Ухвала суду № 32608534, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року м. Київ К/9991/29833/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-13122/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 №0001352308, від 16.03.2011 №0001362308, від 16.03.2011 №0001332308, від 16.03.2011 №0001342308.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планові виїзні перевірки діяльності позивача, як відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 11.04.2000 №245 та безпосередньо, як суб'єкта господарської діяльності, за результатами яких складено акти перевірок №432/23-08/453760937 від 01.03.2007 та №433/23-08/25635581 від 02.03.2011.

За висновками акта перевірки №432/23-08/453760937 від 01.03.2007 позивачем порушено вимоги пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток від спільної діяльності на загальну суму 2866622 грн.;

п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження суми податку на додану вартість на суму 1092223 грн.

На підставі акта перевірки №432/23-08/453760937 від 01.03.2007 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001352308 від 16.03.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2866622 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 716655 грн., а всього на суму 3583277,00 грн. та №0001362308 від 16.03.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1092223,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 273056,00 грн., а всього на суму 1365279,00 грн.

За висновками акта перевірки №433/23-08/25635581 від 02.03.2011 позивачем порушено вимоги п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464554 грн., пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 264762 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001332308 від 16.03.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 464554,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116138,00 грн., а всього на суму 580692,00 грн. та №0001342308 від 16.03.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 264762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 66190,00 грн. а всього на суму 330925,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка Договору про спільну діяльність №245 від 11.04.2000 проводилась за період з 01.01.2008 по 30.09.2010. Відповідно доп.6.10.9 додаткової угоди №35 до Договору позивач є відповідальним за утримання та внесення податків, а також за ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам звітності з 01.07.2009. До 01.07.2009 відповідно до п.2.16 Договору відповідальною особою за нарахування та сплату податків, а також ведення бухгалтерського обліку та звітності була друга сторона Договору, а саме ДК «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування». Позивач повідомив податковий орган, що первинні документи по обслуговуванню Договору за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 у нього відсутні та знаходяться у ГПУ «Шебелинкагазвидобування». Відсутність первинних документів за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 стало підставою для висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 6235666 грн., та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 2866622 грн.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік результатів спільної діяльності ведеться патинком податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно доп.8 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого Наказом ДПА від 30.09.2004 №571, уповноважений платник (особа, яка уповноважена іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність вести облік результатів спільної діяльності) несе відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, який було обчислено від спільної діяльності.

З огляду на те, що відповідачем не доведено, що у період з 01.01.2008 по 30.06.2009 позивач був особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності та перерахування до бюджету податків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, та завищення валових витрат за цей період за результатами ведення спільної діяльності.

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім ти, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених цим Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Позивачем отримано спеціальний дозвіл на геологічну розробку та видобуток корисних копалин. За Договором про спільну діяльність позивач є ліцензіатом (п.2.3 Договору) та оператором за договором. Згідно п.6.10.10 додатку до договору, оператор зобов'язаний відшкодовувати ліцензіату ресурсні платежі за рахунок коштів спільної діяльності, у зв'язку з чим позивачем здійснювався розподіл витрат, пов'язаних з власною господарською діяльністю та пов'язаних з спільною господарською діяльністю, що спростовує висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності витрат по рентним платежам та збору за геологорозвідувальні роботи.

На знайшли свого підтвердження і висновки відповідача, що договір про спільну діяльність №245 від 11.04.2000 в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» реалізовував газ суб'єктам господарської діяльності - юридичним особам по договірним цінам, що більш як на 20 відсотків менші ніж звичайні, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень-березень 2010 на загальну суму 664045 грн.

Відповідачем не доведено дотримання вимог пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні звичайної ціни товару, оскільки договір №30/12-СД від 30.12.2009, укладений з НАК «Нафтогаз України», передбачав постачання газу для потреб населення, період постачання січень-березень 2010 року, у той час як договір 1-Г-10-УГВ від 31.03.2010 з ТОВ «ПівнічГазРесурс» не містить вищезазначеного споживача та стосується періоду постачання травень-червень 2010 року, таким чином умови порівняння не є співставними, а тому звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на не підтвердження зв'язку між послугами наданими ТОВ «БК УкрБурвод» за договором №1/10-09 від 01.10.2009 та господарською діяльністю позивача, а також невідповідністю податкової звітності позивача з податку на додану вартість даним дослідного програмного забезпечення по контрагенту ТОВ «БК УкрБурвод», яке не містить відомостей щодо формування останнім податкових зобов'язань за грудень 2009 року в розмірі 264761 грн., то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх безпідставність.

Виконання договору сторонами угоди підтверджується належним чином оформленими інформаційним звітом до договору, актом надання послуг №51 від 30.12.2009 на суму 1588570,90 грн., у т.ч. ПДВ 264761,82 грн., укладеним позивачем з ТОВ «ЕнергоДім», який був визначений за договором про надання послуг як оптимальний покупець, договору поставки природного газу.

ТОВ «БК УкрБурвод» видано позивачу податкову накладну №107 від 30.12.2009 на суму 1588570,90 грн., у т.ч. ПДВ 264761,82 грн., оформленої з дотриманням встановлених вимог, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, що відповідає положенням пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За загальним правилом якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини другої ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук