одеса, вул.Вапняна, 87

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 21029, АДРЕСА_1

про стягнення 138249,41 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Тітова С.Г. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Елакс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 138249,41 грн. заборгованості за отримані товари.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.06.13 р. порушено провадження у справі № 902/925/13 з призначенням засідання на 15.07.13 р.

Ухвалою суду від 15.07.13 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 24.07.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача свої правом захисту не скористався, в судове засідання не з''явився, відзиву по справі не надав.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На виконання укладеного між сторонами Договору № 101-ЮР від 19.03.12 р. на поставку лакофарбної продукції позивач поставив, а відповідач прийняв у власність продукцію на загальну суму 186582,09 грн. Накладними №234 від 28.12.12 р., № 232 від 28.09.12 р. та № 233 від 28.09.12 р. відповідач повернув частину товару на загальну суму 48332,68 грн.

Згідно положень Договору покупець проводить оплату за отриману продукцію протягом 30 календарних днів з моменту поставки (п.3.2.)

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, поставивши при цьому відповідачу лакофарбної продукції на загальну суму 186582,09 грн., свідченням чого слугують видаткові накладні №145 та № 148 від 19.03.13 р., які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, ФОП ОСОБА_2 не здійснив розрахунки за отриманий товар, утворивши при цьому заборгованість в сумі 138 249,41 грн. (186582,09 грн. - 48332,68 грн.= 138249,41 грн.)

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснення оплати виниклого боргу, однак вирішити в досудовому порядку спір не вдалось, що і спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 138249,41 грн. - основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків за отриману продукцію (як то платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 655, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (21029, АДРЕСА_1. інд. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Елакс" (65006, м.Одеса, вул.Вапняна, 87, код ЄДРПОУ 00204659) 138 249,41 грн. боргу та 2 764,99 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 липня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 65006, м.Одеса, вул.Вапняна, 87

3 - відповідачу 21029, АДРЕСА_1