Постанова № 32607614, 11.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 р. Справа № 804/5384/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представників відповідача Устинової А.В. Іванова Д.П., Семенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000508814, № 0000498814, № 0000488814 від 20 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Ерлан» 16 квітня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби:

№ 0000508814 від 20 грудня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн.;

№ 0000498814 від 20 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280008,00 грн.;

№ 0000488814 від 20 грудня 2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що з приводу податку на прибуток (податкові повідомлення-рішення № 0000488814, № 0000498814 від 20.12.2012) доказова база відповідача, наведена в Акті перевірки по нібито завищенню ПрАТ «Ерлан» витрат з податку на прибуток на суму 462572,00 грн. (загальна сума придбання піддонів без ПДВ), та заниженню доходу на суму 550086,00 грн. (загальна сума придбання піддонів з ПДВ), що привело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 128744,00 грн. та до заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 186672,00 грн., щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 ґрунтується лише на висновках актів документальних позапланових перевірок з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податкових деклараціях з ПДВ ФОП ОСОБА_6 від 09.10.2012 №1981/17/НОМЕР_4 та від 31.10.2012 №2298/17/НОМЕР_4, проведених ДПІ у м. Чернігів ДПС. Проте, проведення будь-якої господарської операції ПрАТ «Ерлан» фіксує і підтверджує первинними документами на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Стосовно податку на додану вартість позивач зазначив, що у відповідності з нормами Податкового кодексу України ПрАТ «Ерлан» визначило суму податкового кредиту в періоді отримання податкових накладних, відобразивши в його складі суми ПДВ по операціях з придбання дерев'яних піддонів у ФОП ОСОБА_7 на загальну суму ПДВ 92514,00 грн., у тому числі: липень 2011 року - 5852,00 грн., серпень 2011 року - 5852,00 грн., березень 2012 року - 27104,00 грн., травень 2012 року - 53706,00 грн. На момент складання податкових накладних ФОП ОСОБА_7 мав статус платника ПДВ, надав належним чином оформлені податкові накладні по операціям з придбання товарів, з метою їх використання в оподатковуваних операціях в межах господарській діяльності ПрАТ «Ерлан».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що в запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що документи, виписані ФОП ОСОБА_6 на паперових носіях не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до складу дозволенного податкового кредиту, оскільки не підтверджують факт реального здійснення операції з поставки товарів. Позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Ерлан» проведена відповідачем без будь-яких первинних документів та ґрунтується лише на даних позапланових перевірок третіх осіб, у т.ч. на акті невиїзної перевірки Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДПС. Висновок про безтоварність операції відповідач робить виходячи з того, що у деяких товарно-транспортних накладних у якості водія зазначена третя особа (не ФОП ОСОБА_6), а до перевірки не надано документів, що підтверджують наявність трудових ресурсів ФОП ОСОБА_6 Первині документи позивача містять всі необхідні реквізити, а тому не мають дефектів форми або змісту, які в силу статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88, спричиняють втрату юридичної сили і доказовості, крім того, вони призвели до зміни в структурі активів ПрАТ «Ерлан».

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що висновки зроблені за результатами встановлених та відображених в акті від 09.10.2012 обставин проведення господарських операцій та їх вплив на стан розрахунків з державою за звітній податковий період безпосередньо ПрАТ «Ерлан» та ФОП ОСОБА_6 за ланцюгами в схемі фінансово-господарських відносин. Підставою для зменшення суми витрат ПрАТ «Ерлан» згідно з пунктом 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є формування підприємством показників податкової звітності з податку на прибуток за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_6 на підставі даних, які містяться у складених за формою документів паперах, які є юридично дефектними.

Також представник відповідача зазначає, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Ерлан» не містять твердження про нікчемність правочинів та посилань на порушення підприємством приписів Цивільного кодексу України. Безпосередньо у акті проаналізована отримана податкова інформація за наслідками перевірок інших платників податків та її вплив на податковий облік ПрАТ «Ерлан».

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України, як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, судом було допитано у якості свідка ОСОБА_6

Відповідно до наданих свідком пояснень судом встановлено, що ФОП ОСОБА_6 у 2011 року виступав контрагентом ПрАТ «Ерлан», з яким у нього було укладено договори щодо реалізації піддонів, під час здійснення вантажоперевезення літком 2011 року він знаходився на лікарняному, у зв'язку з чим його підміняли інші особи.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 11 том 1/.

ПрАТ «Ерлан» 22.05.1997 було взяте на облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби за № 594, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 31.03.2011 № 594/08-18-51 форми № 4-ОПП /а.с. 13 том 1/.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби 05.12.2012 було складено акт № 541/17-0/24616119 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Ерлан» (код за ЄДРПОУ 24616119) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_6 (код РНОКПП НОМЕР_4) за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 по 31.05.2012 року» /а.с. 20-52 том 1/.

Відповідно до висновків даного акту встановлено порушення:

1) пп.135.1.4 п 135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 з урахуванням норм пп. 14.1.54 п.14.1 ст. 14 та п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011, у сумі 128744,00 грн., занижено податок на прибуток у декларації за півріччя 2012 у загальній сумі 186672,00 грн., в т.ч.:

- за І квартал 2012 на суму 62610,00 грн.;

- за II квартал 2012 на суму 124062,00 грн.

2) п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 з урахуванням норм пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 та 44.1 ст.44 ПК України завищено суми від'ємного значення з ПДВ:

- у липні 2011 на суму 5852,00 грн.;

- у серпні 2011 на суму 5852,00 грн.;

- у березні 2012 на суму 27104,00 грн.;

- у травні 2012 на суму 53706,00 грн.

ПрАТ «Ерлан» 12 грудня 2012 року подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки /а.с. 54-59 том 1/.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби направила на адресу ПрАТ «Ерлан» листа за вих. № 34238/10/17-011 від 20.12.2012 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 05.12.12», яким зазначило, що висновок, викладений в акті перевірки відповідає вимогам нормативно-правових актів, а доводи, наведені у запереченнях, не можуть бути підставою для його перегляду /а.с. 60-64 том 1/.

На підставі акту № 541/17-0/24616119 від 05.12.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000508814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн. /а.с. 14 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000498814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 186672,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 93336,00 грн. /а.с. 16 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000488814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн. /а.с. 18 том 1/.

Судом встановлено, що доказова база податкової інспекції, наведена в Акті перевірки по завищенню ПрАТ «Ерлан» витрат з податку на прибуток на суму 462572,00 грн. (загальна сума придбання піддонів без ПДВ), та заниженню доходу на суму 550086,00 грн. (загальна сума придбання піддонів з ПДВ), що привело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 128744,00 грн. та до заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 186672,00 грн., щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 ґрунтується на висновках актів документальних позапланових перевірок з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податкових деклараціях з ПДВ ФОП ОСОБА_6 від 09.10.2012 №1981/17/НОМЕР_4 та від 31.10.2012 № 2298/17/НОМЕР_4, проведених Державною податковою інспекцією у м. Чернігів Державної податкової служби.

Також у акті перевірки зафіксовано, що інформація про наявність у платника податків ФОП ОСОБА_6 будь-яких документів (цивільно-правові угоди) та транспортування товару (завантажувальні та розвантажувальні роботи) товарно-транспортні накладні не надано. Підставою для зменшення суми витрат ПрАТ «Ерлан» згідно з пунктом 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є формування підприємством показників податкової звітності з податку на прибуток за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_6 на підставі даних, які містяться у складених за формою документів паперах, які є юридично дефектними.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом було проаналізовано надану ПрАТ «Ерлан» первинну документацію, а саме: договір № 212 від 01.07.2010, товарно-транспортні накладні, приходні ордери, платіжні доручення на оплату отриманих товарів (піддонів дерев'яних), а також податкові накладні та видаткові накладні та встановлено, що піддони дерев'яні, що придбавались ПрАТ «Ерлан» у ФОП ОСОБА_7 за договором № 212 від 01.07.2010 використовувались для пакування товарів власного виробництва з метою їх поставки, відповідно до взятих на себе зобов'язань ПрАТ «Ерлан» за договорами з власними покупцями.

Суд наголошує, що податковий орган в акті перевірки зазначав про відсутність у ФОП ОСОБА_6 транспортних засобів та відсутність сертифікатів якості, проте, суду було надано свідоцтво на ім'я ОСОБА_6 про реєстрацію автомобіля /а.с. 205 том 1/, а також свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість /а.с. 206 том 1/, сертифікати якості /а.с. 207-218 том 1/.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду встановлено, що укладені між позивачем та контрагентом у перевіряємих періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПрАТ «Ерлан» правомірно відобразило суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а отже податкові повідомлення-рішення № 0000508814 від 20 грудня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн., № 0000498814 від 20 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280008,00 грн., № 0000488814 від 20 грудня 2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000508814, № 0000498814, № 0000488814 від 20 грудня 2012 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000508814 від 20 грудня 2012 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відносно Приватного акціонерного товариства «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000498814 від 20 грудня 2012 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відносно Приватного акціонерного товариства «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 186672,00 грн. (сто вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят дві гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 93336,00 грн. (дев'яносто три тисячі триста тридцять шість гривень 00 копійок).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000488814 від 20 грудня 2012 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відносно Приватного акціонерного товариства «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Ерлан» (код ЄДРПОУ 24616119) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко