Рішення № 32613525, 22.07.2013, Зміївський районний суд Харківської області

№2014/4821/2012

Пр. 2/621/280/13

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді -Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зубенко Л.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційна служба Зміївського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстави фактичного прийняття спадщини, зобов'язання проведення державної реєстрації права власності та анулювання реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, а 02.07.2013 року з уточненою позовною заявою до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційна служба Зміївського районного управління юстиції Харківської області в якій просила визнати її такою, що фактично прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_7, визнати право власності в порядку спадкування за законом на підставі фактичного прийняття спадщини після померлого батька на житловий будинок АДРЕСА_2 та зобов'язати реєстраційний відділ Зміївського районного управління юстиції внести зміни до єдиного реєстру прав на нерухоме майно та анулювати реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_2.

За заявою ОСОБА_3 позовні вимоги в частині визнання її особою, яка фактично прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_2, залишені без розгляду.

В обґрунтування остаточних заявлених вимог стосовно визнання права власності в порядку спадкування за законом, як особою, що фактично прийняла спадщину, після померлого батька ОСОБА_7, на житловий будинок АДРЕСА_2, зобов'язання реєстраційного відділу Зміївського районного управління юстиції внести зміни до єдиного реєстру прав на нерухоме майно щодо права власності на нерухоме майно та анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_2, ОСОБА_8 зазначила про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Козіївка Краснокутського району Харківської області ОСОБА_7, був її батьком. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з особистих речей померлого, грошових вкладів на рахунках ВАТ «Ощадбанк» та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2. Позивач є єдиною спадкоємицею за законом після померлого, та прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1. Зазначила, що вона спадщини вона не відмовлялась, до нотаріальної контори з заявою не зверталась, оскільки вважала, що відповідно до вимог ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) та ч. 3 ст. 1268 ЦК України є особою, що фактично прийняла спадщину про що також свідчить рішення Київського районного суду Харківської області від 18.08.2011 року.

Зазначила, що на час відкриття спадщини у виді зазначеного вище будинку у ньому були зареєстровані її чоловік ОСОБА_9 та син ОСОБА_10, в подальшому у 1998 році у будинку з незаконних підстав був зареєстрований ОСОБА_5, після чого така реєстрація була скасована. Рішенням суду від 25.06.2009 року, яке на даний час скасоване Апеляційний судом Харківської області, за ОСОБА_5 було визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_2. Таким чином на даний час відсутні законні підстави виникнення та реєстрації за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння, але 19.06.2013 року реєстраційним відділом Зміївського районного управління юстиції Харківської області їй було відмовлено у внесення змін щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. З огляду на вищевикладене позивача ОСОБА_3 просила її позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 довірила представляти свої інтереси представнику ОСОБА_1, який в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вказав, що факт прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7, його довірительницею підтверджується відомостями встановленими рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2011 року, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності за законом на грошові вклади на рахунках, після померлого батька, довідкою виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району про те, що позивач хоча й не була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем, але постійно проживала з батьком. Крім того вказав на незаконність дій ОСОБА_5 щодо вселення у домоволодіння та здійснення без законних підстав будівництва.

Представник відповідача Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області в судове засідання не з'явився, надали письмову заяву в якій просили провести розгляд справи за відсутністю представника сільської ради. Попередньо, а саме до часу зупинення провадження у справі, представник Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області заперечував проти задоволення позову в обґрунтування чого надали відзив на позовну заяву. (а.с.18-19)

Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечував проти позову вказуючи, що позовні вимоги безпідставні та необгрунтовані. Зазначив, що його довіритель постійно мешкає у спірному будинку, підстав для задоволення позову не має оскільки ОСОБА_3 не приймала спадщину після смерті батька, що відкрилась у виді домоволодіння АДРЕСА_2 так як ще до часу смерті спадкодавця відбулася домовленість про відчудження будинку на користь ОСОБА_5, який в свою чергу передав кошти в рахунок вартості житла ОСОБА_9

Третя особа - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила.

Представник реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подали заяву в якій просили провести розгляд справи за відсутністю їх представника та вказали, що заперечень проти задоволення позову не мають.

Заслухавши пояснення представника позивача, та представника третьої особи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:

Згідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, батьками ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 були ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ( а.с.13)

Після реєстрації шлюбу 18.02.1978 року, ОСОБА_11 присвоєно прізвище ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2, виданого Дзержинським РАГС м. Харків 18.11.1980 року. (а.с.13)

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Козіївка Краснокутського району Харківської області помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3. ( а.с.12)

Мати позивачки - ОСОБА_12, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. ( а.с.14)

Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги після померлого ОСОБА_7 за законом.

Судовим розглядом встановлено, що за життя, а саме з 07.05.1991 року, ОСОБА_7 був власником житлового будинку АДРЕСА_2. ( а.с. 4-6, 8-9)

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25.06.2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення права власності на прибудову до житлового будинку в порядку забудови задоволені у повному обсязі. (а.с.20-22)

В ході розгляду справи, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2013 року було вирішено питання про скасування рішення суду першої інстанції від 25.06.2009 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення права власності на прибудову до житлового будинку в порядку забудови. (а.с.91-94)

З огляду на те, що правовідносини, що є предметом розгляду даної справи, а саме відкриття спадщини (1998 рік), мало місце до 1 січня 2004 року, суд дійшов висновку про необхідність застосування чинного на той час законодавства, зокрема правил Цивільного кодексу Української РСР. ( в редакції 1963 року). З урахуванням того, що спадщина, що відкрилась після померлого ОСОБА_7, не була прийнята ніким із спадкоємців, необхідно також керуватися положеннями діючого ЦК України.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та спадщини після смерті ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

З огляду на зазначене вище, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується належними доказами, що позивач ОСОБА_3 не вчинила дій щодо прийняття спадщини у виді житлового будинку АДРЕСА_2, що відкрилась після смерті її батька.

Так з відомостей, що надійшли на запит суду від Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області (а.с.29) та Харківського обласного нотаріального архіву (а.с.43,45) вбачається, що після смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області та Краснокутської державної нотаріальної контори заяв від спадкоємців про прийняття спадщини чи відмову від такої не надходило.

В свою чергу посилання ОСОБА_3 про те вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Власне представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні в ході пояснень не вказав суду на дії ОСОБА_3, що свідчать про виконання нею вимог ст. 549 ЦК УРСР. В свою чергу зазначив, що ОСОБА_3 була позбавлена можливості вступити в управління та володіння спадковим маном в зв'язку з незаконними діями ОСОБА_5 по вселенню у домоволодіння, незаконному проживанню та користуванню ним.

Однак будь-яких об'єктивних даних, що свідчать про звернення ОСОБА_3 з приводу захисту її порушених прав незаконними діями ОСОБА_5, які б мали місце з часу відкриття спадщини - 1998 рік, на розсуд суду не надано, рівно як не надано даних та не повідомлено причин щодо невчинення позивачем інших дій направлених на оформлення її спадкових прав на домоволодіння в межах строку позовної давності.

Крім того рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2011 року, яке набрало законної сили, вирішено питання про визнання ОСОБА_9 (чоловік позивача) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_2. ( а.с.78)

Вищезазначеним рішенням суду, встановлені факти, які з огляду на зміст ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказування, а саме, що у житловому будинку АДРЕСА_2 з 1997 року зареєстровані та мешкають ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6 (а.с.78)

Вказані обставини, з урахуванням недоведеності викладених ОСОБА_3 у позові обставин в обґрунтування фактичного прийняття спадщини, приймаються судом до уваги, як спростування та відсутність в діях позивачки фактичного прийняття спадщини в контексті ст. ст. 548-549 ЦК УРСР (вредакції 1963 року).

Стосовно посилань ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2011 року, як підставу для задоволення позову, слід зазначити, що безспірними є обставини, що після смерті батька вона дійсно забрала належні ОСОБА_7 ощадні книжки та фактично вступила в володіння спадковим майном в цій частині. (а.с.7)

Однак рішення суду від 18.08.2011 року не містить свідчень про будь-які активні дії, щодо наявність фактичного волевиявлення спадкоємця, спрямованого на володіння, користування та розпорядження спадщиною у виді нерухомого майном - житлового будинку, що характеризуються окремими та специфічними ознаками, такими як здійснення догляду за домоволодінням, підтримання його в належному стані тощо, та мають здійснювались систематично і продовжувались до закінчення строку для прийняття спадщини.

Оскільки прийняття спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може прирівнюватись до фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, суд зазначає наступного:

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщинк, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. Перелік документів та інших доказів, які дозволяють визначити постійність проживання, містяться у п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Згідно з цією нормою доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно довідки виконавчого комітету Козіївської сільської ради №908 від 05.06.2012 року, що надана ОСОБА_3, жителю м. Харків в тім, що її батько ОСОБА_7 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, був постійний жителем АДРЕСА_1, згідно номеру особового рахунку НОМЕР_4 в по господарській книзі №5 Козіївської сільської ради на 1996-2000 роки був зареєстрований один, але проживав разом з дочкою ОСОБА_3, спільно вели господарство. Заповіту по сільській раді не було. (а.с.11, 115)

Аналізуючи вказаний письмовий доказ, доречи єдиний, що наданий ОСОБА_3 як на підставу задоволення позову виходячи зі змісту ч. 3 ст. 1268 ЦК України, суд дійшов висновку, що абсолютних свідчень того, що спадкоємець проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_7, безпосередньо перед його смертю він не містить. Не вбачається з зазначеної вище довідки й підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3, разом зі спадкодавцем, оскільки визначення періоду чи часу проживання позивача з батьком довідка не містить, а лише вказує на таке проживання.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 cт. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванні підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з огляду на те, що позивачем ОСОБА_3 не наведено обставин та не надано до суду належних доказів, що дають підстави для задоволення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстави фактичного прийняття спадщини.

Оскільки вимога щодо зобов'язання проведення державної реєстрації права власності та анулювання реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_2 прямо пов'язана та ґрунтується на вимогах позивача про визнання права власності на нерухоме майно, суд не здійснюючи аналізу законодавства, що регулює порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обґрунтованість позову в цій частині, вирішує питання про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 530, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційна служба Зміївського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстави фактичного прийняття спадщини, зобов'язання проведення державної реєстрації права власності та анулювання реєстрації права власності - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: