Ухвала суду № 32617917, 24.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"24" липня 2013 р. Справа № 817/1396/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "31" травня 2013 р. у справі за позовом приватного підприємства "Навантажувач-Сервіс" до державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі-ДПІ) від 18.12.2012 №0005872342 та №0005882342.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДПІ з питань підтвердження господарських відносин приватного підприємства "Навантажувач Сервіс" (далі-Підприємство) з ТОВ "Асгільдія" за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та на підставі акту перевірки від 10.12.2012 №670/22-200/33510685 прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 18.12.2012 №0005882342, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 12 647,50 грн., з яких: 10118 грн. - за основним платежем та 2529,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми "Р" від 18.12.2013 №0005872342 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 11636 грн.

Згідно вказаних документів Підприємство порушило пункт 44.1 ст.44 розділу 1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 розділу III, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання йому за платежем "податок на прибуток" та "податок на додану вартість по вітчизняних товарах".

Суд встановив, що такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірки, відображених у акті від 13.06.2012 №576/2240/37617576 державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асгільдія" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Євро класс трейд" за періоди вересень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 року. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством "Асгільдія", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, з вище зазначених фактів вбачається, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Асгільдія" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ "Асгільдія", фінансово-господарські відносини між останнім та контрагентом є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

З податкового повідомлення-рішення №0005872342 від 18.12.2012 року, вбачається, що воно базується на висновках ДПІ про заниження Підприємством податку на прибуток за ІІ-ІV кв. 2011 року на суму 11636 грн., висновки зроблено на підставі аналізу господарських операцій з ТОВ "Асгільдія", висновків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, викладених в акті перевірки від 13.06.2012 №576/2240/37617576 та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що у ТОВ "Асгільдія" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і під час перевірки не було встановлено факту передачі товарів позивачу у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що підтверджують виникнення податкових зобов'язань. Поряд з тим, в акті перевірки засвідчено, що Підприємством для проведення перевірки було надано первинні документи (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, та ін.), що підтверджують його взаємовідносини з ТОВ "Асгільдія".

Проте, згідно акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 №576/2240/37617576 податковий орган зробив висновок, що згідно ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України вчинені з ТОВ "Асгільдія" правочини мають ознаки нікчемності і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд першої інстанції вірно не погодився з такими висновками.

Так, з'ясовано при розгляді справи, що на виконання договору, укладеного між Підприємством та ТОВ "Асгільдія", було поставлено товарно-матеріальні цінності (диски ГДП 6860,220 шт.; контакти, вісь, реле, корпус фільтра, 400 шт.; контакти, 600 шт.) на суму 60708,72 грн., в зв'язку з чим виписано: податкову накладну №69 від 07.10.2011 (а.с.68), видаткову накладну №69 від 07.10.2011 (а.с.69), податкову накладну №17 від 17.12.2011 (а.с.70), видаткову накладну №17 від 17.11.2011 (а.с.73), податкову накладну №1 від 01.11.2011 (а.с.75), видаткову накладну №1 від 01.11.2011 (а.с.77). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, згідно банківських виписок: №520 від 17.11.2011 на суму 34356 грн., оплата за запчастини згідно рах.14 від 17.11.2011 та №484 від 01.11.2011 на суму 6285,36 грн. оплата за запчастини згідно рах.1 від 31.10.2011.

Згідно угоди про уступку права вимоги №071011 від 07.11.2011 укладеного між ТОВ "Асгільдія" (далі - Боржник) з однієї сторони, і ПП "Навантажувач-Сервіс" (новий боржник), з другої сторони та ТОВ "Техноторг-Ком" (Кредитор) з третьої сторони встановлено, що новий боржник - ПП "Навантажувач-Сервіс" при згоді Кредитора, приймає на себе обов'язки Боржника перед Кредитором по погашенню заборгованості в сумі 20067,36 грн., яка виникла по договору укладеному між боржником та кредитором.

Підприємство перерахувало кошти за договором переуступки боргу для ТОВ "Техноторг-Ком" згідно банківської виписки №439 від 07.10.2011 р. на суму 20067,36 грн., оплата за запчастини згідно рах.30081-14 від 04.10.2011 року.

Суд встановив, що формування витрат здійснювалося на підставі зазначених первинних бухгалтерських документів у ІІ-ІV кварталі 2011 року. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними ДПІ суду не надано.

В ході розгулу справи підтверджено, що у 2011-2012 рр. Підприємство використало придбані у ТОВ "Асгільдія" товарно-матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: реалізував їх ПАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", ТОВ "ВК Промсервіс", ПАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського", ПАТ "Рівнеазот" та ін.

Відтак, віднесення позивачем до складу витрат в ІІ-ІV кварталі 2011 року сум, сплачених на оплату товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Асгільдія", відповідає вимогам ст. 138 Податкового кодексу України.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які були виключені податковим органом зі складу витрат позивача, відсутні.

А пунктом 140.5 ст.140 Податкового кодексу України визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тому, суд вірно визнав протиправним виключення ДПІ зі складу витрат позивача сум, сплачених ним на користь ТОВ "Асгільдія" в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд встановив, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено перелік документів, якими повинен підтверджуватися факт поставки товару. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Проте, товарно-транспортні накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування автомобільним транспортом певного товару та їх відсутність не може свідчити про відсутність господарських операцій.

Щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ "Асгільдія", то суд встановив, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Асгільдія", підтверджується дослідженими вище доказами. Доказів того, що товарно-матеріальні цінності придбані позивачем не з метою використання їх у господарській діяльності, податковим органом суду не надано.

Висновок податкового органу про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Асгільдія" суд вірно визнав безпідставним, надавши правову оцінку представленим доказам.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0005882342 від 18.12.2012 року, суд встановив, що висновки ДПІ зроблено на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Асгільдія", висновків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, викладених в акті перевірки від 13.06.2012 №576/2240/37617576 та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (вкладиші, ролики, реле, станція управління тощо) відсутні.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кредит за отриманими позивачем від ТОВ "Асгільдія" товарно-матеріальними цінностями підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Асгільдія" для позивача, в акті перевірки не зазначено.

При розгляді справи з'ясовано, що податкові накладні, які виписані ТОВ "Асгільдія" для позивача, містить всі необхідні обов'язкові реквізити. Крім того, зобов'язання за договором виконані сторонами в повному обсязі, заборгованість відсутня. ТОВ "Асгільдія" на момент здійснення господарської операції з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість. Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується відомостями, відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, в ході розгляду справи достовірно встановлено фактичне здійснення позивачем господарських операцій та правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, до складу податкового кредиту. З огляду на реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Асгільдія", безпідставність доводів відповідача про безтоварність операцій та нікчемність правочинів, суд зробив вірний висновок, що у податкового органу відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням у ТОВ "Асгільдія" товарно-матеріальних цінностей. Можливі порушення з боку ТОВ "Асгільдія" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Податковим органом, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень та на спростування вищевикладеного.

Суд постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "31" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

А.В. Жизневська

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Навантажувач-Сервіс" вул.Курчатова,18-а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023