Постанова № 32609591, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ №2а-16349/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства "Сігма" до Дер-жавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 №0001162306/0,

в с т а н о в и в:

ПП "Сігма" просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 04.11.2010 №0001162306/0 з підстав невідповідності результатів перевірки та здійсненого відповідачем грошового нарахування вимогам Законів України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) і від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер-жавними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) та наданим до перевірки документам, а також вимогам цивільного законодавства щодо дійсності правочинів.

До судового розгляду представник позивача не прибув, подав клопотання від 11.03.2013 про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів. Відпові-дач явку свого представника до судового засідання 13.03.2013 не забезпечив, причини чого суду не повідомив, у зв'язку з чим та згідно з ч. 4 ст. 128 КАС суд здійснив розгляд справи за відсутністю відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС технічна фіксація не здійснювалася.

15.03.2013 до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він просить відмовити в позові, пославшись на зміст акта перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для част-кового задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку по-зивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Аверс Плюс за квітень та ТОВ "ТК Таурус" за травень, червень 2010р., за результатами якої складено акт від 19.10.2010 №880/1-23-60-30179160 і винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 №0001162306/0 про визначення податкового зобов'я-зання з ПДВ в сумі 478782 грн. (у т.ч.: 319188 грн. - основний платіж, 159594 грн. - штраф).

Спірне податкове нарахування здійснено відповідачем за порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 і заниженням ПДВ на 319188 грн. (у т.ч.: у квітні 2010 - 32000 грн., у травні 2010 - 145948 грн., у червні 2010 - 141240 грн.), зміст якого згідно з актом полягає у тому, що відповідно до даних дослідного програмного забезпечення "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податково-го кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за періоди: з 01.04.2010 по 30.04.2010, 01.05.2010 по 31.05.2010, 01.06.2010 по 30.06.2010 були виявлені розбіжності у задекларованих сумах ПДВ з контрагентами: ТОВ "ТК Таурус" та ТОВ "Компанія Аверс Плюс", які за вказані звітні періоди не звітували.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення про нарахування ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником по-датку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нара-хування податкового кредиту (пп.7.2.6); право на нарахування податку і складання подат-кових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (пп.7.2.4); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп.7.2.3).

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наяв-ності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою, позивачем відображено у податковому обліку з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "ТК Таурус" та ТОВ "Компанія Аверс Плюс" і задекларовано в складі податкового кредиту наступних звітних періодів такі суми ПДВ:

- у квітні 2010 - 32000 грн. по операціям з ТОВ "Компанія Аверс Плюс;

- у травні 2010 - 145948 грн., у червні 2010 - 141240 грн. по операціям з ТОВ "ТК Таурус".

1) Наявні у справі копії наданих позивачем договору №21/04/10 від 21.04.2010 про на-дання послуг по перевезенню вантажів, укладеного з між позивачем (Замовник) і ТОВ "ТК Таурус" (Підрядник) (а.с.17,18), а також складених на його виконання рахунку-фактури від 31.05.2010 №310510, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 №310510 і податкової від 31.05.2010 №310510 на загальну суму 875688 грн. (у т.ч. ПДВ - 145948 грн.) та рахунку фактури від 30.06.2010 №300610, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 №300610 і податкової накладної від 30.06.2010 №300610 на загальну суму 847440 грн. (у т.ч. ПДВ - 141240 грн.) (а.с.19-24), свідчать про виконання ТОВ "ТК Таурус" на користь позивача послуг по перевезенню зазначеними в договорі вантажними автомобілями визначеного в актах і податкових накладних обсягу вантажів на загальну вартість 1435940 грн. та нарахування ПДВ у загальній сумі 287188 грн.

Як встановлено судом, вказаний господарський договір в судовому порядку не оспо-рювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, а його умови не суперечать чинному націо-нальному законодавству і не порушують публічних інтересів держави і суспільства. Акти здачі-прийняття робіт і податкові накладні належно оформлені, не суперечать між собою та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97. Дійсність вка-заних документів підтверджується також свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №646043 (а.с.27), свідоцтвом про реєстрацію ТОВ "ТК Таурус" платником ПДВ від 09.09.2009 №100243894 (а.с.28), ліцензією Головавтотрансінспекції Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.01.2010 Серія АВ №510647 на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.29).

Таким чином, подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які згідно з пп.пп. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 є прямим і достат-нім підтвердженням придбання робіт (послуг) як об'єкта оподаткування ПДВ, а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у розмірі 287188 грн. та підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на наявність в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень, червень 2010 розбіжностей між податковим кредитом позивача і податковими зобов'язаннями ТОВ "ТК Таурус", оскільки дана обставина не віднесена Законом №168/97 до підстав формування покупцем товарів, робіт (послуг) податкового кредиту з ПДВ, тому не впливає на право позивача на податковий кредит в сумі 287188 грн. Неподання ж контрагентом податкової звітності за червень 2010 тягне негативні наслідки саме для такого контрагента і не є підставою для позбавлення права на податковий кредит позивача. До того ж у справі наявна податкова декларація ТОВ "ТК Таурус" з ПДВ за травень 2010 (вх. №741949 від 14.06.2010) та додаток 5 до неї (вх. №741947 від 14.06.2010), згідно з якими контрагент задекларував по операціям з позивачем у травні 2010 податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 145948 грн. (№з/п 67 розділ І), що відповідає податковому кредиту позивача за цей період та спростовує твердження відповідача про протилежне.

Беручи до уваги надані позивачем докази, суд дійшов висновків про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні, червні 2010 в сумі 287188 грн. по операціям з ТОВ "ТК Таурус". Водночас відповідач, всупереч змісту документальної перевірки та порядку оформлення її результатів, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", п.п. 1.5, 1.6, 1.7, пп. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, не дослідив та належним чином не оцінив документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою позивачем ПДВ по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "ТК Таурус", внаслідок чого дійшов помилкових і необ'єктивних висновків, які ґрунтуються на формальних ознаках наявності в базі даних розбіжностей та неподання ТОВ "ТК Таурус" податкової звітності.

Заперечення відповідача по суті не містять належного фактологічного і нормативного обґрунтування правильності висновків відповідача і в даному випадку не спростовують належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів. Констатація представни-ком відповідача необхідності встановлення фактичності господарських операцій загалом є вірною, проте не спростовує неповноту проведення перевірки самим відповідачем.

Отже, донарахування позивачу 287188 грн. ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій у сумі 143594 грн., а разом 430782 грн., здійснено відповідачем неправомірно, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині.

2) Позивач визнає помилкове включення до складу податкового кредиту з ПДВ за кві-тень 2010 32000 грн. по контрагенту ТОВ "Компанія Аверс Плюс", проте посилається на са-мостійне виправлення даної помилки, незалежно від перевірки, про яку йому не було відомо.

Наявні у справі надані позивачем копії уточнюючого розрахунку податкових зобов'я-зань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.10.2010, уточню-ючого додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" від 29.10.2010 та квитанцій 2 про їх одержання відповідачем засобами електро-нного зв'язку (вх. №№9004693653, 9004693680) (а.с.31-34) підтверджують факт коригування позивачем податкового кредиту за квітень 2010 та зменшення його на 32000 грн. по контр-агенту ТОВ "Компанія Аверс Плюс", внаслідок чого позивач збільшив суму ПДВ, яка підля-гала до сплати в бюджет, на 32000 грн. і самостійно нарахував штраф у розмірі 1600 грн.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону №2181 передбачено, що платник податків, який до почат-ку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий роз-рахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається, позивачем здійснено коригування і самостійно нараховано штраф згідно з пп. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону №2181, проте після проведення відповідачем перевірки.

Між тим, в акті перевірки відповідач не вказав фактів повідомлення позивача про проведення документальної невиїзної перевірки, а також не надав до суду витребуваних у п. 5 ухвали суду від 21.01.2013 документів, що були підставою для проведення перевірки, і доказів їх надіслання (вручення) позивачу, причин чого суду не повідомив.

Зважаючи на те, що відповідачем проведена невиїзна перевірка у приміщенні ДПІ, а також з огляду на відсутність у справі доказів повідомлення позивача про проведення пере-вірки чи інших доказів обізнаності позивача з термінами проведення перевірки, суд пого-джується з достовірністю тверджень позивача про те, що йому не було відомо про прове-дення перевірки.

Проте доводи позивача про необізнаність з проведенням перевірки не достатньою під-ставою для висновку про неправомірність грошового нарахування по контрагенту ТОВ "Ком-панія Аверс Плюс". У даному випадку суттєвим є з'ясування правомірності проведення перевірки, оскільки у протилежному випадку факт проведення неправомірної перевірки не може тягнути негативні правові наслідки для платника податків, який самостійно уточнив дані податкового обліку, та не перешкоджатиме врахуванню таких уточнюючих показників. Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Пункт 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509) визначав право органів ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, досто-вірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Дана норма розкриває зміст поняття "документальної невиїзної перевірки", якою є пе-ревірка на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів незалежно від способу їх подачі.

Така ж норма закріплена в абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податко-вого, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, згідно з яким невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових деклара-цій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обо-в'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, оскільки на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України не подавалися.

Так, наприклад, проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної) перед-бачалося пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97, згідно з яким протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Натомість своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і збо-рів (обов'язкових платежів), за визначенням п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №509 є предметом плано-вих і позапланових виїзних документальних перевірок. Цілком логічно слід зазначити, що за відсутністі необхідних документів фінансово-господарської діяльності платника податків, а лише зі змісту податкової звітності з ПДВ неможливо достовірно встановити всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання, які мають відношення до предмету перевірки, а також зробити об'єктивний висновок з приводу додержання цим суб'єктом господарювання вимог законодавства з питань оподаткування щодо взаємовідносин з контрагентами.

Як вбачається з назви і змісту акта від 19.10.2010 №880/1-23-60-30179160, предметом перевірки позивача було саме правильність нарахування та своєчасність сплати ПДВ за від-повідний період, тому в даному випадку відповідач міг провести позапланову документальну виїзну перевірку позивача з наявності підстав, визначених у ст. 11-1 Закону №509.

Всупереч зазначеному відповідач провів невиїзну документальну перевірку, що також вказує на неналежне виконання відповідачем наданих йому повноважень. Вказана обставина є суттєвою, оскільки проведення позапланової виїзної документальної перевірки вимагає наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом №509, та здійснюється на підставі відповідного рішення керівника органу ДПІ. Проте наяв-ність таких обставин, в даному випадку, відповідачем не доведена, а судом їх не встановлено, тому суд вважає проведення перевірки позивача та її результати неправомірним.

Таким чином, враховуючи неправомірність проведення перевірки і необізнаність позивача з її проведенням, суд дійшов висновку, що здійснене позивачем уточнення показ-ників податкового кредиту і податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ "Компанія Аверс Плюс" за квітень 2010 підлягає врахуванню судом та водночас спростовує заниження ним ПДВ на 32000 грн.

Отже, донарахування позивачу 32000 грн. ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій у сумі 16000 грн., а разом 48000 грн., здійснено відповідачем неправомірно, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині також.

3. Разом з тим, заявлена позивачем вимога про визнання нечинним податкового пові-домлення-рішення не може бути задоволена з огляду на помилковий спосіб захисту поруше-ного права. Так, вимога про визнання нечинним стосується нормативно-правових актів, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення не є, позаяк це правовий акт індивідуальної дії, тому належним матеріально-правовим способом захисту порушеного права є вимога про його скасування.

Враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Приватного підприємства "Сігма".

2. Скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Голосіївсько-му районі м. Києва від 04.11.2010 №0001162306/0.

3. Відмовити Приватному підприємству "Сігма" в задоволенні адміністративного позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 04.11.2010 №0001162306/0.

4. Присудити на користь Приватного підприємства "Сігма" судовий збір в сумі 1094 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко