Постанова № 32607357, 16.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2072/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі судового засідання Лумей В.Г.

за участю сторін:

представника позивача - Михалків Б.С.,

представника відповідача - Беззаботнов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ТзОВ Багатопрофільного виробничо - комерційного товариства "Бенефіт" до Державної податкової інспекції у м. Ужгород Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27травня 2013 року №0000952201,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 16 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 липня 2013 року.

Позивач - ТОВ Багатопрофільне виробничо - комерційне товариство «Бенефіт» (далі - ТОВ БВКТ «Бенефіт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі - ДПІ у м. Ужгороді), яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 травня 2013 року №0000952201, у відповідності до якого позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання в частині сплати податку на додану вартість у розмірі 17854,12 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 4463,53 грн. (а.с.8).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідачем було проведено позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1722/22-01/19102588 від 16.05.2013 року. За наслідками проведеної перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0000952201 за яким позивачеві зменшено податковий кредит підприємства на загальну суму 17854,12 грн., в тому числі за липень 2010 року - у сумі - 4961,35 грн. та відповідно донараховано податок на додатну вартість на загальну суму 17854,12 грн. в тому числі за липень 2010 року - у сумі 7822,10 грн., серпень 2010 року - у сумі 5070,67 грн., вересень 2010 року сумі-4961,35 грн. Результатом проведеної перевірки став висновок про порушення підприємством пп. 7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого і було донараховано податок на додану вартість в розмірі 17854,12 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 4463,53 грн.

Позивач вказує на те, що висновки викладені в Акті перевірки від 16.05.2013 року № 1722/22-01/19102588 є протиправними, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення таке, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

При прийнятті такого рішення відповідач керувався висновками, що викладені в акті Городоцької МДПІ Львівської області 30.09.2010 року та в акті безтоварності ДПІ у Залізничному районі міста Львова № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 року по ТОВ «Віктор Ко» та його контрагентами, де зазначено про укладення угод без мети настання реальних наслідків. На думку податкового органу взаємовідносини СПД ОСОБА_3 з підприємством з ознаками «фіктивності» (ТОВ "Віктор Ко") свідчить, що фінансово-господарська діяльність СПД ОСОБА_3 здійснювалася поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільно - правової відповідальності СПД ОСОБА_3

Позивач вказує на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Висновок податкового органу про безтоварність операцій між ФОП ОСОБА_3 та позивачем ТОВ БВКТ «Бенефіт» ґрунтується виключно на акті Городоцької МДПІ Львівської області 30.09.2010 року та акті безтоварності ДПІ у Залізничному районі міста Львова від 30.12.2010 року, згідно якого не підтверджено господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Віктор Ко».

В акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, просив податкове повідомлення - рішення від 27 травня 2013 року №0000952201, у відповідності до якого позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання в частині сплати податку на додану вартість у розмірі 17854,12 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 4463,53 грн. визнати протиправними та скасувати (а.с.8).

Додатково пояснив, що висновки відповідача, викладені в акті № 1722/22-01/19102588 від 16.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ БВКТ «Бенефіт» з питань достовірності та повноти нарахування ПДВ за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року під час взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідачем не було враховано всіх обставин та не досліджено всіх документів, що були надані при проведенні позапланової перевірки.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 1722/22-01/19102588 від 16.05.2013 року та прийняте податкове повідомлення-рішення року від 27 травня 2013 року №0000952201 за яким позивачеві зменшено податковий кредит підприємства на загальну суму 17854,12 грн., в тому числі за липень 2010 року - у сумі - 4961,35 грн. та відповідно донараховано податок на додатну вартість на загальну суму 17854,12 грн. в тому числі за липень 2010 року - у сумі 7822,10 грн., серпень 2010 року - у сумі 5070,67 грн., вересень 2010 року сумі-4961,35 грн. (а.с.40).

Додатково пояснив, що причиною розбіжностей є не підтвердження Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

При аналізі постачальників відповідачем встановлено, що СПД ОСОБА_3 мала взаємовідносини з підприємством ТОВ «Віктор Ко», яка має ознаки «фіктивності», а саме: ДПІ у Залізничному районі міста Львова складено акт перевірки № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 року по ТОВ «Віктор Ко» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Віктор Ко» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

08 липня 2013 року в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової адміністрації Закарпатської області на Державну податкову інспекцію у м. Ужгород Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідачем зазначено, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_3 не володіла на момент виникнення правовідносин між сторонами достатнім обсягом правоздатності та дієздатності в розумінні положень ст. ст. 30, 91, 92 ЦК України.

Суд критично оцінює дане твердження відповідача, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам, зокрема представниками відповідача не враховано, що під час укладення господарських договорів між ТОВ БВКТ «Бенефіт» та ФОП ОСОБА_3 останнім було надано представникам позивача копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3, серія НОМЕР_2, що видане 12.12.2003 року Городоцькою районною чавною адміністрацією Львівської області, № запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2395017000000762.

Господарські відносини між позивачем ТОВ БВКТ «Бенефіт" та ФОП ОСОБА_3 виникли на підставі договору № 010109-10 від 01 січня 2009 року (а.с.15) про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів (запасні частини до транспортних засобів), у відповідності до якого ФОП ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання протягом строку дії договору надати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за адресою: Львівська область, м. Город, вул. Комарнянська, буд. 64 та на підставі договору купівлі-продажу № 26022010-02 від 26.02.2010 року, предметом якого є купівля-продаж запчастин (а.с.17). Товар був оплачений та прийнятий ТОВ БВКТ «Бенефіт».

Матеріалами справи встановлено, що реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами:

1) видатковими накладними та рахунками - фактурами (а.с.30-53);

2) платіжними дорученнями (а.с.18-29):

- платіжним доручення № 1507 від 05 липня 2010 року на суму 7662,76 грн.;

- платіжним дорученням № 1760 від 04 серпня 2010 року на суму 12433,99 грн.;

- платіжним дорученням № 1861 від 10 серпня 2010 року на суму 16835,84 грн.;

- платіжним дорученням № 2053 від 20 серпня 2010 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 2159 від 10 вересня 2010 року на суму 12420,10 грн.;

- платіжним дорученням № 2208 від 16 вересня 2010 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 1760 від 04 серпня 2010 року на суму 12433,99 грн.;

- платіжним дорученням № 2296 від 05 жовтня 2010 року на суму 10424,03 грн.;

- платіжним дорученням № 2391 від 22 жовтня 2010 року на суму 9818,01 грн.;

- платіжним дорученням № 2470 від 29 жовтня 2010 року на суму 5530,01 грн.;

- платіжним дорученням № 2540 від 10 листопада 2010 року на суму 5000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 2600 від 19 листопада 2010 року на суму 7000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 2702 від 09 грудня 2010 року на суму 4020,00 грн.

Правове регулювання діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності насамперед регулюється положеннями ст. 50 ЦК України, частина перша якої встановлює, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Частиною другої даної статті передбачено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленої законом .

Нормативним актом, який регулює відносини, що пов'язані з державною реєстрацією суб'єктів підприємницької діяльності є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІУ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на червень-вересень 2010 року.

У відповідності до частини 1 статті 3 даного Закону дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

До процедури державної реєстрації належить і вчинення «інших реєстраційних дій», які передбачені Законом про державну реєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстр державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Іншими словами, з цього моменту фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесене відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні» Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

Статус ФОП ОСОБА_3 як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_1. що видане Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією 16 травня 2005 року (а.с.13).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Всього за 2010 рік ФОП ОСОБА_3 було надано послуг та поставлено товарів (запасні частини до транспортних засобів на загальну суму 123578,73 (Сто двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 73 коп., що спростовує доводи відповідача, які викладені в акті перевірки № 1722/22-01/19102588 від16.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Бенефіт» з питань достовірності та повноти нарахування ПДВ за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року під час взаємовідносин в ФОП ОСОБА_3» в частині систематичного придбання товарів, оскільки такі товари та послуги придбавалися позивачем в 2010 році не менше ніж один раз в місяць.

Також ФОП ОСОБА_3 було надано на вимогу ТОВ «Бенефіт» за вказаними вище документальними операціями податкові накладні, зокрема:

- податкову накладну від 01.07.2010 на загальну суму 12433,99 грн. (а.с.30);

- податкову накладну від 01.07.2010 на загальну суму 7662,76 грн. (а.с.33);

- податкову накладну від 15.07.2010 на загальну суму 26835,84 грн. (ас.36);

- податкову накладну від 31.08.2010 на загальну суму 30424,03 грн. (а.с.39);

- податкову накладну від 14.09.2010 на загальну суму 4050,01 грн. (а.с.42);

- податкову накладну від 29.09.2010 на загальну суму 17530,01 грн. (а.с.43).

Сума ПДВ, яка відображена у даних податкових накладних складає 17854,12 і яка відображена в податковому повідомленні-рішенні від 27.05.2013 року №0000952201 (а.с.8).

У відповідності до пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), платник податку зобов'язаний надали покупцю податкову накладну. Згідно із пунктом 7.2.3 статті 7 Закону про ПДВ - податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

За пунктом 7.2.8 статті 7 зазначеного вище закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею З та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Згідно з цією ж статтею, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який Надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих таотриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації .

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом

Згідно приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді не наведено докази, що ТОВ «Віктор КО» є єдиним постачальником товарів СПД ОСОБА_3, які були в подальшому продані ТОВ БВКТ "Бенефіт". А відповідно до вищевикладеного висновки ДПІ у м. Ужгороді є передчасними.

Відповідно до правової позиції, викладеній в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 21.03.2013 року, де вказується на те, що: «законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах і не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущені його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для контрагента, платника податків.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, висновок податкового органу про безтоварність операцій між ФОП ОСОБА_3 та позивачем ТОВ БВКТ «БЕНЕФІТ» ґрунтується виключно на акті Городоцької МДПІ Львівської області від 30.09.2010 року та в акті безтоварності ДПІ у Залізничному районі міста Львова від 30.12.2010 року, згідно якого не підтверджено господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Віктор Ко», а не між ТОВ БВКТ «Бенефіт» та ФОП ОСОБА_3 Порушення, допущені ФОП ОСОБА_3 в ході його підприємницької діяльності не можуть підтверджувати недобросовісності дій його контрагентів-покупців продукції.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0000952201 винесене ДПІ у м. Ужгороді про нарахування ТОВ БВКТ «Бенефіт» суми нарахованого грошового зобов'язання у вигляді податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 17854,12 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4463,53 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно ч. 1 статті 94 КАС України передбачено, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені нею судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 71, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ТОВ Багатопрофільного виробничо - комерційного товариства «Бенефіт» до Державної податкової інспекції у м. Ужгород Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 травня 2013 року №0000952201 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 27 травня 2013 року №0000952201 винесене ДПІ у м. Ужгороді про нарахування ТОВ БВКТ «Бенефіт» суми нарахованого грошового зобов'язання у вигляді податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 17854,12 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4463,53 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ БВКТ «Бенефіт» судові витрати в сумі 223,17 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.П. Микуляк