Рішення № 32610065, 25.07.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/5823/2013 - ц

Провадження № 2/107/1779/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Керченський міський суд АР Крим у складі:

головуючого - судді Короткової Л.М.

при секретарі - Зубцовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з дійсним позовом до суду та уточнивши його остаточно просить стягнути з відповідача 35000 грн. по зобов'язанням, які він взяв на себе відповідно до розписки від 13.09.2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач здійснив відносно нього злочин, причинивши тяжкі тілесні ушкодження, за що був вироком Керченського міського суду засуджений та цим же вироком частково були задоволені вимоги по цивільному позову, стягнуто з відповідача на його користь замість зазначених 40000 грн. шкоди тільки 5000 грн. як моральна шкода, а решта вимог залишена без розгляду. Не погодившись з вироком суду він подав апеляційну скаргу на нього та відповідач умовив його відмовитися від апеляції і запропонував добровільно виплатити 35000 грн. як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, про що і написав розписку. Він умови виконав та відмовився від апеляції, а відповідач свої обов'язки по розписці не виконав та суму йому не виплатив. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно з його вини позивачу були спричинені тяжкі ушкодження за що його засуджено. Ще до винесення вироку він сплатив позивачу підтверджені понесені витрати на лікування, тому позовні вимоги позивача в кримінальній справі були залишені без розгляду, а вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені частково в сумі 5000 грн. Позивач не погодився з вироком суду та подав на нього апеляційну скаргу. Але до розгляду апеляційної скарги до його адвоката підійшов знайомий позивача ОСОБА_3 та запропонував, що позивач відмовляється від апеляційної скарги, а відповідач виплатить йому почергово 35000 грн. разом зі стягнутою за вироком суду 5000 грн. моральною шкодою на операцію, яка йому вкрай необхідна. Погодившись на таку пропозицію він написав на вимогу позивача розписку, а той відмову від апеляційної скарги. Він свої обов'язки почав виконувати, та виплатив позивачу взагалі 8100 грн., що підтверджується квитанціями, як він вважав на операцію, але надалі дізнався, що позивачу така операція не потрібна, тому він відмовився в подальшому сплачувати гроші та запропонував надати йому докази про понесені витрати. Вважає, що позов є незаконним та просить відмовити в його задоволенні.

Вислухавши думку представника позивача, відповідача, пояснення свідка ОСОБА_4, оглянувши кримінальну справу № 1-482/2010р., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову варто відмовити по наступним підставам.

Судом було встановлені такі обставини.

Вироком Керченського міського суду АР Крим від 09.07.2010 року ОСОБА_2 було засуджено за ст. 121 ч.1 КК України до покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі та цим же вироком залишено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 40000 грн. без розгляду та на його користь стягнуто з ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вказаним вироком встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Також вказаним вироком було розглянуто і цивільний позов потерпілого, який було заявлено в розмірі 40000 грн. як матеріальна шкода та 10000 грн. як моральна шкода. Стосовно вимог про матеріальну шкоду, яку було завдано потерпілому та пов'язану з лікуванням, посиленим харчуванням, переїздом встановлено, що така матеріальна шкода підтверджена на суму 1030 грн. 36 коп., а ОСОБА_2 її сплатив до ухвалення рішення про її відшкодування, тому вимоги були залишені без розгляду, а стосовно моральної шкоди, то її було зменшено до 5000 грн.

Вказані обставини є преюдиціальними, бо вже встановлені вироком суду та не потребують доказуванню при розгляді цієї цивільної справи відповідно до вимог ст. 61 ч.3 ЦПК України.

На даний час позивачу встановлено третю групу інвалідності, та йому встановлено втрату працездатності, що підтверджується відповідними довідками (ар.с.6-7) та ці наслідки він пов'язує з отриманими травмами від дій відповідача.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1167 ЦК України також передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток( дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Отже, законодавством України передбачено відшкодування винною особою матеріальної та моральної шкоди спричиненої каліцтвом чи ушкодженням здоров'я.

13.09.2010 року відповідачем було написано розписку про добровільне відшкодування шкоди, спричиненої позивачу внаслідок скоєння злочину на суму 35000 грн.

Як пояснив представник позивача ці обов'язки відповідач взяв на себе, щоб він відкликав апеляційну скаргу на вирок суду, а відповідач в судовому засіданні пояснив, що вказану суму він погодився сплатити, бо позивачу необхідно було терміново робити операцію, а в подальшому така потреба відпала, тому він сплатив тільки 8100 грн.

Отже, добровільно сторони не домовилися про розмір, порядок та строки відшкодування шкоди, тому вказана розписка розцінюється судом не як існування договірних відносин, а як доказ, що відповідач не заперечує відшкодовувати шкоду добровільно, але така згода вказана в розписці не є правовідносинами з виконання зобов'язань, передбачених главою 48 ЦК України, оскільки виниклі відносини між сторонами повинні регулюватися главою 82 ЦК України, якою передбачено відшкодування шкоди.

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та ч. 2 вказаної статті передбачені способи такого захисту.

Позивачем вибрано невірний спосіб захисту свого права, не надано жодних доказів, що між сторонами існували якісь обов'язки відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства на момент написання розписки 13.09.2010 року, а навпаки судом встановлено, що між сторонами існує спір про розмір відшкодування шкоди спричиненої каліцтвом позивача та ушкодженням його здоровя з вини відповідача, який повинен вирішуватися в рамках цивільного судочинства.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову варто відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 509,525,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 212 - 215 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія через Керченський міський суд АР Крим в порядку та строки, передбачені ст.294 ЦПК України.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя -