Постанова № 32611438, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 905/909/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаСтрілець О.С. дов. від 02.01.2013 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Одеська залізниця"на постановувід 15.05.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 905/909/13-г господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"доДержавного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" простягнення 13671,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення 3% річних в розмірі 22270,62 грн. за період з 22 листопада 2005 року по 22 січня 2013 року та інфляційних витрат за період з листопада 2005 року по грудень 2011 року в розмірі 11400,86 грн., а всього 13671,48 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року (суддя Говорун О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2223,02 грн., інфляційні витрати в розмірі 10930,63 грн., а всього 13153,65 грн. та 1655,33 грн. витрат з оплати судового збору. В задоволені інших вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Стойка О.В., Шевкова Т.А.), рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року скасовано частково.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Одеська залізниця" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" в сумі 13 153,65 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року залишено без змін.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою № ДНЮ-3/99 від 05.06.2013 року, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року, а рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року залишити без змін.

Скаржник вважає, що постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме статтей 307, 509, 625 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір виник в зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2005 року по справі № 43/302, яким стягнуто з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на користь Одеської залізниці штрафні санкції у розмірі 10 335,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 103,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., яке набрало законної сили та з приводу якого постановою ВДВС у Ворошиловському районі м. Донецька від 26.12.2005 року було відкрите виконавче провадження.

Судами встановлено, що відповідачем наказ суду не виконаний до теперішнього часу.

Предметом позову у справі, що розглядається є вимога позивача про стягнення інфляційних витрат за період з листопада 2005 року по грудень 2011 року та 3% річних за період з 22.11.2005 року по 22.01.2013 року за наказом суду від 21.11.2005 року по справі № 43/302.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги 3% річних в розмірі 2223,02 грн., інфляційні витрати в розмірі 10930,63 грн., виходив з того, що штрафні санкції за наказом суду від 21.11.2005 року по справі №43/302 є грошовим зобов'язанням на яке позивач має право нараховувати індекс інфляції та 3% річних.

Однак, апеляційний суд не погодився з таким висновком виходячи з наступного.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов'язання прийняття судом рішення про стягнення боргу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними кредиторові.

У даному випадку спір стосується коштів, правову природу яких встановлено судом у справі № 43/302, а саме штрафні санкції. Тому це не є грошові зобов'язання у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а винесенням судом рішення про стягнення штрафу не змінює його правову природу.

Крім того, згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи із положень зазначених норм, рішення суду про стягнення штрафу не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що чинне законодавство не передбачає нарахування індексу інфляції та 3% на штрафні санкції, які стягнуті з відповідача рішенням суду у справі № 43/302.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове скасування рішення.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року у справі № 905/909/13-г господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач