Ухвала суду № 32608782, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К/9991/66848/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Єфіменко Д.О.від відповідачаПерепелюк О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про відкликання касаційної скарги в частині вимог

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а-2186/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2011 № 0000882360, № 0000872360 та № 0000892360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник відповідача) подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

До початку розгляду справи судом касаційної інстанції відповідач на підставі ст.218 Кодексу адміністративного судочинства України подав заяву № 3313/10-39 від 13.05.2013 про відкликання вищевказаної касаційної скарги в частині вимог про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-2186/12/2670 щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом касаційної інстанції.

З огляду на те, що право особи, яка подала касаційну скаргу, передбачене ч.2 ст.218 Кодексу адміністративного судочинства України, нічим не обмежене та є процесуальним наслідком реалізації права на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення вказаного клопотання відповідача про відкликання касаційної скарги в частині вимог та необхідність закриття касаційного провадження в цій частині.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги (з урахуванням уточнень до неї та заяви про відкликання касаційної скарги в частині вимог), заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт № 430/23-611/34048506 від 28.10.2011;

- за наслідками перевірки на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000872360 від 11.11.2011, яким позивачу за порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56 811,00 грн. (з яких: 45 449,00 грн. - основний платіж та 11 362,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011, яким позивачу за порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 965 152,00 грн. за 2 кв. 2011 року;

3) податкове повідомлення-рішення № 0000892360 від 11.11.2011, яким позивачу за порушення пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 494 188,00 грн. (з яких: 395 350,00 грн. - основний платіж та 98 838,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011 (яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 965 152,00 грн. за 2 кв. 2011 року) відповідачем в касаційному порядку не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000872360 від 11.11.2011 та № 0000892360 від 11.11.2011, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства зроблений внаслідок того, що в ході перевірки позивача посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно віднесено суми, сплачені по взаємовідносинах з контрагентами компанією «INCOMP TRADING LIMITED» та ТОВ «Профітрейд і Ко», оскільки, на думку перевіряючих, операції з даними контрагентами в силу вимог ст.228 ЦК України є нікчемними.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та наведеними контрагентами, визнані судом недійсними.

За таких обставин доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток судова колегія зазначає наступне.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено контракт з компанією «INCOMP TRADING LIMITED» від 05.05.2009 №E-09-3 про надання послуг, пов'язаних з організацією оптової закупки газу вуглеводородного скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ у відповідності до ГОСТу 20448-90 за митною територією України на загальну суму 66 360 доларів США, а також аналогічний контракт від 04.02.2010 №-3 на загальну суму послуг 69 920 доларів США. На підставі вказаних контрактів компанія «INCOMP TRADING LIMITED» надала позивачу відповідні послуги на загальну суму 1 010 109,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами прийому передачі наданих послуг № 18/05-1 від 18.05.2009, № 18/06-1 від 18.06.2009, № 17/07-1 від 17.07.2009, № 04/02-1 від 04.02.2010, а також угодами та деклараціями з фактичними постачальниками газу позивачу (копії яких залучені до матеріалів справи).

Крім того, позивачем протягом 4 кварталу 2009 року та 1 кварталу 2010 року було придбано у ТОВ «Профітрейд і Ко» товари на загальну суму 966 644,00 грн. (що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними), вартість яких було віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідні податкові періоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем належним чином виконано умови контрактів, укладених з компанією «INCOMP TRADING LIMITED» та ТОВ «Профітрейд і Ко», що оформлені відповідними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагентів. Якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що досліджені ними первинні документи (зокрема, податкові накладні), складені за наслідками здійснення позивачем спірних господарських операцій, відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому правильним та обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0000872360 та № 0000892360 є протиправними, а відтак - підлягають скасуванню.

З врахуванням усього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що витрати позивача за угодами, укладеними з контрагентами, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості товарів та послуг, придбаних у компанії «INCOMP TRADING LIMITED» та ТОВ «Профітрейд і Ко», правомірно віднесений до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 218, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про відкликання касаційної скарги № 6376/9/10-039 від 29.10.2012 в частині скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-2186/12/2670 щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в частині скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-2186/12/2670 щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011.

3. В іншій частині - касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

4. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000872360 від 11.11.2011 та № 0000892360 від 11.11.2011 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний