Ухвала суду № 32613575, 22.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2108/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 42 Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Василенко Л. І. суддів Пальонний В. С. , Магда Л. Ф. при секретаріКуцопатра Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі за позовом ДНЗ « Черкаський професійний будівельний ліцей» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з учнівського гуртожитку без надання іншого житлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

Черкаський професійний будівельний ліцей звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з учнівського гуртожитку без надання іншого житлового приміщення

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що ОСОБА_6 працювала з 02.08.1993 р. майстром виробничого навчання ПТУ № 15, звільнена за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) з 11.03.1997 р. У зв'язку з роботою ОСОБА_6 було надано кімнату АДРЕСА_2 для проживання. З 07.05.1999 р. в даній кімнаті була зареєстрована донька ОСОБА_6 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., а з 03.10.2006 р., на підставі заяви ОСОБА_6, в даній кімнаті був зареєстрований чоловік ОСОБА_7

В 2010 р. ПТУ-15 було реорганізовано в Черкаський будівельний ліцей, 12.12.2012 р. здійснена державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності. У зв'язку з необхідністю забезпечення житлом в учнівському гуртожитку учнів ліцею адміністрація звернулась до відповідачів з вимогою виселитись з займаної кімнати № АДРЕСА_2, дана вимога ґрунтувалась на ч.2 ст.132 ЖК України, згідно з якою особи, які поселились в гуртожиток в зв'язку з роботою, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, в разі звільнення з роботи за власним бажанням. Відповідачі вимогу про виселення не виконали, чим позивачу створені перешкоди в користуванні гуртожитком. Просить суд виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_2.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.04.2013 р. до участі в справі в якості третьої особи залучений орган опіки і піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ДНЗ «Черкаський професійний будівельний ліцей» судові витрати по оплаті судового збору по 114,70 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 р., як постановлене з порушенням норм матеріального права та їх неправильним застосуванням, та винести нове, яким позовні вимоги ДНЗ «Черкаський професійний будівельний ліцей» залишити без задоволення.

При цьому вказали, що позивач не надав відомості про необхідність забезпечення житлом учнів станом на день подання позову. На майбутні періоди не вказав, яка кількість студентів потребує забезпечення житлом.

Суд не врахував, що ОСОБА_6 була забезпечена житлом в гуртожитку як молодий спеціаліст.

Крім того, вважають, що не обґрунтованим є посилання суду щодо незаконності видачі ордера № 148 на ім'я ОСОБА_7

Гуртожиток по АДРЕСА_3 відноситься до державного житлового фонду, а тому на думку апелянтів, правовідносини, які виникли між сторонами, повинні вирішуватись на підставі положень глави 2 розділу 2 ЖК України і виселення необхідно здійснювати лише з наданням іншого житлового приміщення, яке має ті ж самі особливості, як і житло в якому вони проживають до теперішнього часу.

Судом не враховано вимоги ст. 8 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. АДРЕСА_2 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 127 ЖК України та п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 р. № 208 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з Типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 9 грудня 1993 р. № 440, визначено, що студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів на період навчання. Рішення про виділення в гуртожитках приміщень приймається власником або уповноваженим ним органом навчального закладу при погодженні з профкомом студентів. На підставі рішення про надання місця в гуртожитку власник або уповноважений ним орган навчального закладу чи студмістечка видає йому спеціальний ордер, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці.

За частини 2 ст.132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселились в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення, зокрема, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_6 за направленням Конотопського індустріально - педагогічного технікуму 02.08.1993 р., в якості молодого спеціаліста, була прийнята на роботу в Черкаське ПТУ № 15 на посаду майстра виробничого навчання і з відома керівництва даного навчального закладу поселена до кімнати АДРЕСА_2, де і була зареєстрована з 18.08.1993 р.

Згідно до по етажного плану площа кімнати № АДРЕСА_2 становить 18 кв. м.

18.02.1995 р., зареєструвавши шлюб з ОСОБА_7, ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6. Від шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають дочку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та зареєстрована в спірній кімнаті з 07.05.1999 р.

Відповідно до наказу № 34-К від 11.03.1997 р., ОСОБА_6 було звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, без посилання на причини, пов'язані з неможливістю продовження роботи.

ОСОБА_7 зареєстрований в кімнаті № АДРЕСА_2 з 18.10.2006 р., на підставі заяви дружини та ордеру директора ПТУ № 148а від 16.10.2006 р. а.с. 9, 37.

За викладених обставин судом правомірно було встановлено, що ордер № 148а від 16.10.2006 р. про надання ОСОБА_7 для постійного проживання кімнати № АДРЕСА_2 в гуртожитку був виданий не на підставі рішення власника за погодженням з профкомом, отже виданий за межами повноважень щодо розпорядження державним житловим фондом та без дотримання вимог закону. Питання про поселення відповідачів в учнівський гуртожиток та про постановку на квартирний облік в навчальному закладі на спільному засідання профкому і адміністрації не розглядалось. Учнівський гуртожиток призначений для тимчасового проживання на період роботи чи навчання та не являється жилим приміщенням, пристосованим для постійного проживання сімей.

Крім того, суд встановив, що до реєстрації в учнівському гуртожитку ОСОБА_7 належала на праві власності 1/3 частина чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1. Дану квартиру відповідач зі своїми батьками продав 28.09.2006 р., тим самим розпорядившись на свій розсуд належним йому на праві власності житлом, незважаючи на те, що обов'язок щодо забезпечення житлом неповнолітніх дітей лежить в першу чергу на їх батьках.

За договорами найму ОСОБА_6 ПТУ № 15 у найом надавались кімнати № АДРЕСА_4 та № АДРЕСА_2 з 01.01.2001 р. до 01.01.2002 р., з 01.01.2002 р. по 01.01.2003 р., з 01.05.2005 р. по 01.05.2006 р. та з 01.01.2007 р. по 01.01.2008 р. а. с. 86 - 89.

01.05.2008 р. між ОСОБА_6 та ПТУ № 15 був укладений договір майнового найму, відповідно до умов якого навчальний заклад передав їй у користування житлові приміщення - кімнати № АДРЕСА_4 та № АДРЕСА_2 по 30.04.2009 р. При цьому умовами наведеного договору було передбачено закінчення строку найму 30.04.2009 р. а. с. 85.

По закінченні строку дії вказаного договору відповідачі продовжували проживати в займаній кімнаті учнівського гуртожитку, сплачуючи платежі за користування гуртожитком.

Після реорганізації ПТУ №15, за наказом Міністерства освіти і науки України № 610 від 21.06.2010 р., в державний навчальний заклад Черкаський професійний будівельний ліцей, відповідачі продовжили проживати у кімнаті № АДРЕСА_2 вказаного гуртожитку.

Адміністрація гуртожитку неодноразово доводила до відома відповідачів вимоги про виселення шляхом розміщення оголошення для мешканців гуртожитку, що, як з'ясував суд, не оспорювали відповідачі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.04.2011 р. було визнано право власності за державою в особі Міністерства освіти і науки на навчальний корпус, гуртожиток, які перебували в оперативному управлінні ПТУ № 15.

Будівля п'ятиповерхового гуртожитку по АДРЕСА_3 на баланс ПТУ № 15, згідно до акту від 19.05.1970 р. була прийнята як студентський гуртожиток на 515 учнів, введений в експлуатацію в 1968 році.

12.12.2012 р. здійснена державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності. Згідно витягу про державну реєстрацію № 36685535 від 12.12.2012 р. право власності на гуртожиток по АДРЕСА_3 зареєстроване за Державою в особі Міністерства освіти і науки України на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2012 р. з передачею гуртожитку в оперативне управління Державного навчального закладу «Черкаський професійний будівельний ліцей» а. с. 5 - 7.

Згідно до ст.137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

При вирішенні спору суд встановив, що відповідно до листа головного державного санітарного лікаря від 24.06.2011 р., враховуючи збільшення набору учнів в 2010 - 2011 навчальному році необхідно забезпечити житлом 306 учнів, що порушує санітарні норми щодо площі проживання на одну особу 6 кв. м, враховуючи проживання у гуртожитку осіб, які не являються учнями ліцею.

Перевіряючи доводи ОСОБА_6 про поважність причини звільнення в 1997 році, суд не знайшов їм підтвердження, так як встановив, що в заяві на звільнення від 04.03.1997 р. ОСОБА_6 не вказувала наявність жодної поважної причини для свого звільнення а. с.81.

Врахувавши викладене та приведені вимоги закону, те, що студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, що ОСОБА_6 була поселена в гуртожиток у зв'язку з роботою, а внаслідок звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин підлягає виселенню з гуртожитку з членами своєї сім'ї без надання іншого житлового приміщення, продовжуючи користуватись займаним житлом, відповідачі створюють перешкоди позивачу в користування даним учнівським гуртожитком за призначенням для забезпечення житлом учнів даного навчального закладу на період навчання, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про який було заявлено відповідачами, то суд першої інстанції, врахувавши вимоги ч. І ст. 261 ЦК України, взявши до уваги, що Державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності була здійснена 12.12.2012 р., і в цій частині правомірно прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а отже відсутні підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

З висновками суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що судом не враховано вимоги ст. 8 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», так як згідно до ч. 2 ст. 1 наведеного Закону, яка регламентує сферу його застосування, цей Закон не поширюється, зокрема, на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :