Ухвала суду № 32610613, 17.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2571/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А2287 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом військової частини А2287 до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги і повідомлення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року військова частина А2287 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДКС України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття на виконання виконавчого листа про стягнення з військової частини А2287 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 31638,54 грн., та повідомлення відповідача від 16.05.2013 року №09.1-08/506-3181 про зупинення проведення платежів за наданими військовою частиною платіжними дорученнями; скасування вказаних вимоги та повідомлення.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилався на порушення відповідачем порядку виконання рішення суду, який встановлений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що, на думку позивача, є підставою для визнання таких дій та рішень протиправними.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що приймаючи до виконання виконавчий лист у справі №2а-2123/2007 про стягнення з військової частини А2287 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 31638,54 грн., відповідач порушив вимоги ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Апелянт зазначив, що оскільки військова частина А2287 є державною організацією тому, відповідно до вимог ст. 4 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішення судді у справі №2а-2404/2007 повинно здійснюватися органами Державної виконавчої служби, а не Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції вирішуючи даний спір не врахував можливість виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника органами ДВС, що з огляду на положення ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є недопустимим.

Від представників позивача та відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Третя особа в судове засідання також не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча судом вживалися заходи щодо її належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу військової частини А2287 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог постанови Замостянського районного суду м. Вінниці по справі №2-а-2123/2007р. видано виконавчий лист від 10.04.2007р., у відповідності до якого з військової частини А2287 на користь ОСОБА_2 стягнуто компенсацію за не отриманий продовольчий пайок в сумі 31638,54грн.

21.05.2013р. головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, за наслідками поданої заяви ОСОБА_2, винесено повідомлення за вих. №09.1-08/506-3181 та вимогу за вих. №09.1-08/508-3183. Зокрема, повідомленням визначено коди та рахунки, з яких буде проводитись безспірне списання коштів, у випадку не надання інформації пов'язану з виконанням виконавчого листа по справі №2-а-2123/2007р. у строк до 22.05.2013р. та додатково зазначено, що по наданим платіжним дорученням зупинено проведення платежів. Вимогою зобов'язано військову частину А2287 протягом одного місяця надіслати повідомлення про вжиті заходи для встановлення асигнувань або здійснення інших дій на виконання судового рішення по справі №2-а-2123/2007р. та проінформовано, що на період виконання даної вимоги дії щодо безспірного списання коштів, відкладені.

Посилаючись на відсутність у відповідача будь-яких підстав та повноважень для формування даних актів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що відповідачем надано достатньо належних доказів, які свідчать про наявність підстав для прийняття до виконання виконавчого листа від 10.04.2007 року за рішенням суду, що підтверджує правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та у повній мірі спростовує позовні вимоги позивача.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом .

В той же час, згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Пунктом 1 вказаного вище Порядку передбачено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Боржниками, відповідно до п. 2 Порядку являються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Абзацом 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України дано визначення "розпорядник бюджетних коштів" - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, Військова частина А2287 являється розпорядником бюджетних коштів та повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, рахунки якої відкриті виключно в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Факт того, що Військова частина А2287 є розпорядником бюджетних коштів підтверджується довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 31.08.2012 року вих.№455/12 (а.с.7).

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта з приводу того, що саме органи Державної виконавчої служби зобов'язані виконувати дане рішення суду, та зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 №45 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011р. №845" внесено міни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Пункт 3 даного Порядку передбачає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, на думку колегії суддів, вказані обставини виключають можливість виконання даного виконавчого листа органом державної виконавчої служби, що в свою чергу слугувало підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта, що по даному виконавчому документу державний виконавець не може перевірити наявність або відсутність коштів на рахунках боржника чи проводити інші дії, так як Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 3), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, чітко встановлено, що рішення судів даної категорії справ виконують виключно органи Казначейства.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувана інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувана) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п. 8 Порядку).

Встановлено, що за результатами розгляду надісланих ОСОБА_2 документів, Головне управління прийняло їх до виконання та на виконання приписів п. 28 Порядку надіслало на адресу боржника - військової частини А2287 повідомлення від 16.05.2013 року за №09.1-08/506-3181 в якому управління зазначило з яких рахунків, та за яким КЕКВ і КПКВ буде здійснено безспірне списання боргу на підставі виконавчого документу, запропонувало військовій частині в строк до 22.05.2013 надати інформацію, пов'язану з виконанням виконавчого листа, а також повідомило про зупинення проведення платежів за наданим військовою частиною А2287 платіжним дорученням.

У розрізі наведених обставин колегією суддів встановлено, що приймаючи до виконання виконавчий документ про стягнення коштів з військової частини А2287 на користь ОСОБА_2, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області діяло у порядку та межах повноважень та у спосіб, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3.01.2013 №45) "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що судове рішення про стягнення коштів з рахунків Військової частини А2287 підлягає виконанню органами Державної казначейської служби України, в даному випадку - ГУДКС України у Вінницькій області.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А2287 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Боровицький О. А.

Сторчак В. Ю.< Список >