Постанова № 32611243, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 5017/2331/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача прокуратури-не з'явились, -Томчук М.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.05.2013у справі№5017/2331/2012за позовомБіляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської областідоТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар"про відшкодування шкодивстановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2012 (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 (судді: Аленін О.Ю., Жеков В.І.,Сидоренко М.В.), позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.168 Земельного кодексу України, ст.ст.2,3,6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст.86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що на момент його звернення за отриманням спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) законодавчо не було визначено процедуру видачі таких дозволів, так як на момент прийняття Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №1 від 04.01.2005, повноваженнями щодо видачі зазначених дозволів була наділена Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель. На думку заявника, лише після внесення змін до ч.2 ст.168 Земельного кодексу України згідно Закону України №5462 від 16.10.2012р. відповідні повноваження були передані Державній інспекції сільського господарства України, однак, жодних змін чи доповнень з цього приводу до зазначеного Порядку внесено не було. В зв'язку з цим, відповідач вважає, що в цей період (квітень-червень 2012р.) його дії по зняттю та перенесенню ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу не завдали шкоди державі. Заявник також вказує на неодноразові звернення протягом квітня-червня 2012р. до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області за отриманням дозволу та подальші роз'яснення та відповіді вказаних державних органів в усній формі щодо неможливості видачі такого дозволу товариству.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

20.03.2012р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 56,74 га строком на 49 років для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 23.03.2012р. за №512100004001722.

Відповідно до умов п.п.29,30 договору оренди земельної ділянки від 26.11.2012 орендар зобов'язаний, зокрема, додержуватись встановлених обмежень (обтяжень) щодо об'єкту оренди в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частини несе орендар.

13.06.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області складено акт обстеження земельної ділянки, який свідчить про те, що відповідачем в порушення ст.168 Земельного кодексу України роботи по зняттю, перенесенню та знищенню ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на орендованій земельній ділянці площею 10 га проводилися за відсутності спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

На підставі встановлених порушень та керуючись "Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту)", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області 02.08.2012р. розраховано шкоду, зумовлену зняттям ґрунтового покриву без відповідного дозволу на загальну суму 131275,6 грн.

Однак, колегія не погоджується з передчасними висновками судів про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосовування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Колегія вважає передчасними висновки судів про доведеність у діях товариства протиправної поведінки у вигляді зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.06.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області було складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено про те, що в порушення ст.168 Земельного кодексу України відповідачем роботи по зняттю, перенесенню та знищенню ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на орендованій земельній ділянці площею 10 га проводились за відсутності спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

Згідно з ч.2 ст.168 Земельного кодексу України (в редакції від 06.05.2012р., чинній на момент здійснення перевірки) власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Дійсно, відповідно до п.4.1 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04.01.2005 №1 та зареєстрованого в Мінюсті України 20.01.2005р. за №70/10350 (далі - Порядок №1) , для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему.

Однак, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, чинній з 21.03.2012р.) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п."г" ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, чинній з 21.03.2012р.) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать видача спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів.

Відповідно до пп.12 п.4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань обстежує земельні ділянки, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку.

Виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.168,188 Земельного кодексу України, ст.ст.16,17 Закону України "Про охорону земель", ст.ст.5,6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України, зокрема, в частині правомірного цільового використання земельних ділянок, покладено на Державну інспекцію сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекцію).

Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою те, що наявних у справі письмових пояснень керівника ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" від 27.06.2012 та постанови від 09.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.21-22,75-76) вбачається, що неправомірне зняття відповідачем ґрунтового покриву без відповідного дозволу відбулося наприкінці травня 2012 року, тобто вже після передачі іншому дозвільному органу повноважень щодо його видачі.

Отже, як станом на момент виконання товариством підготовчих будівельних робіт на земельних ділянках в квітні-травні 2012 року, так і на момент проведення перевірки (13.06.2012р.) видача дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) мала провадитися Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, у зв'язку з чим у заявника у згаданий період не було підстав звертатися за отриманням спеціального дозволу до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області.

Разом з тим, не можна не погодитися з твердженням скаржника про невизначеність процедури видачі Держсільгоспінспекцією спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в період звернення товариства за отриманням такого дозволу (квітень-червень 2012р.), оскільки навіть після внесення змін до ст.ст.5,6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та до ч.2 ст.168 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №5462 від 16.10.2012р., чинній з 09.12.2012р.), якими відповідні повноваження були передані Державній інспекції сільського господарства України, жодних змін чи доповнень з цього приводу до Порядку №1 внесено не було, як і не було затверджено компетентним державним органом іншого порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок з одночасним посиланням на втрату чинності Порядком №1.

Водночас, Пленум Вищого господарського суду України у п.3.8 постанови від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що згідно з п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем і прокуратурою не доведено складання і оформлення компетентним державним органом (Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області) акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення та припису про усунення порушення земельного законодавства. Вказані належні докази самовільного зняття відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з орендованої земельної ділянки та завдання шкоди державі внаслідок такого зняття в матеріалах справи відсутні та позивачем і прокуратурою не надані судам попередніх інстанцій.

Тим більше, що у листі Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області від 25.10.2012 №4773вих/12 (а.с.57), адресованому господарському суду Одеської області, зазначено про відсутність адміністративних матеріалів з приводу притягнення до відповідальності директора ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" (протокол, припис, постанова про притягнення до відповідальності).

Відтак, не можна вважати доведеною обставину самовільного зняття відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з орендованої земельної ділянки площею 10 га, на яку (обставину) передчасно послався прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст.101 та п.7 ч.2 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Однак, в порушення вимог ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки, не відхилено та не спростовано наявні у справі документи у їх сукупності, зокрема, письмові пояснення керівника ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" від 27.06.2012 та постанова від 09.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи, які містять дані щодо неодноразового звернення скаржника протягом квітня-червня 2012р. до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області за отриманням спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок та подальших роз'яснень вказаного державного органу в усній формі щодо неможливості видачі товариству такого дозволу з підстав невизначеності процедури його видачі. При цьому, судами не враховано, що відповідно до п.4.5 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04.01.2005 №1 та зареєстрованого в Мінюсті України 20.01.2005р. за №70/10350, за результатами розгляду матеріалів інспекційний орган видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови.

В свою чергу, в разі наявності сумнівів щодо звернень товариства протягом квітня-червня 2012р. з метою отримання спеціального дозволу до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, суд першої інстанції на підставі ст.ст.30,65 ГПК України в порядку підготовки справи до розгляду вправі був витребувати у відповідних посадових осіб письмові пояснення з цього приводу задля достеменного встановлення наведених обставин.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо доведеності чи недоведеності належними доказами протиправної поведінки відповідача, наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями товариства за завданням державі шкоди, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для часткового скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Гектар" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі №5017/2331/2012 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун