Постанова № 32607298, 15.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року 810/3123/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Дубравського В.С.,

представників відповідача - Дубенець С.І., Кіпчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Бетон"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "О.Бетон" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000871502/723, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 554,10 грн., з яких: 554,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

На підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: при виправленні помилки в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивач самостійно не нарахував та не сплатив до бюджету суму штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року він дійсно припустився методологічної помилки, яку в подальшому виправив, подавши уточнюючий розрахунок. Однак, ця помилка стосувалась заповнення рядків декларації і не призвела до заниження податкового зобов'язання. Крім того, позивач самостійно сплатив визначену ним суму податкового зобов'язання в межах установленого законом строку, тому не повинен сплачувати штраф, який обчислюється у відсотках від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати). Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно і просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "О.Бетон" є юридичною особою, що зареєстрована 19.11.1991 Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

У травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року (акт перевірки від 17.05.2013 № 661/1502/34161974/70).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 25.11.2011 № 1492 Міністерства фінансів України, що виявилось у не нарахуванні та не сплаті штрафу у зв'язку з виправленням помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року при поданні уточнюючого розрахунку.

Такі висновки посадових осіб податкового органу пов'язуються з тим, що 19.04.2013 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій заповнив показники рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" - 11082,00 грн., та рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" - 11082,00 грн., але не заповнив рядок 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету".

У подальшому 26.04.2013 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок як самостійний документ, в якому виправив помилку, якої він припустився при заповненні рядку 25.1 податкової декларації за березень 2013 року, але при цьому самостійно не нарахував суму штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, як це передбачено підпунктом "а" пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000871502, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 554,10 грн., з яких: 0,00 грн. - за основним платежем; 554,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час розгляду справи суд встановив, що з приводу обставин подання позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року (від 19.04.2013) та уточнюючого розрахунку (від 26.04.2013) спір між сторонами відсутній.

Однак, позивач наполягав на тому, що задекларував суму податкового зобов'язання, вказавши його суму в рядках 18 та 25 декларації, сплатив суму податку в повному обсязі в установлений законом строк (платіжні доручення від 29.04.2013 № 242 на суму 2000,00 грн. та від 29.04.2013 № 608 на суму 9200,00 грн.). Помилка в декларації - не заповнення рядка 25.1 має методологічний характер і не призвела до заниження податкового зобов'язання.

Представники податкового органу пояснювали під час судового розгляду, що обробка декларацій здійснюється комп'ютерним способом, програма налаштована таким чином, що не заповнений рядок 25.1 декларації ототожнюється з недекларуванням податкового зобов'язання, не зважаючи на показники заповненого рядку 25, тому податковий орган оцінює дану обставину як заниження податкового зобов'язання, а позивач, подавши уточнюючий розрахунок, був зобов'язаний нарахувати і сплатити до бюджету штраф у розмірі трьох відсотків від суми заниження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено якщо платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" п. 50.1 ст. 50 ПК України).

З аналізу положень статті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вбачається, що в разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати. Тобто, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту недоплати за відповідним податком.

Згідно з пунктом 120.1 статі 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З аналізу вказаної норми також убачається, що умовою для накладення штрафу є факт заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Як вже зазначалось, в даній справі спір виник з приводу оцінки показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року (від 19.04.2013) з точки зору висновку про те, чи можна вважати, що платник податків визначив (задекларував) самостійно суму податкового зобов'язання, заповнивши рядки 18 та 25 декларації, але не заповнивши рядок 25.1, а також чи має місце факт заниження податкового зобов'язання у такій ситуації.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1.

На підставі аналізу вказаної норми, а також назви рядку 25 декларації суд дійшов висновку, що платник податків не може вважатися таким, що не визначив податкове зобов'язання (занизив податкове зобов'язання), якщо він уніс до рядку 25 певний показник, що має позитивне значення.

Рядки 25.1 та 25.1 декларації є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків. Виявлена суперечність у показниках податкової звітності утворює підстави для проведення перевірки платника податків згідно з положеннями статті 78 Податкового кодексу України і не може без перевірки призводити до висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання.

Під час судового розгляду суд проаналізував показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року (від 19.04.2013) та уточнюючого розрахунку (від 26.04.2013) і дійшов висновку, що сума визначеного позивачем податкового зобов'язання є однаковою - 11082,00 грн., а уточнення пов'язується з виправленням методологічної помилки щодо заповнення рядків декларації.

Як з'ясувалось під час судового розгляду, наведена проблема має масовий характер, яка виникла в зв'язку з тим, що у квітні 2013 року змінилися форми податкової звітності і платники податків не встигли опанувати навички заповнення податкових декларацій.

Крім того, представники податкового органу під час судового розгляду не заперечували тощо факту, якщо б обробка податкової звітності здійснювалась не машинним способом, а вручну посадовими особами податкового органу, подібна проблема б не виникла.

В даній справі суд також встановив, що суму визначеного податкового зобов'язання платник податків сплатив самостійно в установлений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти заниження податкового зобов'язання (недоплати) внаслідок подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та уточнюючого розрахунку, - відсутні, а тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відбулось безпідставно.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 № 0000871502/723, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "О.Бетон" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 554,10 грн., з яких: 554,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Бетон" судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "22" липня 2013 р.