Постанова № 32611282, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 901/1014/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 рокуу справі№901/1014/13 Господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" до Державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" простягнення 1 211 927 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Бачинська А.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая на свою користь заборгованості у сумі 1020150,00 грн., індексу інфляції в розмірі 8150,00 грн., 3% річних у розмірі 30605,00 грн., пені в розмірі 153022,00 грн. та понесених судових витрат.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року у справі № 901/1014/13, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р., позов ТОВ "Маритен" задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1020150,00 грн. основного боргу, 77458,93 грн. пені, 5100,75 грн. інфляційних втрат, 30605,00 грн. - 3% річних та 5000,00 грн. судового збору, також стягнуто з державного підприємства "Радгосп-завод ім.1 Мая"" в доход Державного бюджету судовий збір у розмірі 17666,29 грн.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ДП "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 16.04.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що між Державним підприємством "Радгосп-завод ім.1 Мая" (за договором покупець) та комунальним підприємством "Альянс" (за договором продавець) був укладений договір купівлі-продажу №295, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця належне продавцю майно, а покупець зобов'язався прийняти це майно та оплатити його вартість.

У пункті 1.2 сторони договору узгодили, що майном є засоби захисту рослин.

Судами також було встановлено, що сторони при укладанні вказаного договору визначили його ціну (3000000,00 грн. - пункт 2.1), умови платежу та форму оплати (безготівковий розрахунок, с/г продукція - пункт 3.2), визначили свої зобов'язання (пункти 5.1-5.2.3), строки їх виконання (покупець оплачує майно до 25 вересня 2010 року зі строком дії договору з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2013 року - пункти 4.1-4.3), відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов договору (розділ 6), порядок зміни та доповнень договору (розділ 9) та інше.

Вказаний договір купівлі-продажу підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних заяв від сторін про припинення договору, письмових доказів щодо його припинення або перегляду (листи, вимоги, рішення суду, тощо), даний договір є чинним. Доказів зворотного сторонами суду надано не було.

Державне підприємство "Радгосп-завод ім.1 Мая", посилаючись на скрутне фінансове становище, зобов'язалось оплатити виниклу заборгованість у сумі 559736,00 грн. згідно графіку, про що 27 вересня 2010 року за вих. №363 надало продавцю гарантійний лист до договору купівлі-продажу №295. Вказаний лист підписаний директором заводу та скріплений печаткою.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 04 жовтня 2010 року заборгованість покупця перед продавцем збільшилась до суми у 606176,00 грн., про свідчить гарантійний лист державного підприємства "Радгосп-завод ім.1 Мая" за вих. №380. У даному гарантійному листі відповідач повідомив покупця про те, що на виконання умов договору станом на 05 жовтня 2010 року ним було оплачено 34300,00 грн., а несплаченими залишились 606176,00 грн., які покупець у строк до 01 січня 2011 року зобов'язався погасити у повному обсязі згідно графіку. Вказаний лист підписаний директором заводу та скріплений печаткою.

У 2012 році через неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №295 у покупця перед продавцем розмір заборгованості збільшився до 1020150,00 грн. Надавши гарантійний лист №122 від 14 березня 2012 року покупець підтвердив існування та виконання сторонами договору купівлі-продажу №295 від 21 березня 2010 року та у строк до 01 грудня 2012 року зобов'язався у повному обсязі внести оплату за отриманий по вказаному договору товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 1020150,00 грн., згідно графіку. Вказаний лист також підписаний директором заводу і скріплений печаткою підприємства.

Всі гарантійні листи були оглянуті та досліджені місцевим судом в оригіналі, з залученням до матеріалів справи їх належним чином завірених копій.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 10 лютого 2012 року комунальне підприємство "Альянс" (за договором первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Маритен" (за договором новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та державним підприємством "Радгосп-завод ім.1 Мая ".

За пунктом 1.2 цього договору новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

При узгодженні пункту 3.1 даного договору первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору всю інформацію, яка є важливою для здійснення обов'язків за основним договором у термін до 17 лютого 2012 року.

На виконання умов вказаного договору 14 лютого 2012 року комунальне підприємство "Альянс" сповістило державне підприємство "Радгосп-завод ім.1 Мая" про відступлення права вимоги та повідомило про те, що сума боргу підлягає сплаті новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю "Маритен". Також у повідомленні було вказано реквізити нового кредитора.

Вказане повідомлення від 14 лютого 2012 року було отримано директором державного підприємства "Радгосп-завод ім.1 Мая" Вовк Ігорем Володимировичем 15 лютого 2012, про що у повідомленні міститься підпис останнього з зазначенням про те, що повідомлення про відступлення права вимоги по договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року отримано ним нарочним. Письмові зауваження та заперечення у повідомленні з боку боржника відсутні, докази зворотного в матеріалах на час розгляду справи сторонами представлені не були.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що сума заборгованості у розмірі 1020150,00 грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая новому кредитору сплачена не була, тому просив суд стягнути вказану суму боргу на його користь.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином існування у відповідача суми боргу. При цьому, місцевий суд, здійснивши перерахування інфляційних, річних та пені, задовольнив в цій частині позовні вимоги частково, стягнувши на користь позивача 77458,93 грн. пені, 5100,75 грн. інфляційних та 30605 грн. річних, оскільки факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання було встановлено. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

П. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом даного спору є вимога про захист цивільних прав нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" у зобов'язанні за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеного між комунальним підприємством "Альянс" та державним підприємством "Радгосп-завод ім.1 Мая".

Судами встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між відповідачем та комунальним підприємством "Альянс" договір є договором купівлі-продажу, предметом якого є засоби захисту рослин, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеного між комунальним підприємством "Альянс" та державним підприємством "Радгосп-завод ім.1 Мая" належним чином не виконав, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 1020150,00 грн., суду не надав .

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України).

У свою чергу частиною 1 статті 513 названого кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Також, законодавець визначив, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Втім, в тексті договорів відсутні будь-які обмеження щодо зміни кредитора, зокрема і щодо обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.

Також, слід зазначити, що договір про відступлення права вимоги є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що про нового кредитора державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая було повідомлено первісним кредитором, а саме повідомленням від 14 лютого 2012 року, яке отримано 15 лютого 2012 року особисто директором державного підприємства "Радгосп-завод ім.1 Мая" Вовк Ігорем Володимировичем нарочним без зауважень та заперечень. Будь-яких обмежень на передачу права вимоги нарахувань інфляційних, 3%річних, а також штрафних санкцій, не встановлено.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем спірної суми основної заборгованості, яка підтверджується гарантійними листами відповідача за №363, №380 та №122, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1020150,00 грн. на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми боргу позивач просив стягнути на його користь 3% річних за період з 15 березня 2012 року по 15 березня 2013 року у розмірі 30605,00 грн., інфляційні втрати за той же період у розмірі 8150,00 грн. та пеню у розмірі 153022,00 грн. за період з 15 березня 2012 року по 15 березня 2013 року.

Здійснивши свій перерахунок вказаних сум, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково в цій частині позовні вимоги позивача, стягнувши на користь останнього 77458,93 грн. пені, 5100,75 грн. інфляційних втрат та 30605,00 грн. - 3% річних, з чим колегія Вищого господарського суду України погоджується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх судових інстанцій правомірно не задовольнили заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки обов'язок по оплаті суми заборгованості у розмірі 1020150,00 грн. виник у відповідача після надання останнім гарантійного листа, тобто у 2012 році, тому строк позовної давності не сплинув.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року у справі №901/1014/13 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова М. Черкащенко